Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суть, (види) цілі та інструменти грошово-кредитної політики



Грошово-кредитна політика – це економічне регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (процента) на грошовому ринку.

Види грошово-кредитної політики залежно від напряму та темпів зміни пропозиції і рівня процента:

1.експансійна – допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко дешевіють і вона призводить до інфляції.

2.рестрикційна (політика дефляції) – стрімке скорочення пропозиції, через що гроші дорожчають і зменшується економічна активність.

Цілі: 1.стратегічні - звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

2.проміжні полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей.

3.Тактичні— це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей.

Інструменти: -пряме регулювання центральним банком процентних ставок (депозитних та позичкових) комерційних банків (фіксація процентних ставок)

-селективна політика адресного рефінансування комерційних банків (адмістративний розподіл центральним банком кредитних ресурсі для цільового рефінансування комерційних банків)

-законодавчо-нормативні обмеження чи заборона окремих видів діяльності комерційних банків.

43.Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає у пошуку гр. коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного з-нодавства, насамперед податкового. Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1)Збільшити оподаткування ек. суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.

2)Дозволити уряду (казначейство) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їх статус законного платіжного засобу.

3)Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи зовнішньому ринках.

4)Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку.

Найдоцільнішим є третій - шляхом реалізації держ. цінних паперів на вторинному ринку, оскільки він не змінює грошової маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці (при умові - бюдж дефіцит не хронічний і не надто великий відносно ВВП). Систематичний, зростаючий бюдж дефіцит, яким би способом не монетизувався, становить потенційну загрозу для сталості грошей. Монетизація через вторинний ринок може лише відстрочити цю загрозу, але не усуває її зовсім.

Проблема монетизації ВВП полягає у доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів і послуг, погашення боргових зобов’язань. Вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси.

Про достатність монетизації ВВП можна судити з динаміки деяких індикаторів, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо.

Показник фактичного стану монетизації ВВП прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу гр. маси, що є в обороті на кінець року до номінального річного обсягу ВВП: Км=М/ВВП, де Км-рівень монетизації, М-маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3.

В Укр. демонетизація ек-ки спричинена глибокою інфляцією, внаслідок чого скоротився D на гроші і відповідно була скорочена S грошей. Тому ремонізувати ек-ку Укр. не можливо нагнітанням S грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток D на гроші.

Для збільшення D на гроші як єдино реального шляху ремонетизації ек-ки Укр., необхідно: перейти до п-ки ек. зростання, що забезпечуватиме зростання реального ВВП, подолати бартер у відносинах між господарюючими суб’єктами, підвищити стабільність нац. грошей та банківської системи, довіру до них усіх ек. суб’єктів, підтримувати на належному рівні реальну ставку депозитного %, забезпечити високий рівень розвитку цінних паперів та валютного ринку.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.