Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЗАПИЛЕННЯ БДЖОЛАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР



 

Всі рослини, що виділяють нектар або дають пилок, створюють кормову базу бджільництва. Від наявності нектаронос­них і пилконосних рослин, їх видового і сортового складу у вели­кій мірі залежать розвиток і продуктивність бджільництва.

Нектар виділяє багато видів рослин, що культивуються в по­льових сівозмінах і ростуть в садах, лісах, луках, вспеціально ви­рощених медоносних гаях та інших природних угіддях. Нектароносними є трав'янисті рослини — гречка, еспарцет, гірчиця, ку­щі — лох, жовта акація, обліпиха; дерева —біла акація, липа, клени, верби, вишня, абрикос, слива, яблуня, груша.

Бджоли з нектару і пилку створюють запаси кормів на зимівлю, на період несприятливої погоди влітку, коли вони не мають можливості вилітати з вулика, та на безвзятковий період. Лишки заготовленого бджолами меду відбирають у прибуток господарства. Чим вищий медозбір, тим більше товарного меду можна відібрати з вуликів.

Високі медозбори можливі при наявності достатніх площ, зайнятих такими нектароносними рослинами, як біла акація, липа, гречка, соняшник, еспарцет, буркун, коріандр та ін.

За останній час проводять заходи щодо поліпшення кормової бази, спрямовані на створення безперервного взятку — квітковонектарного конвейєра. З цією метою науково-дослідні заклади рекомендують запроваджувати посіви нектароносних культур для заповнення весняно-літніх безвзяткових періодів і продовження медозбору в осінній час, насадження нектароносних дерев і кущів для заповнення ранньовесняного безвзяткового періоду і збільшення медозбору влітку, поширення площ під основними нектароносними культурами.

Повне використання кормової бази відповідною підготовкою бджолиних сімей до медозбору та кочівлі є першочерговим завданням колгоспних і радгоспних пасік.

Ентомофільні сільськогосподарські культури залежно від виділення нектару і відвідування квіток бджолами поділяються на чотири групи: плодово-ягідні насадження, кормові рослини, польові сільськогосподарські культури, рослини закритого грунту. Використання бджіл на запиленні зазначених груп рослин має свої особливості.

Плодові дерева та ягідні кущі цвітуть у Другій половині квітня та на початку травня, коли бувають повторні похолодання, іноді заморозками. До середини травня в бджолиних сім'ях проходить заміна бджіл, які зимували, на бджоли весняного виведення, а то­му в цей час сім'ї не досить сильні. Крім того, бджолам доводиться збирати нектар і пилок при низьких температурах, що збіль­шує їх відхід,

Щоб ефективно запилити бджолами плодово-ягідні насадження, треба створювати восени умови для нарощування молодих бджіл на зимівлю, зберегти взимку силу і енергію бджіл до часу цвітін­ня дерев і кущів та вжити заходів до збільшення сили сімей веслою.

Бджоли гірських порід, кавказькі та карпатські, працюють на квітках при нижчих температурах, ніж українські степові, а тому ефективніше запилюють плодово-ягідні насадження.

У сприятливі щодо медозбору роки сім'ї бджіл збирають в час цвітіння садів по 5—8 кг меду. Для підсилення відвідування квіток бджолині сім'ї одного пасічного точка міняють місцями з ін­шим та спрямовують їх на запилення згодовуванням ароматизованого квітками цукрового сиропу. До другої групи рослин належать люцерна та конюшина чер­вона.

Люцерна недостатньо відвідується бджолами через низьку нектаропродуктивність та особливу будову квітки, що зумовлює трипінг— відлякування бджоли, яка першою сідає на неї. Крім нектару, бджоли збирають і пилок. Час цвітіння, нектаровиділення і утворення пилку залежать від особливостей окремих сортів. Для підвищення врожайності насіння ведуть селекцію з сортами люцерни та породами бджіл, ставлять по 4—5 і більше вуликів на 1 та групами по 30—40 сімей, безпосередньо біля масивів та спрямовують бджіл на запилення, згодовуючи їм ароматизований пелюстками цукровий сироп. Поблизу поля люцерни не сіють медоносів, які б приваблювали до себе бджіл.

Конюшина червона має довгу трубочку віночка, а тому нектар повністю не вибирається бджолами. Нектаровиділення більше при теплій погоді, а тому на насінники залишають другий укіс. Краще відвідують насінники бджоли мегрельської популяції сірої гір­ської кавказької породи, хоботок в яких довший, ніж в усіх інших порід.

На запилення ставлять по 3—5 вуликів на 1 га групами по 30—40 сімей та спрямовують бджіл на запилення, згодовуючи їм ароматизований пелюстками цукровий сироп. Для підсилення відвідування відбирають з вуликів пергові стільники та підсівають рослини, які приваблювали б бджіл на масив.

До третьої групи належать рослини, які добре відвідуються бджолами: гречка, еспарцет, соняшник та ін. Підвищення врожайності цих культур досягають підвезенням вуликів з бджолами на початку цвітіння, розміщенням пасіки безпосередньо біля масиву з розрахунку на 1 га гречки двох сімей, еспарцету — чотирьох, соняшника — однієї сім'ї на 2 га посіву.

До четвертої групи належать рослини, які вирощують в закритому грунті, в зимових блочних, у весняних плівкових теплицях та в парниках. Для запилення огірківу теплиці ставлять дві невеликі сім'ї на один блок. Взимку та в першу половину весни вулики ставлять всередині, біля північної стінки теплиці, а з початком пасічницького сезону виносять назовні і ставлять під стіною. Літ бджіл регулюють зранку і до 12-ї год вони працюють на запиленні рослин втеплиці, а потім відкривають зовнішні льотки і бджоли вилітають в поле.

Зав'язь на квітках рослин утворюється в результаті запліднення жіночої статевої клітини чоловічою. Повноцінніше потомство у багатьох рослин буває при запиленні квіток однієї рослини пилком іншої. В окремих сортів яблунь, груш та інших порід запліднення можливе лише при запиленні квіток пилком іншого сорту. Спроби вирощувати односортні насадження згаданих порід закінчувались невдачею, вони не давали врожаю.

У рослин по-різному відбувається перенесення пилку. В одних пилок переноситься вітром (анемофільні рослини), в інших—водою (гідрофільні), в третіх — комахами (ентомофільні). Майже 20% рослин запилюються за допомогою вітру, менше 0,5% -— води і близько 80% — комахами.

У багатьох рослин будова квітки виключає або зменшує можливість самозапилення. До них належать впершу чергу дводомні рослини (окремі породи верби, коноплі), на квітках одних із них єлише маточки, а на інших тільки тичинки. На таких рослинах пилок переноситься вітром, (коноплі та інші рослини), комахами і в тому числі бджолами (верби).

В окремих видів рослин, наприклад гречки, квітки мають різну висоту тичинок в одному і тому ж сорті або виді рослин, В ряді рослин тичинки і маточки на одних і тих же квітках дозрівають неодночасно.

Як при різній висоті тичинок і маточок, так і при неодноразовому дозріванні їх пилок переноситься з одних квіток на інші та з рослини на рослину комахами. Для приваблення їх переважна більшість ентомофільних рослин виділяють нектар, що є кормом для бджіл, джмелів, мух, метеликів, і лише окремі дають один пилок (ліщина звичайна, береза, коноплі, кукурудза). Серед багатьох комах, що переносять пилок з квіток одних рослин на інші,

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.