Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЗАПИЛЕННЯ КВІТОК,Пристосування рослин до перехресного запилення



Вступ

 

 

Медоносна бджола серед усіх комах визнана найціннішим запилювачем квіток, є важливою складовою екології і сприяє природному відтворенню та збагаченню рослинного світу. Продуктивна діяльність бджолиних сімей суттєво впливає на підвищення врожайності плодів і насіння ентомофільних сільськогосподарських культур. Залучення додаткових резервів їх запилення можливе через раціональне поєднання корисної дії медоносних бджіл і диких комах.

Проте фауна бджіл у різних грунтово-кліматичних зонах Українипотребує подальших детальних досліджень. За різної співвідносної чисельності запилювачів у певному екологічному середовищі виникає необхідність наукового обґрунтування норм бджолиних сімей та регулювання розвитком штучно розмножуваних комах для досягнення синхронізації з періодом цвітіння рослин.

Раціональне використання медоносних бджіл та диких поодиноких осмій (рогатої і рудої) для запилення помідорів у теплицях та люцерни в умовах Прикарпаття і визначає актуальність курсової роботи.

 

 

ЗАПИЛЕННЯ КВІТОК,Пристосування рослин до перехресного запилення

Запилення й запліднення у рослин. Пилкові зерна, в яких міститься чоловічі статеві клітини рослин (спермії), утворюють­ся в пиляках. Жіноча статева клітина (яйце­клітина) міститься в зав'язі маточки. Розвиток зав'язі, формування плодів і насіння можливі тільки після злиття спермія з яйцеклітиною. Процес взаємної асиміляції двох статевих клітин називається заплідненням. Воно від­бувається після того, як пилок перенесений із пиляків на приймочку маточки, тобто в ре­зультаті запилення.

Запліднена клітина, яка називається зиго­тою, має подвійний (диплоїдний) набір хромо­сом, оскільки перед злиттям статевих клітинах був одинарний (гаплоїдний) набір хромосом. Продуктивність і життєва сила нового організму тим вища, чим багатша спадкова основа стате­вих клітин, що зливаються, і чим вона більше відрізняється.

Для порівняно невеликої кількості видів рослин властиве самозапилення. Вони дають урожай насіння при перенесенні пилку з пи­ляків на приймочки маточки в межах однієї квітки. Але й самозапильні рослини, як зазна­чає Ч. Дарвін, потребують запилення пилком з інших рослин, тобто перехресного запилення.

Статеві клітини з різних рослин збагачують спадкові якості нового гетерогенного організ­му. Перехресне запилення стало в еволюції рослинного світу прогресивним, до нього при­стосувалося близько 80% видів квіткових рос­лин. Існує дві форми перехресного запилення: між квітками в межах однієї рослини - гейто­ногамія і перенесення пилку з інших рослин - ксеногамія.

Перенесення пилку з одних квіток на інші здійснюється різними способами; вітром(анемофілія), водою (гідрофілія), птахами (орнітофілія). Але найбільшого поширення набуло запилення комахами (ентомофілія). Медоносні бджоли, джмелі та інші види ко­мах забезпечують запилення 4/5 всього чис­ла квіткових рослин.

Протягом історичного розвитку ентомо­філії у рослин виробились різні пристосу­вання, які перешкоджають самозапиленню і сприяють попаданню на приймочки пилку з інших квіток. Вони зумовлені будовою та фі­зіологічними особливостями квіток. До таких пристосувань належать: розміщення окремо чоловічих і жіночих статевих органів, тобто одностатевість квіток у однодомних (огірок, гарбуз) і дводомних рослин (верба, коноплі); гетеростилія, або різностовпчастість, коли в одних квітках високі стовпчики маточок і ко­роткі тичинки, а в інших - низькі стовпчики й довгі тичинки, наприклад, у гречки, плакуна верболистого; різночасне достигання тичинок і маточок, унаслідок чого розсипання пилко­вих зерен із пиляків не призводить до запи­лення через незрілість приймочок (у соняш­нику та інших рослин родини складноцвітих), або закінчення функціонування приймочок до вистигання власного пилку (у яблуні, гру­ші); самостерильність, що характеризується нездатністю пилку проростати на приймочці маточки або несумісністю статевих клітин при заплідненні, внаслідок чого виявляється само неплідність, наприклад, у плодових дерев, коли запилення квіток навіть умежах одного сорту, не дає врожаю.

Для приваблювання бджіл, джмелів та інших корисних комах, що здійснюють пере­хресне запилення, у рослин виникли різні пристосування: виділення квітками ароматич­них речовин, забарвлення пелюсток та інших частин у різні кольори, формування добре по­мітних великих суцвіть, своєрідна будова кві­ток. Але найсильнішим фактором, що забез­печує різну інтенсивність відвідування квіток іперенесення пилку, є пожива для комах - не­ктар і пилок. Збираючи корм, бджоли увійшли в тісний зв'язок із рослинами і приносять їм величезну користь. Незапилені квітки відми­рають, плодів і насіння не утворюють.

Запилення бджолами ентомофільних сіль­ськогосподарських культур не є стихійним, як було колись у природі. В господарствах з великими площами посівів воно потребує пла­нової організації. Науковими установами роз­роблені й рекомендовані виробництву норми кількості бджолиних сімей на 1 га запилюва­них культур.

За такими нормами до певних площ під­возять потрібну кількість сімей і розміщують так, щоб бджоли могли на близькій відстані, бажано до 800-1000 м, інтенсивно відвідува­ти квітки і здійснювати запилення. Коли ма­сиви рослин великі, а форма площі витягнута і сягає понад 1 км, то організовують зустрічне запилення. При цьому пасіки розміщують з протилежних країв поля чи саду, від чого середня частина запилюватиметься внаслідок зустрічної спрямованості льоту бджіл і рівно­мірного розподілу їх на площі. Найефективні­ше здійснюється запилення в разі розміщення пасік у центрі садової ділянки чи посіву, звід­ки відстань до країв зменшується.

За неповної забезпеченості посівних площ місцевими бджолиними сім'ями господарства залучають на договірних умовах додаткову кількість, сплачуючи певну суму за надані по­слуги. Оренда бджіл на період цвітіння і за­пилення окремих провідних ентомофільних культур буває вигіднішою, ніж утримання до­даткової кількості сімей на пасіці при обмеже­них ресурсах нектару.

Дефіцит запилювачів спостерігається в гос­подарствах з великими площами плодових на­саджень, посівів соняшнику, люцерни. Тому ор­ганізовують міжгосподарські та міжрегіональні перевезення бджолиних сімей - кочівлі.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.