Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Психологічні основи тероризму



Сучасна цивілізація розвивається в напрямку зростання технократичного комфорту, який вона пропонує людині. Одночасно, відповідно до діалектичного закону єдності та боротьби протилежностей, врівноважує цивілізаційний комфорт тотальна небезпека, яку створює міжнародний тероризм. Тобто людина має сплачувати за своє існування в цивілізаційному просторі не тільки летальними хворобами, такими, як СНІД, рак та ін., але й страхом перед тероризмом, що постає важливою проблемою сучасності та досліджується багатьма вченими, такими, як В.А. Щербак, М.О. Попов, А.Г. Лук'янець, С.О. Печоров, А.В. Тимченко, О.А. Порхну, А.О. Рось, І.В. Замаруєва, В.Л. Петров та ін.. Тероризм за своєю суттю є психологічним явищем, оскільки прагне створити атмосферу тотального страху серед населення з метою досягнення певних політичних цілей. Таким чином, страх є визначальним чинником впливу терористичних актів та постає потужним моментом маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю, яка вивчається багатьма дослідниками, такими, як С. Г. Кара-Мурза, Е. І. Головаха, Н. В. Паніна, Е. Л. Доценко, Р. Чалдіні та ін. [1–5].
Метою статті є аналіз проблеми психологічного тероризму з точки зору сучасних наукових досліджень. Таким чином, завдання статті – аналіз тероризму через призму принципів маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.
Психологічний механізм тероризму стає зрозумілим у площині інформаційної теорії емоцій П. В. Сімонова, згідно з якою емоція є реакцією на дефіцит актуальної для індивіда інформації [6]. При цьому кількість інформації пов’язана з частотністю подій: рідкісна подія характеризується більшим інформаційним складником і сильніший вплив (у тому числі маніпуляційний) здатна робити. Таким чином, терористичний акт як певний інформаційний сигнал (що є надзвичайно важливим для людини, оскільки цей сигнал пов’язаний з її життям) має викликати потужний емоційний вибух у тих чи інших людей. Цей вибух, з одного боку, за принципом психічного зараження, вражає емоційні стани великих людських мас. З іншого боку, активізація емоцій постає чинником психологічної маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.
Оскільки емоційна сфера людської життєдіяльності є найбільш давньою і сугестивною, то загальна принципова установка у процесі маніпуляції масовою свідомістю передбачає попереднє "розкачування" емоційної сфери. Головним засобом для цього є створення або використання кризових явищ, аномальних ситуацій (таких, як технологічна катастрофа, криваве насильство, акція терористів, маніяка, релігійний або національний конфлікт, різке зубожіння великих мас населення, значний політичний скандал тощо), що робить потужний вплив на почуття людей.
Відомо, що в моменти глибоких криз на хвилях потужного емоційного збудження відбувається блокування здорового глузду та здатності до аналітичної рефлексії – спроможності людини розумно аналізувати стан справ і діяти, виходячи з цієї рефлексії. Необхідність обмірковувати й розуміти події, що відбуваються, перетворюється в цей час на непосильне навантаження, і людина намагається звільнитися від цієї необхідності, зануритися у сферу ірраціонального. Вона починає виявляти підвищений інтерес до окультизму, вивчати гороскопи, вірити астрологам, а рівень її психологічного захисту проти маніпуляції різко зменшується [4 : 80–90].
Сутність психологічної маніпуляції полягає у використанні сенсорних подразників для формування відповідних психологічних установок. Пояснити сутність формування психологічних установок сугестивного забарвлення можна на основі концепції функціональної асиметрії діяльності півкуль головного мозку людини. Як відомо, підсвідома сфера людської психіки пов’язана з функціонуванням правої, а її свідомість – з роботою лівої півкулі. Є докази того, що в стані трансу, зокрема гіпнотичного, активною є переважно права, "емоційна" півкуля [7]. Саме вплив на правопівкульову психіку формує в людини певні психологічні установки без контролю з боку її свідомості.
Можна констатувати, що будь-яка інформація, яка сприймається і при цьому не усвідомлюється людиною, може виступати в ролі сугестора певного типу. Відповідно, "тонкі" "невловимі" подразники здатні поставати як сугестивний чинник. Інформація, яка використовується у процесі маніпуляції індивідуальною і масовою свідомістю і яка звернена до нашої свідомості, може дублюватися впливом на праву півкулю, що перетворює цю інформацію на засіб сугестії, яка здатна формувати певну психологічну установку. Визначене яскраво ілюструється загальновідомим прикладом про 25-й кадр кінофільму, який "вкраплюється" серед інших 24 кадрів і не усвідомлюється глядачами, впливаючи на їх підсвідомість, а тому й на поведінку.
Ефект 25 кадру (або "кадру-невидимки") виявляється не тільки в площині відео-, але й аудіоряду. У сфері цифрової технології опрацювання звука використовується принцип звукових зрізів, або принцип квантування звука за часом. Зрозуміло, що в такий аудіоряд, поданий як набір звукових зрізів, можна, за принципом ефекту 25 кадру, внести будь-яку звукову інформацію сугестивного характеру. Особливо гостро проблема відео- й аудіосугестії стосується дітей-телеглядачів, яким притаманна підвищена сенситивність [3].
Маніпуляція свідомістю постає терористичним актом, коли люди здогадуються про таку маніпуляцію, перебуваючи під впливом страху від її наявності, але не усвідомлюючи, звідки саме очікувати маніпуляційний вплив. Парадоксально, але саме знання про факт маніпуляції постає чинником терористичного маніпулювання.
Відомо, що маніпулювання в більшості випадків, – психічний вплив, який здійснюється таємно, спричиняючи шкоду тим особам, на яких цей вплив спрямований [5 : 10–15].
Таким чином, маніпуляція – це прихований вплив, факт якого не повинен бути помічений об’єктом маніпуляції. За цих умов, до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об’єктів, до особливого виду речей.
Маніпуляція здійснюється за допомогою інформації, що надходить до маніпульованих людей. Ця інформація може бути "упакована" в жестах, словах, вербальних текстах (друкарські тексти, промови, радіо- й телепередачі). Сюди ж можна віднести й проміжки між словами – паузи. Важливим є зміст, прихований в образах (картини, фотографії, кіно, театр тощо). Найбільш ефективним чином діють комбінації знакових систем, і за наявності знання цього мистецтва можна досягти величезного синергійного (кооперативного) ефекту, просто за рахунок з’єднання різних "мов".
Як вважають психологи, навіювання, на відміну від переконання, потрапляє в психічну сферу поза межами свідомості, входячи без особливої переробки як предмет пасивного сприйняття безпосередньо у сферу підсвідомості й кристалізується в цій сфері неусвідомлених потягів, психологічних установок.
Для того, щоб проілюструвати це положення, наведемо спогад С.Г.Кара-Мурзи, котрий пише про те, що коли він був дитиною, його мати суворо забороняла йому вмикати радіо й слухати його, не замислюючись над почутим, як це практикується в багатьох сім’ях. Коли хлопець обурився проти такої тиранії, його мати пояснила: "Якщо хочеш – сядь і уважно слухай, думай про все, що почув. А якщо не будеш прислухатися, то всі дрібниці залишаться в твоїй голові. Ти їх і повторити не зможеш, а будеш у них вірити" [4].
Можна говорити і про раціональне навіювання, котре полягає в тому, що людина не змінює свої переконання й оцінки, а змінює об’єкт оцінки, коли за допомогою відповідної маніпуляції у свідомості змінюється об’єкт судження, так що людина легковажно вигукує: "Ага, от воно що! От хто винен!" і т.п. Така заміна здійснюється шляхом створення такого контексту, у котрому думки людини рухаються в бажаному для маніпулятора напрямку.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.