Принципи організації кредитних відносин

Принципи організації кредитних відносин утворюють вихідні, початкові засади взаємовідносин між кредитором і позичальником у процесі передачі вартості у тимчасове користування.

Основними принципами є:

1. Принцип поверненості означає необхідність обов’язкового повернення позичальником одержаної у тимчасове користування вартості. Можливість даного принципу для кредитора пов’язана із тим, що він тільки тому надає позику що очікує на повернення переданих цінностей. Для позичальника значення даного принципу зумовлене необхідністю так організувати свою діяльність, щоб забезпечити вивільнення отриманої у тимчасове користування вартості та її повернення кредиторові. При цьому передана позичальнику вартість, здійснюючи кругооборот у його господарстві повертається до свого вихідного пункту – кредитора.

2. Строковість кредитування передбачає становлення періоду користування позиченими коштами і кінцевого терміну їхнього повернення кредиторові. Необхідність становлення такого строку зумовлена тим, що кредит видається на задоволення тільки тимчасових потреб, що визначаються особливостями діяльності конкретного позичальника.

При цьому строк користування позиченою вартістю залежить від тривалості кругообороту капіталу позичальника на формування якого береться кредит. Принцип строковості передбачає повернення позики не в будь-який зручний для позичальника час, а у строго визначений термін зафіксований угодою між сторонами.

3. Принцип платності полягає у тому, що кредит надається позичальнику за певну плату яка визначається у вигляді процентів.

Дотримання даного принципу є вирішальним фактором економічної зацікавленості кредитора у передачі цінностей у тимчасове користування позичальнику.

Це пов’язано з тим, що кредитор передаючи кошти в

тимчасове користування сам позбавляється можливості їх дохідного використання, а тому ці витрачені можливості мають бути компенсовані відповідною платою за кредит.

Для позичальника принцип платності є стимулом для найбільш ефективного використання отриманих у позику коштів так, як окрім власного прибутку потрібно ще й мати дохід для сплати процентів.

4. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність певних умов для повернення позичальником вартості отриманої у тимчасове користування. Такими умовами можуть бути:

- Наявність у позичальника певних товарно-матеріальних цінностей еквівалентних вартості позики на придбання яких вона і видається;

- Загальна можливість позичальника вернути кредит за рахунок надходження майбутніх доходів або реалізації рухомого чи нерухомого майна.

Даний принцип виражає необхідність захисту майнових інтересів кредитора при порушені позичальником взятих на себе зобов’язань. Розмір майнового забезпечення встановлюється на рівні, що перевищує розмір позики, на випадок зниження ринкової ціни застави.

5. Принцип цільового характеру кредиту полягає в тому, що суб’єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь визначити на яку ціль будуть використані кошти.

Для кредитора основними критеріями при визначенні цілей кредиту є належна дохідність та мінімальний рівень ризику за тими операціями на здійснення яких видається позика.

Дотримання такого принципу забезпечується контролем кредитора за здійснюваними позичальником операціями.

Такими чином, усі принципи кредиту тісно пов’язані між собою, оскільки випливають із сутності кредиту і в комплексі можуть забезпечити її реалізацію.

Форми і види кредиту

Форми кредиту – це зовнішні прояви кредитних відносин, що визначаються об’єктом, тобто матеріальною основою тих позичених цінностей, які передаються від кредитора до позичальника.

Основними формами кредиту є:

1. Товарна форма кредиту передбачає передачу кредитором позичальнику товарно-матеріальних цінностей у тимчасове користування. Погашення кредиту наданого в товарній формі може здійснюватися як у вигляді товарів так і у вигляді грошей.

Практичне застосування товарної форми кредиту може передбачати такі способи як:

- реалізація товарів і послуг з відстроченням платежу;

- розміщення державних позик, що погашаються у товарній формі;

- прокат речей;

- оренда нерухомого майна;

- лізинг обладнання.

2. Грошова форма кредиту передбачає, що передача вартості у тимчасове користування і її повернення кредиторові відбувається виключно через рух грошових коштів у готівковій чи безготівковій формі.

Дана форма є найбільш поширеною і використовується усіма суб’єктами кредитних відносин.

Це пов’язано із тим, що:

1. Саме гроші є загальним еквівалентом при обміні

товарних цінностей;

2. Гроші є найбільш ліквідним активом та універсальним засобом платежу при здійсненні будь-яких кредитних операцій.

Види кредиту – це організаційно – економічні способи побудови кредитних відносин в залежності від того хто є їхнім суб’єктом.

Залежно від суб’єктів кредитних відносин усі види кредиту поділяються на 5 наступних:

1. Банківський кредит – це форма організації кредитних відносин одним із учасників яких виступає банк. При цьому банк може бути як позичальником так і кредитором, відповідно залучаючи кошти на вклади та надаючи їх у позику.

Банківський кредит надається як правило тільки у грошові формі.

Особливістю банківського кредиту є продуктивне використання позичальником отриманих коштів з тим, щоб отримати прибуток та сплатити належні банку проценти.

За термінами користування:

- короткострокові (до1 року);

- довгострокові (більше 3 років).

За забезпеченням:

- забезпечені заставою (майном, цінними паперами);

- гарантовані (банками, чи майном третьої особи);

- іншим забезпеченням (поручительством чи свідоцтвом страхової компанії);

- незабезпечені (бланкові – кредит, який надається без забезпечення – лише під зобов’язання повернути кредит і як правило надійним позичальникам).

За методами надання:

- у разовому порядку ( видаються на підставі документів

які позичальник подає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позиці. Банки надають такі кредити клієнтам, поточні рахунки яких відкриті в іншому банку);

- відповідно до відкритої кредитної лінії ( надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. Тобто, з позичкового рахунку оплачуються розрахункові документи в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитування без погодження з банком розміру кожної позики і без оформлення її документами);

- гарантійні (надається тоді, коли банк узяв на себе зобов’язання надати клієнту в разі потреби позику протягом певного періоду у визначеному розмірі).

За терміном повернення:

- строкові – кредити, які надані на визначений у договорі термін;

- до запитання – кредити, що видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у термін, визначений ним самостійно;

- пролонговані – це кредити, в яких продовжено термін погашення позики через фінансову неспроможність позичальника. Пролонгація позики оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки;

- прострочені – кредити, які не погашені позичальником у передбачений кредитним договором термін. Такі кредити обліковуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну ставку.

2. Комерційний кредит – характеризує відносини між підприємством із приводу продажу товарно-матеріальних цінностей з відстрочкою платежу. При цьому підприємство постачальник товарів є кредитором, а підприємство покупець – позичальником.

Значення комерційного кредиту для економіки полягає у

стимулюванні збуту, прискорення реалізації товарів та кругообороту капіталів підприємств.

3. Державний кредит відображає таку організацію кредитування одним із суб’єктів якого виступає держава.

Зазвичай держава у кредитних відносинах є позичальником мобілізуючи кошти для покриття бюджетного дефіциту, що здійснюється шляхом випуску цінних паперів.

Основною формою державного кредиту є грошова.

4. Споживчий кредит виражає відносини між кредитором і позичальником з приводу кредитування кінцевого споживання.

При цьому позичальниками є фізичні особи, а кредиторами можуть бути або товарні підприємства які здійснюють продаж товару із відстроченням платежу або кредитні установи що надають позики на придбання товарів або на витрати споживчого характеру.

Споживчий кредит може видаватися як в товарній так і в грошовій формах.

5. Міжнародний кредит характеризує рух позичених

коштів між суб’єктами кредитних відносин, що знаходяться у різних країнах.

Суб’єктами міжнародного кредиту можуть бути держава, банки, міжнародні валютно-кредитні організації, а також окремі юридичні особи.

При цьому міжнародний кредит за участю держава та міжнародних валютно-кредитних організацій завжди має грошову форму, а у зовнішньо – економічній діяльності інших суб’єктів – як грошову так і товарну.

Поиск по сайту: