Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Небанківські фінансово-кредитні установи, їх види, та особливості функціонування в Україні



НФКУ- функціонують у секторі опосередкованого фінансування. Це фінан. посередники грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у цінні папери та кредити .

Вони випускають боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зо­бов'язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент.

Всі по­середники поділяються: на договірних фінансових посередни­ків, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Договірні фінансово – кредитні установи поділяються: страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди, лізингові та факторингові компанії.

Страхові компанії(СК) — це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Вони створ. на підставі договорів з юридичними і фізичними особами (через продаж страхових по­лісів) спеціальні грошові фонди, з яких здійснюються випла­ти страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків). СК поділ. на компанії страхуван­ня життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків.

Страховий бізнес в Україні спочатку теж розвивався досить інтенсивно. Проте еко­номічна криза різко скоротила попит на страхові послуги, а хро­нічна інфляція, слабкість банківської системи, нерозвиненість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збере­ження мобілізованих коштів і розміщення їх у дохідні активи. Тому в останні роки страхові компанії почали згортати свій біз­нес, а кількість їх помітно скорочується.

Пенсійні фонди(ПФ) — це фінан. посередники, які акумулюють кошти юрид. і фізич. осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. ПФ бувають державні та приватні. Державні фон­ди створ. за ініціативою центральних і місце­вих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нараху­вань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або відрахувань з відповідних бюджетів. Приватні пенсійні фонди створ. за ініціа­тивою певних фірм, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам.

Ломбарди фінан. посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Лізингові компанії фінансові посередники, що спеціалізу­ються на придбанні предметів тривалого користування (транс­портних засобів, обладнання) та передачі їх в орен­ду фірмам-орендарям для викор. у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного стро­ку.. В Україні лізинг розвинутий слабо, проте має га­рні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в с/г, малому та середньому бізнесі.

Факторингові компанії— фінан. посередни­ки, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компа­нія. В Україні спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено кілька факторингових компаній. Проте з по­глибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризико­ваним і був згорнутий.

Усередині групи інвестиційних посередників можна виокремити: інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні товариства, спілки.

Інвестиційні фонди (банки, компанії) це фінан. посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного при­значення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних при­ватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.

В Україні подібні фонди не відіграють відчутної ролі на гро­шовому ринку . Тому що: немає середнього класу, який формує дрібного інвестора, готового віддати свої заощадження в управління інвес­тиційним фондам; самі інвестиційні фонди не мають можливостей розмістити мобілізовані капітали в надійні активи у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку.

Фінансові компанії - спеціалізують­ся на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній. До групи фінансових компаній можна віднести також лізингові та факто­рингові компанії. В Україні фінансові компанії не набули розвитку з тих же причин, що й інвестиційні фонди.

Кредитні кооперативи (товариства, спілки) це посеред­ники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерсь­ких та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формують­ся шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціаль­них внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності. В Україні кредитні кооперативи розвинуті слабо, перебувають на стадії зародження.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.