Центральний банк України — Національний банк — було утворено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність». Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого — банківську систему, представлену мережею комерційних банків.
Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях і Автономній Республіці Крим, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.
Основні принципи функціонування Національного банку, передбачені законом:
-принцип незалежності банку;
-принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;
-принцип економічної самостійності банку;
-принцип централізації системи банку;
-принцип єдності системи банку;
-принцип вертикальної структури управління банком.
Національний банк України має монопольне право здійснювати емісію національної валюти України та організовувати її обіг. Це означає, що жоден інший суб'єкт банківської системи не може здій-снювати цю функцію.
Центральний банк держави виступає також кредитором в остан-ній інстанції для банків і кредитних установ, організовує систему рефінансування, визначає для банків та інших кредитних установ правила здійснення банківських операцій, бухгалтерського обліку звітності та захисту інформації. З цією метою Національний банк розробляє та ухвалює відповідні нормативні акти у вигляді поло-жень, постанов керівних органів тощо.
НБУ визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому чи-слі між банками та іншими кредитними установами, напрями роз-витку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизацію банківської діяльності та засобів захисту бан-ківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд; веде Реєстр банків, їхніх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках.
На НБУ покладено таку важливу функцію, як складання платі-жного балансу і балансу міжнародних інвестицій України, здійс-нення їх аналізу та прогнозування. Значення цієї функції особливе. Адже наша країна наприкінці 1991 р. як нова незалежна держава не мала доступу до іноземних кредитів. На той час фінансове станови-ще країни погіршила ще й заява Зовнішекономбанку СРСР, який об-слуговував зовнішню торгівлю, про те, що понад 7 млрд дол. США «зникли» і про їхнє використання немає жодних підтверджувальних документів. Понад 1 млрд дол. США з цієї суми належав українсь-ким підприємствам та приватним особам.
Для міжнародного авторитету Національного банку України ве-лике значення має покладення саме на нього функції представниц-тва інтересів України в центральних банках інших держав, міжна-родних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків. Центральний банк дер-жави здійснює також відповідно до визначених законом повнова-жень валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахун-ків у іноземній валюті, організовує та здійснює валютний контроль.
Лише НБУ має право здійснювати операції із золотовалютним резервом і забезпечувати його накопичення та зберігання.
Національний банк України реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у банківській системі, бере участь у підготовці кадрів для банківської системи.
Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБУ належать та-кож наглядові, регулятивні й контрольні.
Національний банк України визначає для комерційних банків та кредитних установ форми звітності та порядок їх складання, які необхідні для ведення грошово-кредитної і банківської статистики, здійснення валютного контролю.