Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ



У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна гро­шова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до ка­тегорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших ЇЇ особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багато­цільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіперцисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулю­вання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін,

Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були І до­сить могутні політичні причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою І за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечува­ти емісію І регулювання обороту національних грошей. Без вирі­шення цих завдань годі було й вести мову про політичну само­стійність та економічну незалежність України. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру,


а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошо­вою масою та проведення Україною самостійної економічної, фі­нансової і монетарної політики не було жодних підстав.

Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети:

— створити національні гроші та грошову систему як атрибут
самостійності І механізм забезпечення незалежності української
держави;

— забезпечити стабільність національних грошей на рівні, до­
статньому для стимулювання економічного і соціального розвит­
ку країни;

— сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти ре­
гулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні по­
требам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну ЇЇ тривалість і багатоетапність.

Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багатора­зового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:

— перший етап (січень — листопад 1992 р.), на якому в обіг
було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціо­
нування. На цьому етапі уряд України розпочав формувати влас­
ний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забез­
печувати потреби обороту в грошовій масі;

— другий етап (листопад 1992 — серпень 1996 р.), на якому
український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина
національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені еко­
номічні та фінансові передумови для її стабільного функціону­
вання, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;

— третій етап (вересень 1996 р.), яким успішно завершилася
грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одини­
ці гривні. Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготов­
лено успіхами її другого етапу: подоланням гіперінфляції, витіс­
ненням з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на
ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових
методів та інструментів монетарного регулювання.

Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінен­ня не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною


складовою грошової реформи1. Випуск купоно-карбованця бага­торазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав поста­чати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок Інфляції, що розпочалася після лібе­ралізації цін. Щоб уникнути «готівкової кризи», і було прийнято рішення про випуск купоно-карбованця.

Спочатку передбачалося, що купоно-карбованець буде за­проваджуватися «м'яко», поступово заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність, а загальний термін його використання, як тимчасових грошей, не перевищить 4— 6 місяців. Проте фактично події розвивалися зовсім за іншим сценарієм. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець «запов­нив» весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 р., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця, сприяло його швидкому знеціненню.

У листопаді 1992 р. указом Президента «Про реформу гро­шової системи України» купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою «український карбованець». Тим самим було в осно­вному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, за­значених вище.

Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тим­часових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потуж­ність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992—1993) маса грошей в обороті за агрегатом М2 зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний ме­ханізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою еконо­мічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція ста­ла характерною ознакою грошової реформи в Україні І може роз-

Слід зазначити, що в уряду взагалі не було єдиного, детального плану проведення реформи за всіма її етапами. Такий план був розроблений лише в 1995 р. для завершального етапу реформи і реалізований у вересні 1996 р. До цього часу процес реформування відбувався скоріше стихійно, під тиском по­дій, що відбувалися у сфері грошового обороту та державних фінансів. Ця об­ставина призвела до затягування процесу грошової реформи,


глядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були зни­щені всі грошові заощадження на другому етапі реформи .

Створення нового (ринкового) механізму монетарного регу­лювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин:

— до початку реформи такого механізму в Україні не було;

— для подолання гіперінфляції і переходу до анти інфляційної
політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші
інструменти монетарного регулювання.

З огляду на ці обставини на другому — підготовчому — етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 р., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів анти інфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні Інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове ре­зервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994—1995 рр. ці методи та інструменти були широко апробовані в діяльності НБУ для подолання інфля­ції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає до­даткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення.

В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей (готівкових і безготівко­вих) і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юри­дичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запа­сів грошей І розміру поточних доходів. Така пропорція обміну, як зазначалося вище, була вибрана не випадково — вона відповідала рівню Інфляції за 1991—1996 р. Все це дало підстави говорити багатьом аналітикам нашої реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соціальне справедливий характер. Проте в таких оцін­ках не враховуються ті тяготи, яких зазначало населення на пер­шому та другому етапах реформи. Насамперед це втрата насе-

Утрата населенням заощаджень, які були розмішені в Ощадному банку до 1 січня 1992 р., сталася внаслідок того, що вони не були індексовані відповідно До темпів інфляції, як це було зроблено з поточними доходами населення.


ленням своїх заощаджень, зокрема розміщених в Ощадному бан­ку і не індексованих на рівень Інфляції. При проведенні деномі­нації у вересні 1996 р. більшість із них перетворилася у мізерні величини.

Якби ці заощадження були своєчасно індексовані, то проводи­ти реформу в 1996 р. довелось би зовсім по-іншому. Адже на той час в Україні з'явився певний прошарок «нових українців», які нагромадили значні запаси грошей на спекулятивних операціях, в тіньовому бізнесі, через незаконне використання інфляційного підвищення цін тощо. Частину таких запасів грошей довелось би конфіскувати в ході реформи, переклавши основний тягар її на плечі їх власників. Таку реформу не можна було б назвати некон-фіскаційною, зате вона була б справді соціальне справедливою.

Отже, своєю реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення. На жаль, тривала стагнація економіки після грошової реформи не дає надій на те, що ці верстви населення одержать відповідний виграш завдяки запровадженню сталих грошей. Більше того, тривалі затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускаються заради стабілізації гривні після реформи, завдають найбільших збитків тим групам населення, які втратили заощадження на стадії підго­товки реформи.

ВИСНОВКИ

1. Інфляція — надзвичайно складне соціально-економічне яви­
ще, що виявляється в тривалому і швидкому знеціненні грошей
внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Основною
формою інфляції є тривале І швидке зростання цін, додатковими
формами її є тривалий дефіцит товарів і послуг та девальвація
національних грошей.

2. Інфляція — це тривалий процес, що має кілька стадій, які
різняться не тільки рівнем зростання цін, а й впливом на еконо­
міку. На першому етапі зростання пропозиції грошей випереджає
зростання цін, яке є незначним (до 5% на рік) або зовсім відсутнє.
Вона позитивно впливає на економічний розвиток. На наступно­
му етапі темпи зростання цін прискорюються, наближаються до
темпів зростання пропозиції грошей І можуть навіть перевищува­
ти їх. Така Інфляція називається відкритою або помірною І коли-


вається в межах 5—20 % на рік. Вона може мати як позитивний, так і негативний вплив на економічний розвиток. Після цього по­чинаються етапи галопуючої інфляції (20—50% на рік) та гі­перінфляції — понад 100% на рік. Кожна з цих видів інфляції не­се розруху для економіки І соціальної сфери.

3. Залежно від того, з якого боку ринкової кон'юнктури фор­
мується тиск на ринкові ціни, виділяються два види інфляції —
інфляція витрат І інфляція попиту. Перша з них провокується
чинниками, що формуються з боку пропозиції товарів, а друга —
з боку попиту на товари.

4. Інфляція вимірюється трьома видами показників: індексом
споживчих (роздрібних) цін; індексом цін на засоби виробництва
(оптових); дефлятором ВВП.

5. Дослідники причин Інфляції визнають можливість їх фор­
мування на боці грошей (монетарні причини) І на боці товарів
(витратні причини). Монетарні причини пов'язані з лібералізаці­
єю монетарної політики для емісійного фінансування бюджетно­
го дефіциту, зростання зайнятості та виробництва. Витратні при­
чини пов'язані зі зростанням витрат на виробництво чи монопо­
лізацією виробництва та праці. Проте обидва види причин тісно
переплітаються і, по суті, зливаються в одну — лібералізацію
державної монетарної політики і зростання на цій основі пропо­
зиції грошей, без чого ні перший, ні другий вид чинників не може
матеріалізуватися у тривале зростання цін.

6. Інфляція понад критичну точку може мати тяжкі еконо­
мічні і соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціа­
лу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, па­
діння життєвого рівня населення, загострення соціальних та
політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміно­
генної ситуації в країні. Тому дійова антиІнфляцІйна політика
держави є пріоритетною і повинна забезпечити належну ста­
лість грошей.

7. Інфляційний процес в Україні розвивався згідно з загально­
визнаними закономірностями від помірної до гіперінфляції. Зрос­
тання цін провокувалося як затратними, так і монетарними чин­
никами. Проте ключову роль у «розкручуванні» Інфляції відігра­
вала занадто ліберальна монетарна політика уряду та НБУ. Лише
після переходу в ] 994 р. до антиїнфляцІйної політики інфляція різко
пішла на спад. Це ще одне підтвердження того, що Інфляція — суто
монетарний феномен.

8. Грошова реформа є складовим елементом анти Інфляційної
політики І спрямовується на усунення наслідків Інфляції в гро-


шовій сфері І створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

9. Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996 р., за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ. Вона тривала близько п'яти років (січень 1992 — вересень 1996 р.) І забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки. •

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття Інфляції. Які розбіжності існують у трак­
туванні поняття інфляції?

2. Чи є розбіжності в трактуванні суті Інфляції кейнсіанцями і монета-
ристзми?

3. Що таке критична точка розвитку інфляційного процесу?

4. V чому полягають причини інфляції. Чому М. Фрідман вважає, що
інфляція скрізь і завжди є монетарним феноменом?

5. Чи всяке зростання цін є інфляцією? Чи зводиться інфляція тільки до
зростання цін?

6. Що таке повзуча, галопуюча І гіперінфляція?

7. Чи завжди інфляція негативно впливає на економіку?

8. Чому в Україні інфляція набула форми стагфляції'?

9. Назвіть особливості інфляції в Україні в 90-тІ роки?

 

10. Яку роль відіграє бюджетний дефіцит у розвитку інфляції?

11. Дайте визначення поняття грошової реформи?

12. Які види грошових реформ Ви знаєте?

13. Назвіть основні особливості грошової реформи в Україні?


РОЗДІЛ 6

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.