Методи юридичної психології та її характеристика

1. Методи наукового дослідження. За допомогою їх вивчаються психічні закономірності людських відносин, регульованих нормами права, а також розробляються науково обґрунтовані рекомендації для практичних працівників, що займаються роботою по боротьбі або попередженню злочинності.

2. Методи психологічного впливу на особистість. Вони здійснюються посадовими особами, що ведуть боротьбу зі злочинністю. Ці методи переслідують мети попередження злочинної діяльності, розкриття злочину й виявлення його причин, перевиховання злочинців, пристосування їх до умов нормального існування в нормальному соціальному середовищі. Дані методи, крім їхньої карно-процесуальної регламентації, засновані на наукових методах психології й тісно пов'язані із кримінологією, криміналістикою, виправно-трудовою педагогікою й т.д.

3. Методи судово-психологічної експертизи. Метою цих методів є найбільш повне й об'єктивне дослідження, проведене експертом-психологом по постанові слідчих або судових органів. Діапазон застосовуваних у цьому дослідженні методів обмежений вимогами законодавства, що регламентує виробництво експертизи.

До своєрідних методів юридичної психології ставиться психологічний аналіз кримінальної справи. Актуальним є й метод психоаналізу, що сприяє більше глибокому й всебічному дослідженню особистості, особливо сфери підсвідомості.

Стосовно до способів дослідження судова психологія має у своєму розпорядженні наступні методи:

Метод спостереження. Цінність його полягає в тім, що в процесі дослідження не порушується звичайний хід діяльності людини. Для одержання об'єктивних результатів необхідно дотримувати ряд умов: 1) визначити заздалегідь, які закономірності спостереження нас цікавлять; 2) скласти програму спостереження; 3) правильно фіксувати результати дослідження; 4) визначити місце самого що спостерігає і його роль у середовищі досліджуваних осіб. Для реєстрації результатів спостереження можуть бути використані технічні засоби, у першу чергу запису мови спостережуваного на магнітофонну плівку. В окремих випадках корисно застосовувати фотозйомку й кінозйомку. В умовах попереднього наслідку технічні засоби можуть бути застосовні тільки в рамках процесуального закону.

4.Історія розвитку юридичної психології в Україні та за її межа­ми.

Юридична психологія (від лат. juris — право) — галузь психологічних вчень, яка вивчає закономірності і механізми психічної діяльності людей у сфері регульованих, правом відносин. Під впливом успіхів експериментальної психології наприкінці XIX — початку XX ст. були проведені перші лабораторні дослідження в галузі юридичної психології. Основні зусилля були спрямовані на вивчення психології показань свідків і допиту (А. Провині, Г. Гросс, К. і Марбе, В. НІ терн та ін.),"діагностики причетності" до злочину (К. Юнг), судової і слідчої роботи, психологічних основ професійного добору і навчання юристів (Г. Мюнстерберг). Дослідження з юридичної психології стали інтенсивно проводитися в 20-х pp. минулого сторіччя. Були виконані численні роботи з вивчення психології злочинців і ув'язнених, побуту злочинного світу, закономірностей формування показань свідків і причин виникнення в них помилок, з теорії і методики судово-психологічної експертизи (О. Е. Врусиловськии, М. Н. Гернет, М. М. Гродзинський, О. С. Тагер та ін.), проведені оригінальні досліди по виявленню психологічних методів слідів злочину (О, Р. Лурія). Значно активізувалися наукові дослідження в галузі юридичної психології, уточнений її предмет, сформульовані юридичні принципи.

Систему сучасної вітчизняної юридичної психології утворять кримінальна психологія, яка вивчає психологічні механізми злочинного поводження й особистість злочинця; судова психологія, яка охоплює широке коло питань, пов'язаних із судочинством; виправна психологія, яка розробляє проблеми виправлення правопорушників; правова психологія, яка вивчає правосвідомість, принципи її виховання, причини деформації. У юридичній психології застосовуються всі основні методи психології (експеримент, спостереження, бесіда, анкетування, тестування та ін.), розробляються і специфічні для даної галузі знань методи (наприклад психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи і т. ін.).

5.Особливості використання звань з юридичної психології у про­фесійній діяльності правознавця та менеджера з безпеки під­приємництва.

6.Підприємець як об'єкт психологічного аналізу та суб'єкт право­відносин.

Психологічний портрет підприємця

Соціально-психологічні: психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан; колегіальність: толерантність; оптимізм; екстравертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами; чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо. патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов'язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.

Особистісний профіль підприємця:

1. «Технологічний підприємець» — переважно екстраверт, орієнтований на повну самореалізацію своїх аналітичних та інтуїтивних здібностей, помірно схильний до влади, уникає підпорядкування, стурбований лише успіхами справи, а не особистою фінансовою винагородою.

2. «Дрібний підприємець» -- оптиміст, відрізняється здатністю витримувати дуже інтенсивне трудове навантаження, порівняно з найманими працівниками, завжди економічно орієнтований.

3. «Масовий підприємець» — людина, котра розділяє погляди, які існують у суспільній свідомості, що підприємництво — це спосіб самореалізації кожної людини, яка потребує успіху і хоче перевірити власні здібності в конкурентній боротьбі; гроші для неї —- над усе, свідчення успіху, а не самоціль або засіб завоювання влади.

4. «Стратегічний підприємець» — віддає перевагу рішенням великомасштабного характеру, які стосуються реорганізації, купівлі-продажу компаній, їх переорієнтації тощо. Для нього характерно діяти своєчасно, обдумано і швидко.

5. «Підприємець-чемпіон» — розглядає конкурентну боротьбу і бізнес як захоплюючий вид спорту.

6. «Підприємець-новатор» — винахідник, здатний долати опір своїм ідеям і йти до кіпця, конформіст, схильний довіряти виконавцям і компаньйонам, з переважанням неекономічної мотивації (статусу, суспільного визнання тощо).

7. «Підприємець-посередник» — діючий на «зовнішньому кордоні» організації. Для нього характерне прагнення до відчуття успіху, схильність до зобов’язань, відчуття власної значущості, економічна мотивація, орієнтація па комерційний результат.

Специфічність правового статусу фізичної особи — підприємця полягає в тому, що до її підприємницької діяльності застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Щодо відповідальності фізичної особи — підприємця, то за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, вона відповідає всім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Якщо ж фізична особа не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані зі здійсненням нею підприємницької діяльності, то її може бути визнано банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поиск по сайту: