Рівновага монетарного ринку

У даному графіку рівноваги монетарного ринку на горизонтальну вісь абсцис відкладено загальну кількість грошей (M), а на вертикальну - значення величини номінальної ставки відсотка. Вертикальна пряма (М_s) характеризує пропозицію грошей, що вважається більш сталою (екзогенною) величиною. Попит на гроші (M_d1) за цих умов становить змінну величину, динаміка якої зображена у вигляді лінії (M_d), що нахилена вниз. Якщо пропонуються вищі відсоткові ставки, то суб'єкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків до високодохідних активів, від чого попит на гроші зменшується, бо володіння ними не приносять доходу.

Перетин лінії M_d і М_s у точці Е означає момент рівноваги грошового ринку і визначає величину рівноважної норми відсотка як похідної величини. За будь-якої нижчої ставки відсотка рівень попиту на гроші буде перевищувати їхню кількісну пропозицію. І, навпаки, за будь-якої більш високої відсоткової ставки пропозиція грошей перевищуватиме попит.

Отже, лише у точці Е пропозиція і попит збігаються. Точку перетину ліній пропозиції і попиту на гроші, що визначає рівноважний стан монетарного ринку і величину рівноважної відсоткової ставки, називають рівноважною точкою грошового ринку. Якщо, приміром, НБУ, побоюючись інфляції, запровадить більш жорстку монетарну політику, то, продаючи цінні папери на відкритому грошовому ринку, він зменшуватиме пропозицію грошей. Внаслідок цього лінія пропозиції грошей переміститься ліворуч, а відсоткова ставка зростатиме доти, поки не буде досягнуто нової рівноваги у точці Е₁ за нової вищої відсоткової ставки (R₁).

Послаблення монетарної політики або зниження попиту на гроші призводить до протилежних наслідків. Зокрема, якщо НБУ скуповує цінні папери на відкритому ринку, то тим він збільшує пропозицію грошей. Внаслідок цього лінія пропозиції (M_s) переміститься праворуч. Тепер точка Е вже свідчитиме про невідповідність попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, а нова рівновага (Е₂) досягається завдяки зниженню рівня відсоткової ставки (R₂). Це спонукає суб'єктів ринку тримати активи у грошовій формі, тому що альтернативна форма розміщення грошей у цінних паперах стає менш привабливою.

Порушення рівноваги грошового ринку може статися на основі зміни попиту на гроші, що викликані зростанням обсягів виробництва і реалізації товарів або зростанням цін. За умов зростання попиту на гроші лінія M_d переміщується праворуч вгору до лінії M_d1 рівноважна відсоткова ставка зростає. За умов зменшення реального обсягу виробництва чи зниження цін виникають протилежні тенденції. Виходячи з цього, рівень відсоткової ставки змінюється так, щоб відновити стан рівноваги попиту і пропозиції.

Взаємодію попиту і пропозиції під тиском інфляційного зростання цін розглядає кейнсіанська макроекономічна модель:

На вертикальну вісь абсцис тут відкладено рівень цін (Р), на горизонтальну - реальний випуск продукції (Y), лінія M_d показує стан попиту на гроші за умов певного рівня випуску продукції та доходів, а лінія М_s - сукупну пропозицію грошей, тобто який обсяг продукції господарські агенти готові запропонувати за кожним рівнем цін. Перетин рівнів попиту і пропозиції у точці Е показує, за яких умов видатки відповідають доходам, а грошовий ринок перебуває у стані рівноваги.

У випадку зростання обсягів сукупного попиту до цієї ситуації пристосовуються, в основному, ціни, а випуск продукції збільшується непомітно і повільно. Такий варіант називають інфляцією попиту, тому що зростання попиту підштовхує рівень цін (Р) вгору. Пропозиція грошей та інфляція тільки викликають зростання цін на фактори виробництва (матеріали, енергоносії). Господарські агенти прагнуть покрити збільшені витрати за рахунок більш високих цін на свою продукцію. Внаслідок цього лінія сукупної пропозиції зміщується вліво вгору, із положення M_s у M_s1 утворюється нова точка Е₁ короткострокової рівноваги, а рівень цін зростає з Р₀ до Р₁. Водночас реальний випуск продукції зменшується з Y₀ до Y₁. Тобто, негативні зміни у сфері пропозиції грошей викликають спад виробництва і зростання цін. Таку інфляцію називають «інфляцією затрат».

Рекомендована література

1. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. - 1998. -№1.-С 37-40.

2. Адамик Б.П. Облікова політика центрального банку // Фінанси України.-1999.-№ 6.

3. Бруньов В.В. Монетизація економіки України. // Фінанси України.-1999.-№6.

4. Бланк І. Концепція управління грошовими потоками підприємства // Банківська справа. - 1999. - № 3. - О 12.

5. Вахненко Т. Державний борг України: шляхи виходу із кризи // Економіка України. - 2000. - № 8. - С 22-30.

6. Величко О. Регулювання грошової пропозиції та інвестицій // Банківська справа. - 1999. - № 2. - С 26.

7. Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на грошову масу і грошову базу // Економіка України. - 1999. - № 5. - С 22-30.

8. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1996. - Гл. 2.

9. Гребеник Н. Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 pp. *// Банківська справа. - 1999. - № 6. - О 22.

10.Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С.Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999.-Гл. 2.

11.Деньги, кредит, банки / Под рук. Г.И.Кравцовой. - Минск, 1994. - Гл. 2.

12.Долан Э.Д. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - СПб.: Оркестр, 1994.

Поиск по сайту: