Ринок цінних паперів та його основні функції

Особливо важливою в ринковій економіці є функція встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів. Виходячи із співвідношення попиту і пропонування того або іншого виду цінних паперів певного емітента, курсовий брокер визначає орієнтовну ціну так, щоб забезпечити на її основі максимальну кількість угод. В основу розрахунків орієнтовного курсу кладеться формула.

Далі в процесі складання замовлень пропоновані ціни купівлі-продажу можуть відхилятися від орієнтовної величини, але не більше, ніж на 10 одиниць. Якщо таке трапляється, то дані пропозиції відкидаються і на величину курсової вартості не впливають. Остаточно встановлена ціна складає біржову козирочку, обов'язково публікується у засобах масової інформації та офіційних біржових виданнях і діє до наступних торгів.

Фондова біржа як ключова структура ринку цінних паперів здатна стимулювати ефективність довгострокових капітальних ресурсів і структурні зрушення в галузях і сферах економіки, забезпечити умови для розвитку колективних форм господарювання. Безперервність і публічність ринку й ринкової інформації викликають до неї довіру широкої публіки.

Водночас через організований ринок цінних паперів в Україні проходить лише 4% загальної вартості випуску цінних паперів, що сягає до 17 млрд. грн. щорічно.

Спираючись на механізм дії класичного аукціону, фондова біржа створила оперативні можливості для мобілізації тимчасово вільних капіталів шляхом перетворення власності приватної особи на дійсні засоби виробництва у колективну власність юридичної особи, яка стає представником усієї сукупності приватних власників, що володіють акціями даного акціонерного товариства. За таких умов окрема фізична особа вже не має власності на майно акціонерного товариства як юридичної особи. Вона має право лише на отримання доходу. Тобто, власність окремої особи, що раніше становила фактично необмежену владу і розпорядження власними засобами виробництва, в умовах функціонування акціонерних товариств перетворилася у простий титул власності на дохід. Водночас право розпоряджатися виробництвом окремі особи вже втратили.

Студентам потрібно засвоїти, що акціонерна форма власності через механізм фондової біржі стимулює міжгалузеву конкуренцію і забезпечує прогресивні структурні зрушення в галузях і в економіці в цілому. Мобілізація капіталу через купівлю-продаж цінних паперів означає формування умов економічної свободи, коли власник капіталу у фіктивній формі у будь-який час отримує можливість вилучити його з однієї сфери суспільного виробництва і вкласти в іншу. При цьому для власника капіталу не має значення, в якій формі знаходиться його капітал. Головне, щоб він приносив додаткову вартість. Її норма у вигляді норми відсотка набуває загальності й рівності, коли рівновеликі капітали приносять рівновеликий дохід. Фондова біржа, у такий спосіб мобілізуючи капітали, у зростаючих масштабах перетворює одноосібну капіталістичну приватну власність у свідоцтво на дохід, а капіталістичний процес виробництва робить все більше незалежним від руху капіталістичної індивідуальної приватної власності.

Становлення ринкової вартості цінних паперів, прозорість і гласність їх купівлі-продажу стимулюють мобільність і концентрацію капіталу й виробництва, формування ефективної структури компаній, галузей, сфер виробництва й обслуговування, зростання доходів населення коштом володіння цінними паперами. Акумулюючи наявні в обігу грошові кошти, ринок цінних паперів виконує важливу соціально-економічну функцію, сприяє стабілізації бюджету та фінансового становища держави в цілому. Започаткована організація українського фондового ринку дасть змогу органічно й швидко адаптувати його до міжнародних вимог і полегшити вихід вітчизняних підприємницьких структур у світовий фінансовий простір.

Використання систем лістингу та інших міжнародних стандартів з урахуванням чинного законодавства і національної кон'юнктури в Україні створило три складові частини фондової біржі:

1) попит тих, хто потребує додаткових інвестиційних ресурсів. На ринку вони діють як емітенти. Як правило, емітентами виступають юридичні особи, які від власного імені випускають цінні папери із зобов'язаннями виконувати взяті зобов'язання. Випуск цінних паперів вони здійснюють для залучення фінансових ресурсів переважно на тривалий строк;

2) пропонування. Охоплює фізичних осіб, підприємства, фірми, всіх тих, хто володіє вільними грошовими ресурсами й заощадженнями. На ринку вони виступають інвесторами. Інвестор має право володіння, використання і розпорядження об'єктами й результатами інвестування. Рівень пропонування насамперед залежить від ринкової кон'юнктури, розвитку техніки, економічної політики, яку проводить держава, та інших факторів;

3) ціни. Ринкова (курсова) ціна цінних паперів складається на основі взаємодії попиту і пропозиції, які в свою чергу залежать від рівня доходів, що його приносить даний цінний папір, і рівня банківського відсотку. Чим вища величина доходу, тим за більшою ціною реалізується даний папір. Водночас власник грошових коштів завжди порівнює дохід від цінного паперу з тим доходом, який він може гарантовано отримати, поклавши свої гроші у депозит банку. Ось чому за умов вищого банківського відсотку ціна цінного паперу стає нижчою. Загалом, курсова ціна постійно коливається навколо своєї номінальної ціни під впливом змін співвідношення між попитом і пропозицією. За допомогою прозорості й гласності цін на цінні папери фінансові посередники забезпечують швидке їх просування до покупців та реалізацію. Завдяки наявності емітентів, інвесторів і посередників фондова біржа найповніше забезпечує ефективне переливання капіталів, а хаос і роздрібненість попиту й пропонування позичкового капіталу вона привела у цілісну систему централізації й державного регулювання.

Поиск по сайту: