Швидкість обігу грошей. Швидкість обігу грошей означає кількість разів обертів на рік

Швидкість обігу грошей означає кількість разів обертів на рік, яку кожна грошова одиниця загальної грошової маси, що перебуває в обігу; використовується для купівлі готових товарів. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Обчислюється швидкість обігу грошей як відношення номінального продукту до маси грошей в обігу. За трансакційним рівнянням І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити на підставі формули

де V - швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін товарів і послуг; Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані в даному періоді; М- середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

З наведеної формули величина швидкості обігу грошей прямо пропорційна номінальному - обсягу виготовленого національного продукту й обернено пропорційна обсягу маси грошей в обігу. Приміром, обсяг ВВП у 1998 р. становив 103,9 млрд. грн. Якщо на початку обороту в обігу перебувало згідно з агрегатом М₃ 12,5 млрд. грн., а на кінець року - 15,7 млрд. грн., то середньорічний показник М складає 14,1 млрд. грн. Тоді швидкість обігу гривні у 1998 р. становила:

V= 103,9/14,1 = 7,3 рази, а тривалість одного обороту: 360/7,3 = 49,3 дня.

Визначений таким способом показник швидкості обігу грошей характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів і послуг, що реалізуються, і відноситься до оцінки грошового обігу. Водночас і нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні) також впливають на показник швидкості обігу, особливо на тривалість одного обороту. Зокрема, тривалість одного обороту гривні складається з тривалості зберігання грошей у розпорядженні безпосередніх покупців на ринках продуктів і тривалості перебування у розпорядженні фіскально-кредитних інститутів, через які розподіляється частина національного доходу - головного джерела формування платіжного попиту на ринку. Якщо виплати заробітної плати, пенсій та інших платежів з державного бюджету затримуються, то тривалість цієї частини обороту грошей зростає, а швидкість обігу падатиме.

На швидкість обігу грошей діють різнопланові чинники:

а) ті з них, що визначають платоспроможний попит. Якщо попит на гроші зменшується, то витрачання грошей інтенсифікується, а грошовий обіг прискорюється. І, навпаки, якщо попит на гроші зростає, то витрачання грошей буде менш інтенсивним і грошовий обіг уповільниться;

б) глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу;

в) на швидкість обігу грошей суттєво впливають величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, розвиток ринкових зв'язків, кредиту та збалансованість ринку та ін.;

г) зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, чим прискорює повернення грошей в обіг;

д) певний вплив на швидкість обігу грошей справляє розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи тощо.

Закон грошового обігу

Обіг грошей означає їх рух в процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту та перерозподілу національного доходу під дією свого специфічного закону.

Закон грошового обігу - економічний закон, у відповідності з яким кожного конкретного моменту в обігу може перебувати лише певна об'єктивно зумовлена сума грошей, яка залежить від багатьох чинників і може бути обчислена за формулою

Якщо формалізувати суть цього закону, то його можна виразити таким рівнянням:

М_Ф = М_н,

де М_ф - фактична маса грошей в обігу; М_н - об'єктивно необхідна для обігу їх маса.

При цьому, якщо виникли нерівності типу М_ф > М_н, то це означає появу в обігу зайвої маси, а М_ф < М_н - нестачу грошей для реалізації даної товарної маси.

В умовах золотого стандарту діяла стабільна рівність:

М_ф = М_н.

Вона забезпечувалася автоматично шляхом функціонування грошей як скарбу. За умов М_Ф > М_н надлишкова грошова маса у вигляді повноцінних монет вилучалася з обігу і перетворювалася у скарб, який у випадку виникнення нерівності іншого порядку (М_ф < М_н) власники скарбів спрямовували в обіг доти, доки не досягалася рівність: М_ф = М_н.

Автоматичний механізм вирівнювання фактичної маси грошей в обігу з об'єктивно необхідною кількістю грошей з плином часу деформувався і набув дії тенденції випереджаючого зростання М_ф порівняно з М_н.

Оскільки емісія дає значний дохід державі, то це провокує бажання казначейства, центрального банку збільшувати пропозицію грошей понад М_н. За цих умов автоматичне вирівнювання М_ф = М_н, згідно з трансакційним рівнянням (М × V = P × Q) стає можливе лише коштом уповільнення грошового обігу.

Якщо сферу обігу обслуговують казначейські гроші, то порушення закону грошового обігу стає хронічним (М_ф > М_н), оскільки держава випускає їх не для кредитування економіки, а для покриття своїх потреб. Досягнення рівності за такої умови можливе лише на тимчасовій основі шляхом підвищення цін на товари і послуги, внаслідок чого М_н підвищується до рівня М_ф. Держава може впливати на цей негативний процес шляхом оздоровлення бюджетної системи, скорочення бюджетних видатків, ліквідацією бюджетного дефіциту.

В умовах обігу банківської форми грошей можливості вирівнювання М_ф - М_н зростають за рахунок дії кредитного механізму емісії грошей і дотримання принципу повернення кредитованих коштів до емітента через погашення позик. Якщо випуск грошей в обіг здійснюється лише на основі банківського кредитування, то вимоги М_н можуть бути забезпечені жорстким дотриманням принципів кредитування. Розширення меж кредитування здатне збільшити М_ф, але в наступні періоди через погашення позик досягається підтримання грошової маси в обігу на об'єктивно необхідному рівні.

Поиск по сайту: