Кількість бджолиних сімей, необхідних для запилення сільськогосподарських культур

особливе значення мають медоносні бджоли. Встановлено, що з двох квіток високонектарних рослин рони збирають в середньому 1 мг нектару. Щоб заповнити медовий зобик, бджола повинна відвідати в середньому 100—120 квіток. Близько 100 квіток вона від­відує для збирання однієї ноші обніжжя.

Відвідуючи при вильотах велику кількість квіток і повторюючи вильоти протягом дня, бджоли виконують велику роботу по запи­ленню рослин.

У другій половині зими бджолині сім'ї можна використовувати на запиленні огірків у теплицях. Рано весною, коли в природі ще дуже мало комах, в основному бджоли запилюють плодоягідні насадження. Бджолині сім'ї працюють на запиленні гречки, со­няшника та інших культур, що. цвітуть влітку. Для запилення сіль­ськогосподарських культур, що цвітуть в різні періоди весни і літа, потрібно добре готувати бджолині сім'ї та підвозити їх до масивів цих культур (табл. 11).

Потребу в бджолах встановлюють у господарстві, виходячи з планових завдань щодо врожайності, сили сімей і наявності бджолиних сімей на сусідніх пасіках.

Запилення плодових дерев і ягідників. При організації запилення садів і ягідників враховується ранній період і цвітіння їх у різний час. Спочатку зацвітають кісточкові породи дерев: вишні, абрикоси, потім зерняткові — груші, яблуні. Серед останніх першими цвітуть сорти з більш раннім періодом достигання, а тім — пізнішим. Бувають роки, коли кісточкові породи дерев від­цвітають у сприятливу погоду, а зерняткові в час похолодань і навпаки.

При пониженій температурі краще працюють бджоли сірої гірської кавказької породи та помісі кавказьких бджіл з місцевими. Добре трудяться у таких умовах і карпатські гірські бджоли. Проте бджоли всіх порід краще працюють, коли бджолині сім'ї.

Силу сімей для запилення плодових дерев і ягідників нарощують восени під час кочування на медозбір з пізньої гречки, ве­ресу, а також білої конюшини та інших рослин, які в цей час цвітуть на луках і плавнях. Підво­зять пасіки і до рослин, що їх спеціально висівають для осіннього взятку: гірчиці та фацелії. При відсутності взятку бджолині сім'ї підгодовують невеликими порціями цукрового сиропу або поєднують підгодівлю з поповнен­ням та заміною запасів кормів у вуликах.

Враховуючи, що бджоли на­віть сильних бджолиних сімей літають порівняно недалеко, на час запилення ягідників i плодових дерев вулики розставляють в промислових садах і на плантаціях ягідників невеликими групами — по 25—30 бджолиних сімей за 500 м одна від одної (мал. 53).

Точки розміщують з таким розрахунком, щоб літ бджіл проходив упоперек рядків з сортами-запилювачами. Таке розташування точків сприяє перехресному запиленню насаджень.

При розміщенні бджолиних сімей групами в саду і ягідниках враховують наявність їх на пасіках сусідніх господарств. Бджолині сім'ї даного господарства використовують для запилення центральних кварталів саду і . ділянок, віддалених від сусідніх пасік, Для належного запилення ягідників, які здебільшого мають меншу площу, ніж сади, пасічний точок або групу бджолиних сімей при невеликій площі розміщують безпосередньо біля ягідників, а якщо є можливість, то і в центрі їх.

Запилення бджолами садів і ягідників - дуже ефективний за­хід. Урожайність плодів і ягід від цього підвищується не менш як на 25%. На запилення садів часто доводиться перевозити бджоли­ні сім'ї на близьку відстань від стаціонарного пасічного точка — на 2—3, а іноді 1—1,5 км. Отже, сади переважно знаходяться в радіусі корисного льоту бджіл, а тому можливе повернення їх на місця, де стояли вулики раніше. Щоб попередити повернення бджіл на старе місце, влаштовують штучні перешкоди для вильо­ту їх з вуликів. Для цього льотки перекривають пучком трави чи сіна. Бджоли, пробираючись через перешкоду, змушені зробити обліт, оглянути передню стінку вулика, а потім і місце його розміщення. Цього буває досить, щоб бджоли, повертаючись з саду і ягідників, легко відшукували свій вулик.

Якщо вулики доводиться перевозити на близьку відстань щорічно, коли зимівник розташований в. саду і бджоли не охоплюють всієї площі з стаціонарного точка, то користуються спеціально ви­готовленим для цієї мети невеликим ящичком, який приставляють до льотка. Ящичок виготовляють з дощок товщиною 15 мм про­довгуватої форми розміром 25 X 15 X 10 см. Він має три по­довжені стінки і дві бічні. Однієї подовженої стінки в ящичку немає. Цим боком його приставляють до передньої стінки вулика над прилітною дошкою з таким розрахунком, щоб він повністю закривав льоток. У верхній дошці ящичка для вильоту бджіл про­свердлюють 5—8 отворів діаметром 20—25 мм.

Бджоли, вийшовши з льотка, потрапляють на глуху стінку ящичка і змушені підніматись уверх, де є просвердлені отвори. Вибравшись через них, бджоли роблять орієнтовні обльоти біля вулика і в основному вже не повертаються на місце, де вулик стояв раніше.

Для збору поодиноких бджіл, які іноді повертаються на старе місце, на точку залишають в різних місцях 3—4 вулики. Через кілька днів їх перевозять на кочовий точок.

У багатьох колгоспах і радгоспах попереджають повернення бджіл ні старі місця стоянки вуликів, застосовуючи для цього попереднє вивезення бджолиних сімей рано весною в ліси. Ліс захищає бджолині сім'ї від вітрів, забезпечує їх ранньовесняним пилковим і нектарним взятком, завдяки якому сім'ї бджіл швидко розвиваються. Вивезенням пасіки досягають також захисту бджіл від отруєння пестицидами, які застосовують в садах для боротьби з шкідниками плодових дерев у період до їх цвітіння. На час цвітіння плодових дерев і ягідників пасіки перевозять в сади і розставляють групами з тим, щоб охопити запиленням всю площу саду. Дуже важливо бджолині сім'ї вивезти на запилення на початку, цвітіння плодових дерев та ягідників. Якщо пасіка вивезена раніше або стоїть на стаціонарному точку, то бджоли, відшукуючи нектар, знаходять медоноси за межами саду, а коли почнуть цвісти плодові дерева, вони повільно переключаються на роботу в саду, чим знижуються ефективність запилення та збір нектару з перших нектаропродуктивніших квіток.

Передчасне вивезення бджолиних сімей в сади може призвести до їх ослаблення через отруєння бджіл отрутохімікатами, що ними обробляють плодові дерева до цвітіння.

Затримувати пасіку на масивах нектароносів після їх відцвітання також не слід, бо плодові дерева після цвітіння знову об­робляють отрутохімікатами.

Більшість порід плодових дерев плодоносять періодично — рік високого врожаю змінюється роком неврожайним. Ще задовго допочатку цвітіння садів по бруньках плодових дерев визначають розмір майбутнього врожаю. Для зменшення різкої періодичності плодоношення садоводи застосовують різні заходи: спеціальне обрізування плодових дерев, відповідні агротехнічні прийоми та запилення за допомогою бджіл. Якщо в саду на плодових деревах недостатня кількість квіток, необхідно поставити для запилення в два рази більшу кількість бджолиних сімей, ніж за нормою. Цим можна підвищити врожайність плодових і ягідних культур.

Для інтенсивнішої роботи бджіл на запиленні, особливо в pоки з недостатньою кількістю квіток на деревах або в господар­ствах з малою кількістю бджолиних сімей, застосовують штучні спрямовування бджіл. Цей захід збільшує відвідування бджолами квіток рослин майже в два рази, прискорює переключення бджіл на збір нектару, а отже, і на запилення, з одних рослин на інші, що підвищує і медозбір. Спрямовують бджіл за допомогою цукро­вого сиропу, ароматизованого квітками запилюваних рослин, або меду, зібраного з цих же рослин в минулому році.

Мед, зібраний з плодових дерев, можна відбирати при наявності весною у вуликах з медозбору минулого року по 5—10 кг кор­му на бджолину сім'ю. В таких випадках мед, що надходить з саду, концентрується на підставлених в гніздо 1—2 стільникових рамках, по одній з обох боків гнізда. Після закінчення медозбору мед з цих стільників відкачують.

Валовий медозбір з плодових дерев в сприятливі роки і при достатній площі плодових насаджень досягає 8—10 кг на бджолину сім'ю.

Відбір чистосортного меду з таких нектароносів, як гречка, липа, соняшник, не викликає труднощів. Досить поставити дві-три рамки у вулик замість відібраних або пересунутих у порожню частину вулика рамок на початку цвітіння одного із нектароносів, з якого треба відібрати мед, щоб бджоли концентрували його на підставлених рамках.

При запиленні ягідників особливе значення має своєчасне підвезення вуликів з бджолами до плантації. Малину садову, смородину, аґрус та інші рослини охоче відвідують бджоли.

На полуниці застосовують спрямовування, бо бджоли з них збирають лише невелику кількість пилку.

Для запилення полуниць вулики з бджолами розставляють групами по всьому масиву. Норма на 1 га 2—3 бджолині сім'ї.

Запилення польових культур. Гречка, соняшник, еспарцет, бур­кун, червона конюшина, люцерна та інші польові культури цвітуть в період, сприятливий для життєдіяльності бджолиних сімей.

До часу цвітіння гречки і соняшника, які створюють головний медозбір на Україні, нарощують велику силу бджолиних сімей та підвозять пасіки безпосередньо до масивів з метою ефективного запилення і повнішого використання медозбору.

На великих масивах пасіки розміщують з усіх боків площі декількома точками з розрахунку рівномірного охоплення бджолами всієї площі нектароносів. При можливості проїзду до серединиплощі окремий точок розміщують в центрі масиву, але з таким розрахунком, щоб він не знаходився на перельоті бджіл з власної і сусідніх пасік.

Для запилення гречки потрібно дві бджолині сім'ї на 1 га посіву, а для запилення 2 га соняшника — одна сім'я.

Особливу увагу приділяють запиленню насінників червоної конюшини і люцерни, які неохоче відвідують бджоли. Щоб добитись високого врожаю насінників червоної конюшини, залишають на насіння другий укіс її, рослини якого більше виділяють нектару і через те краще відвідуються бджолами.

Люцерну по можливості висівають на поливних землях, де вона виділяє більше нектару. Для запилення підвозять 4—8 і більше бджолиних сімей на 1 га посіву.

Для підвищення інтенсивності роботи бджіл на цих культурах і відволікання їх від інших рослин застосовують спрямовування їх на масиви.

Запилення огірків та баштанних культур. Ці культури недостатньо відвідуються бджолами через малу кількість нектару, що виділяється ними. Тому при великих площах у спеціалізованих овочевих господарствах і в південних областях республіки, де зосереджено вирощування баштанних культур, щоб одержати максимальний урожай, забезпечують насичене їх запилення. Для запилення 1 га цих культур підвозять 0,5—1 бджолину сім'ю. Розставляють вулики рівномірно з тим, щоб охопити всю площу.

Запилення огірків у закритому грунті. Перенесення пилку з квітки на квітку в теплицях і парниках можливе механічно, вручну, за допомогою щіточок та інших пристосувань або бджолами. Ручне запилення занадто трудомістке, а при великих площах теп­лиць і парників непродуктивне. Тому в теплицях на запиленні використовують бджіл (мал. 54).

Вулики в теплиці заносять при з'явленні перших квіток на огірках і ставлять їх з таким розрахунком, щоб бджоли під весну мали виліт із приміщення. В сонячні дні вулики в теплицях притіняють.

Під кінець березня, коли надворі встановиться тепліша погода, а в теплиці в сонячні дні стане занадто парко, що згубно діє на вирощування розплоду, вулик виносять і ставлять зовні теплиці льотком до отвору, через який бджоли вилітали з теплиці. При застосуванні в теплиці отрутохімікатів отвір, через який бджоли вилітали в приміщення, закривають і відкривають льоток назовні приміщення.

У теплицях умови для запилення бджолами огірків у значній мірі відрізняються від польових, а тому для щорічного ефективного використання бджолиних сімей створюють для них відповідні умови.

Господарства, що мають теплиці, тримають в два рази більшу кількість бджолиних сімей, ніж їм потрібно для запилення. Сім'ї бджіл ділять на два пасічні точки бджолині сім'ї одного з них використовують на запиленні в теплицях, а другого— длязаготовлення стільників з пергою та медом для запилювального точка. В наступний рік запилювальний точок переводять в резервний і відновлюють силу сімей бджіл, а резервний минулого року використовують на запиленні в теплицях.

П. А. Харченко, Л. І. Боднарчук дослідили, що максимальне нектаровиділення огірків відбувається з 10-ї до 12-ї год, а тому з 8-ї до 10-ї год бджоли відвідують переважно чоловічі квітки. Найбільше створюється зав'язі при повторних 8—10-разових відвідуваннях жіночих квіток у ранкові години.

Щоб зібрати пилок для такої кількості відвідувань жіночих квіток, бджолам треба зібрати пилок з 20 чоловічих. В одноденних квіток зав'язь утворюється у 74%, а в дводенних — у 58%. На жіночих квітках, відвіданих бджолами після 16-ї год, зав'язь не утворюється.

М. Ф. Шеметков встановив, що бджолина сім'я середньої сили збирає в теплиці за день 3 г пилку, а витрачає 200 г. Отже, для задоволення потреб сім'ї бджіл в пилку заготовляють пергові стільники на резервному пасічному точку. Відібрані з вуликів рамки зберігають в спеціальних камерах при температурі від +2 до +6° С. На початку зберігання 2—3 рази з інтервалами ти­жденьдва знижують температуру до мінус 10° С для знищення личинок воскової молі. У теплицях площею до 1000 м² ставлять одну бджолину сім'ю. Вулики розміщують із західного боку теплиці льотками на схід,аби бджоли раніше починали працювати на запиленні. Щоб створити їм умови для нормального льоту, біля торцевих стінок теплиць встановлюють орієнтири — листи покрівельного заліза пло­щею 1,5м². Листи фарбують в кольори, які розрізняють бджоли: жовтий, голубий, білий і синьо-зелений.

Краще місцевих запилюють в теплицях огірки бджоли карпатської породи. Для підтримання їх в чистоті завозять через кожні 2—3 роки чистопородних маток з бджолорозплідників.

З шкідниками і хворобами рослин в теплицях борються біологічними і хімічними способами. Для захисту при хімічних способах боротьби від отруєння бджіл ізолюють у вуликах за допо­могою вентиляційних рам. Воду дають в годівницях, вулики в спеку притіняють.

Кращі результати дає обробка рослин отрутохімікатами під кінець дня. Для цього бджіл після 16-ї год не випускають з вуликів, а тих, що вилетіли раніше, збирають за допомогою при­ладу, виготовленого на. зразок видаляча бджіл Портера. Наступного дня проводять детоксикацію рослин — змивають рештки отрутохімікатів водою, після чого випускають бджіл. Вони в теплиці нормально працюють при температурі 20—25° С. Температура, вища за 35°, порушує життєдіяльність сім'ї. Оптимальну темпера­туру для роботи бджіл підтримують належним вентилюванням гнізда, притіненням вуликів, а також поставленням їх зовні теплиць або у спеціальні камери, зроблені з дощок, жерсті чи фанери. Втяжну і витяжну труби виводять зовні теплиці.

У парниках, бджоли відвідують квіти тоді, коли рами бувають підняті для провітрювання. В інший" час проникають у парник через спеціально зроблені отвори в одній з скляних рам.

Для підвищення інтенсивності роботи бджіл важливе значен­ня має спрямовування їх, особливо в перші дні цвітіння рослин, щоб привчити бджіл відвідувати квітки.

Поиск по сайту: