Тема: Оцінка ефективності технічних рішень

Питання за темою:

1 Ефект та ефективність

2 Визначення ефекту у виробника

3 Визначення ефекту у споживача

Основні теоретичні положення теми та методичні вказівки [Економіка підприємства – підручник http://www.readbook.com.ua/book/6/]:

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект (від лат. еffectus – виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо. У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект – виражений у вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів). Хоча за самим визначенням результат і ефект є близькими поняттями (ефект – певна форма результату), потреби економічної практики змушують у де-яких випадках розмежовувати зазначені терміни. При цьому під умовним поняттям «економічний результат» звичайно мають на увазі загальний (брутто) результат (зокрема, виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» – чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою

Е = Р – З , (9.1)

де Е – величина умовного економічного ефекту; Р – величина умовного економічного результату; З – повні витрати на реалізацію заходу, який викликав ефект.

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Вартісні оцінки є єдиною основою, тобто формою показників, що дає можливість порівняти ці різнорідні величини, за якими перебувають безліч технічних, соціальних і економічних характеристик. Подібна оцінка може бути виконана тільки через два види показників: доходи і витрати.

Доходи характеризують вигоду, яку одержують підприємства від реалізації заходу. Витрати (видатки) відображають ту економічну ціну (витрати різного виду ресурсів), ­що підприємства повинні платити за реалізацію заходу. Різниця між доходами і витратами становить той чистий економічний результат – прибуток, який одержує підприємство.

Взаємозв'язок між зазначеними величинами характеризує вищенаведена формула 9.1 (Е = Р – З). У даному випадку як ефект може розглядатися величина чистого прибутку (Е = П), а як результат – обсяг валового доходу (Р = Д), тобто

П = Д – З (9.2)

Доходи. Величина отримуваного підприємством доходу може бути виражена формулою

, (9.3)

де Qi – обсяг i-го виду продукції, що реалізується за одиницю часу (добу, місяць, рік); ця величина вимірюється натуральними одиницями: шт., кг, т, м, умовними одиницями та ін.; Цi – ціна одиниці i‑ го реалізованого виду продукції (грн./шт.; грн./кг; грн./т тощо); Ti – період часу, протягом якого реалізується i-й вид продукції (місяців, років).

Дана формула є ключем до розуміння механізму реалізації ефектів будь-якого заходу, що впроваджується. Зокрема, викликані ним зміни можуть впливати на доходи підприємства за такими трьома напрямками:

• через зміну обсягу реалізованої продукції за одиницю часу (зміна кількісних показників ­продуктивності);

• через зміну ціни одиниці продукції (зміна якісних характеристик продукції);

• через зміну періоду дії економічного процесу.

Слід підкреслити, що для обґрунтування рішень розрахунки ефективності повинні характеризувати не поточний стан параметрів економічної системи, а їх динаміку, тобто ступінь впливу змін, що спричиняються заходом.

Схематично це може бути виражено формулою

, (9.4)

де показники з індексом 1 характеризують економічні параметри системи до проведення заходу, а з індексом 2 – після його реалізації.

Витрати. Іншим компонентом, що визначає розмір економічного ефекту, є величина витрат, пов'язаних з реалізацією розглянутого заходу. У загальному вигляді повну величину зазначених витрат за період дії заходу можна виразити формулою:

Зпов= К + Сп, (9.5)

де К – капітальні вкладення, тобто витрати в основні фонди (будівлі, споруди, устаткування та ін.); основна особливість даного виду витрат полягає в тому, що вони вносяться один раз на кілька років (термін служби основних фондів); тому капітальні вкладення називають ще одноразовими витратами; Сп – величина поточних (експлуатаційних) витрат; це витрати на сировину і матеріали, електроенергію, заробітну плату персоналу, оренду приміщень, різні види послуг, платежі та ін.; відмінною рисою поточних витрат є те, що вони вносяться («течуть») протягом поточного періоду часу (місяця, кварталу, року).

У тому випадку, якщо капітальні вкладення вносяться не відразу, а частинами (наприклад, термін будівництва і введення в експлуатацію промислового об'єкта розтягується на кілька років), сумарна величина капітальних вкладень повинна бути зведена до одного строку з урахуванням фактору часу.

Яким же чином виробник і споживач поділяють між собою економічний ефект від використання споживчого товару? Виробник «продає» споживачу ефект, контури якого формуються в його проектних бюро і виробничих цехах. При цьому і виробник, і споживач претендують отримати вигоду від угоди, що укладається. Інструментом пошуку подібного компромісу є ціна.

Ціна – це та кількість благ (зокрема, грошей), за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити даний товар (виріб або послугу). У тому разі, якщо метою придбання даного товару споживачем є подальше одержання доходу, його вигода отримує форму конкретних грошових надходжень. Таким чином, економічні відносини між виробником і споживачем можуть бути виражені адекватним вартісним апаратом, де сполучною ланкою є ціна проданого товару (виробу). Ці положення можуть бути проілюстровані випадком, коли виробом, який одержує споживач, є засіб виробництва.

Прибуток, який отримує споживач (Псп) за весь період використання виробу (засобу виробництва), можна подати у вигляді формули: Псп = Д – З ,

де Д – доход, отриманий за весь період використання виробу (засобу виробництва); З – витрати, пов'язані з придбанням і експлуатацією засобу виробництва.

Ефект у сфері споживання продукції (Есп): Ц = Есп – Псп .

Для виробника ціна проданої продукції розпадається на дві складові: Ц = Сс + Пв ,

де Сс – собівартість виготовлення даного товару; Пв – прибуток, який отримується виробником після продажу виробу (засобу виробництва).

Природно, що виробник прагне продати виріб (засіб виробництва) найдорожче, а споживач купити якнайдешевше. Але в будь-якому випадку ціна може бути тільки одна. Саме ціна фіксує досягнутий компроміс між виробником і споживачем.

Для виробника значення ціни обмежене собівартістю виготовлення продукції (Сс), нижче якої він опуститися не може. При Ц = Сс виробник буде працювати без прибутку, але хоча б не на збиток собі, повертаючи витрати.

Для споживача ціна не може бути вище ніж ефект, який він одержує від використання даного виробу (засобу виробництва). Якщо ціна дорівнює ефекту (Ц = Есп), споживач лише поверне гроші, витрачені на придбання виробу. Відбудеться це, скоріше за все, через кілька років, протягом яких гроші будуть «заморожені» у придбаному виробі (засобі виробництва), приносячи власнику неявні витрати у формі упущеної вигоди.

Отже, щоб вважатися вигідним придбанням, даний виріб повинен не тільки окупити себе, але і принести додатково прибуток його власнику, тобто споживачеві. Інакше кажучи, ціна повинна бути нижче за ефект на величину прибутку (Псп).

Економічною основою балансування інтересів виробника і споживача є отримуваний ними прибуток. У межах власних значень одержуваного прибутку зазначені суб'єкти можуть знаходити прийнятливий рівень цін.

Якщо в цих межах не знайшлося рішення, що задовольняє обидві сторони (зокрема, виробник не може опустити ціну до рівня, який би влаштовував споживача), це означає тільки одне: ціна виробу (засобу виробництва) не відповідає ефекту, який він забезпечує. З даної ситуації існує два виходи, причому ключовим виконавцем обох є виробник.

Перший. Виробник знижує собівартість виробу. Це дозволить йому знизити ціну до рівня, який відповідає існуючому значенню ефекту.

Другий. Виробник удосконалює виріб, поліпшуючи його експлуатаційні характеристики (продуктивність, якість виробленої продукції, довговічність, експлуатаційні витрати), тобто ефект, пов'язаний зі сферою споживання виробу. Це може дозволити споживачу купити виріб за більш дорогою ціною.

При оцінці економічної ефективності економіст повинен добре відчувати технічні параметри, зміна яких може матеріалізуватися в значеннях економічного ефекту. Можливі напрями впливу технічних рішень на доходи та витрати при модернізації обладнання наведено в Додатку В.

Зокрема, при впровадженні нової техніки серед основних таких параметрів варто виділити:

· при виготовленні техніки: матеріаломісткість виробленої продукції; енергоємність виробничих процесів; трудомісткість виготовлення; технологічні показники (наприклад, питома вага стандартних або запозичених деталей тощо);

· при експлуатації техніки: видаткові показники (витрата матеріалів, енергії, палива на одиницю роботи); обмеження за умовами експлуатації (граничний діапазон температур, стійкість до корозії, сезонність роботи, обмеження до матеріалів, що використовуються, ін.); продуктивність (швидкість, вантажопідйомність, ін.); довговічність, надійність; ремонтопридатність; ергономічність.

Економічний аналіз дає можливість визначити, як зміна кожного з технічних або соціальних параметрів може впливати на вартісні доходні або витратні характеристики.

На величину доходниххарактеристик це може впливати через три основні групи факторів: зміна продуктивності (кількості виробленої і реалізованої за одиницю часу продукції); зміна якості продукції (ціни реалізації одиниці продукції); зміна часового періоду реалізації заходу (терміну дії заходу, протягом якого можна отримувати прибуток).

На величину витратниххарактеристик це може впливати через дві групи факторів: зміна капітальних вкладень; зміна поточних витрат.

Розрахунок конкретних оцінок (доходів і витрат) за кожним із параметрів, що характеризують окремі сторони роботи устаткування (за кожної причини, що викликала той або інший ефект), дозволяє перейти до визначення узагальнюючих показників ефективності.

Комплексне визначення ефективності від впровадження нової техніки або її удосконалення зображено на рис 9.1

Рисунок 9.1 – Напрямки здійснення оцінки ефективності введення нової (модернізованої) техніки

Поиск по сайту: