Формування грошової системи ринкового зразку в Україні

Стаття 99 Конституції України вказує:

1) Грошовою одиницею України є гривня;

2) Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності гривні;

3) Найважливішим напрямком розбудови грошової системи України є забезпечення зростання довіри до національної валюти - гривні.

Провідними складовими елементами грошової системи України стали:

а) види грошових знаків, що мають законну платіжну силу:

• банкноти - гривні, номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100,200;

• розмінна монета (копійка), що випускається в обіг номіналами 50, 25, 10, 5, 2, 1;

б) офіційний валютний курс гривні встановлюється НБУ на підставі торгів валютними цінностями на УМВБ за валютами (долар США, євро, рубль) на підставі крос-курсів;

в) порядок організації готівкового й безготівкового обігу. Їх регламентацію, в тому числі організацію міжнародних розрахунків здійснює НБУ. Його функціональним обов'язком є суворий контроль стану грошового обігу, забезпечення сталості національної валюти, регламентація емісії готівки, розробка правил і форм здійснення безготівкових розрахунків, способу і порядку платежів, контроль касових операцій;

г) орган грошово-кредитного і валютного регулювання - НБУ. Він є незалежним фінансово-економічним органом для здійснення самостійної національної грошово-кредитної політики. Правління НБУ приймає і затверджує постанови, положення та інші нормативні акти, що регулюють грошовий обіг, та координує діяльність комерційних банків.

Рекомендована література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Законодавчі нормативні акти з банківської діяльності. - К., 1996. - Вип. 1.

2. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. -1996. -№ 5.

3. Башнянін Г.І., Богиня Д.П., Загорський B.C. Національна грошова система і проблеми формування номінальної і реальної вартості грошей // Фінанси України. - 1999. - № 1.

4. Бруньов В.В. Монетаризація економіки України // Фінанси України. - 1999. -№ 6.

5. Васильченко З.М. Міжнародні платіжні розрахунки в ЄВРО // Фінанси України. - 1999. - № 2.

6. Величко О. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України // Економіка України. - 2001. - № 2.

7. Гроші та кредит / За ред. проф. Б.С.Івасіва. - К.; КНЕУ, 1999. -Тема 4.

8. Дзюблюк О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструменту управління грошово-кредитними відносинами // Економіка України. - 1999. - № 12. - С 45.

9. Демківський А.В. Гроші та грошовий обіг. - К.: ГРОТ, 1999. - Гл.2,

10. Дорошенко І. Проблеми організації та проведення операцій з міжнародними платіжними картками // Банківська справа. -1999.-№3.-С. 64.

11. П.Єпіфанова А.О., Міщенко В.І., Гребеник Н.І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи // Фінанси України. - 2000. - № 9. - С 11.

Тема 5. Механізм функціонування валютних відносин і процес формування конвертованості національної валюти України

Методичні вказівки

Вивчення даної теми зосереджує увагу студентів на оволодінні механізмом функціонування валютних відносин, вивченні історичних процесів формування валютних систем, структури і особливостей світової валютної системи, регіональних і національних валютних систем, формуванні сучасної валютної системи України на основі досягнення конвертованості гривні.

Після вивчення теми студенти повинні дати визначення категорії «валюта» та її основних видів, зрозуміти зміст категорій: валютний курс, валютний ринок, механізм валютного регулювання, основи виникнення й еволюції валютних систем; пояснити особливості функціонування сучасної міжнародної валютної системи.

Опрацювання даної теми слід розпочати з аналізу розвитку міжнародного суспільного поділу праці, кооперування виробництва і поширення товарно-виробничих відносин та взаємозв'язків національних економік у межах функціонування світового ринку та міжнародного обороту грошей.

Поняття валюти

Валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Їх функціонування передбачає:

Суб'єктами валютних відносин виступають держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи. Для їх взаємодії важливою є реалізація еквівалентності міжнародного обміну товарів і послуг, що стає можливою лише внаслідок функціонування загального інтернаціонального за змістом вартісного еквівалента. Функція такого еквівалента світових грошей у міжнародних розрахунках нині реалізується у формі функціонування міжнародної розрахункової одиниці чи міжнародного засобу обігу і платежу як валюти.

Впродовж багатьох віків роль світових грошей виконувало золото, а базою вартісних відносин була національна вартість у вигляді відповідної вагової кількості грошового матеріалу, що формувалася в межах кожної окремої країни. Після демонетизації золота природа і роль світових грошей змінюється. Головним призначенням світових грошей стає виконання функції інтернаціональної міри вартості, за допомогою якої порівнюється купівельна спроможність національних валют.

Валюта- вартість, грошова одиниця, яка використовується у функціях світових грошей для виміру величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків. Категорія «валюта» вживається переважно у трьох значеннях: як грошова одиниця даної країни, а колись також і у значенні того чи іншого типу валюти - золота, срібла, паперових валют; грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, що виражені у іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних розрахунках, іноземна валюта; міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СПЗ (SDR) - валюта МВФ, євро - грошова одиниця Європейського співтовариства).

Термін «валюта» може використовуватися також у чисельних розрахункових операціях і носити зміст суто технічного виразу (валюта експортера, валюта імпортера), і виражати факт поставки й розрахунку.

Як грошову одиницю, що використовується у функції світових грошей для міжнародних розрахунків, види валют можна класифікувати так:

Крім цього, розрізняють категорії:

а) міжнародна торгова валюта, тобто валюта, яка використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій;

б) міжнародна резервна валюта - валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансової допомоги тощо. Наприклад, американський долар є типовою резервною валютою. Нещодавно він обслуговував понад 65% операцій міжнародної торгівлі. До запровадження євро половину обсягів світової торгівлі обслуговували американські долари, 30% - всі валюти єврозони, 5% - японська єна, а решту 15% міжнародної торгівлі обслуговували інші вільно конвертовані валюти.

У міжнародних валютних резервних ресурсах питома вага долара сягала 61%. Після впровадження євро як резервної валюти долар і євро охоплюють близько 38-40% міжнародних резервів кожна. При чому серйозну конкуренцію доларові євро становить завдяки таким перевагам:

1) здатності понизити індекс інфляції;

2) зниженню процентних ставок;

3) полегшенню податкового тиску;

4) стимулюванню економічного зростання і зайнятості;

5) зростанню прозорості фінансового ринку і формуванню єдиного ринку та загальної конкуренції і координації макроекономічної політики.

В залежності від емітента валюта розрізняється як іноземна, так і національна, світова чи регіональна. Залежно від режиму використання вона може бути конвертованою і неконвертованою. Студентам важливо уяснити, що поняття «гроші» і «валюта» близькі, але не тотожні, тому що не всі національні гроші здатні виступати загальним еквівалентом. Поняття «валюта» і «гроші» співпадають лише відносно тих грошових одиниць, які визнані світовим співтовариством як міжнародні розрахункові одиниці. Такими нині є вільно конвертовані грошові одиниці. Неконвертована грошова одиниця не може бути повноцінною валютою.

Нині у міжнародних розрахунках найширше використовуються так звані «ключові» валюти: долар США, японська єна і європейська колективна валюта - євро. Як міжнародна колективна валюта країн-членів МВФ використовується умовна розрахункова одиниця - спеціальні права запозичення (SDR) у вигляді спеціальних записів на рахунках країн - членів МВФ. В основу сучасного розрахунку вартості СПЗ покладено метод середньозваженого ринкового курсу «валютного кошика» п'яти провідних країн світу. Долар у ньому на 01.01.1991 р. становив 40%, марка ФРН - 21%, японська єна - 17%, фунт стерлінгів і французький франк - по 11%. Вміст кошика періодично переглядається. Сферою застосування СПЗ стали лише міждержавні розрахунки для покриття дефіциту платіжного балансу країни-члена МВФ та деяких інших цілей шляхом обміну національної валюти на СПЗ. СПЗ стала також розрахунковим засобом з міжнародними банками і країнами - нечленами МВФ, але на основі купівлі-продажу.

У СПЗ стали виражатися курси національних валют, валютні резерви.

Справжньою міжнародною колективною валютою стає євро, яка з 1 березня 2002 р. остаточно запроваджена як єдина грошова одиниця учасників валютної системи країн ЄС. Тенденції до поглиблення регіонального співробітництва властиві і іншим регіонам світу. Зокрема, Кенія, Уганда і Танзанія як міждержавну валюту утворили східно-африканський шилінг. Країни - колишні французькі колонії в Африці, формують зону франка. Понад десять країн Карибського басейну формують Карибський спільний ринок зі своєю колективною валютою. Розвиток колективних валют започатковано також на основі формування Центральноамериканського валютного союзу, Антського резервного фонду, Арабського валютного фонду з арабським розрахунковим динаром та ін.

Студенти повинні усвідомити об'єктивність тенденцій до розвитку міжнародного співробітництва і необхідність взаємодії України на основі наближення гривні до статусу вільноконвертованої валюти та включення її до системи міжнародних економічних відносин, що спираються на СПЗ та євро.

Валютний курс

Ключовою проблемою зовнішньоекономічної діяльності є валютний курс, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у валюті іншої країни або у міжнародних розрахункових одиницях (СПЗ, євро).

Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій; вартісна категорія, яка властива товарному виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Учасники обміну валют валютний курс розглядають як коефіцієнт для перерахунку однієї валюти в іншу на підставі визначеного співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку. Тобто це економічна категорія товарного виробництва, яка відображає виробничі відносини між товаровиробниками різних країн на світовому ринку, де продукти національної суспільної праці набувають форми інтернаціональної вартості, а в кінцевому рахунку - і світової ціни.

Як і будь-яка ціна валютний курс відхиляється від вартісної основи. Стан валютного курсу залежить від:

1. співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку у кожному конкретному випадку;

2. стану платіжного балансу держави;

3. різниці процентних ставок у різних країнах;

4. ступеня довіри до даної національної валюти на світових валютних ринках;

5. міждержавної й соціальної стабільності держави, напряму її зовнішньополітичного курсу, міжнародного авторитету.

При цьому розрізняють кон'юнктурні й структурні чинники. Зокрема, кон'юнктурні чинники викликають коливання валютного курсу і пов'язані з нестабільністю ділової активності, політичною ситуацією, чутками і прогнозами. Структурними факторами, які впливають на динаміку валютного курсу як довготривалі тенденції, є: зростання національного доходу, що зумовлює підвищення попиту на іноземні товари та інші вказані вище чинники.

Розрізняють такі види валютних курсів:

Детальніше види валютних курсів і способів їх моделювання можна розглянути на такій схемі:

Поиск по сайту: