МОНЕТИЗАЩЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ ТА ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ В УКРАЇНІ

Монетарна політика є ключовим механізмом у грошовій сис­темі країни, завдяки якому реалізуються її основні суспільні при­значення:

— підтримується вартість грошей на відносно стабільному
рівні шляхом постійного урівноваження попиту і пропозиції на
грошовому ринку;

— гнучко забезпечуються потреби економіки в грошах завдя­
ки їх випуску в міру зростання потреб і вилучення з обороту в
міру скорочення потреб.

Подібнийшлях до стратегічних цілей проходять команди йвід іншихза­ходів монетарної політики (рефінансування комерційних банків, регулювання валютногокурсу тощо), які не показані в схемі на рис. 4.4.

У зв'язку з цим основними Індикаторами правильності моне­тарної політики та ефективності функціонування грошової сис­теми в цілому є стабільність вартості грошей на товарних і валю­тних ринках та забезпеченість економічних суб'єктів достатньою масою платіжних засобів. Перший індикатор — стабільність вар­тості грошей — проявляється у відносній стабільності купівель­ної спроможності і валютного курсу національних грошей. Ці показники детально будуть розглянуті в розділах 5 та 6.

Другий індикатор не має таких чітких форм виразу, як пер­ший, не знайшов він однозначного висвітлення і в літературі. Одні автори взагалі не вважають його самостійним індикатором, оскільки у разі зрівноваженості попиту і пропозиції на гроші економічні суб'єкти матимуть достатній запас платіжних засобів. Інші автори виражають його через коефіцієнти монетизації пев­них економічних змінних, зокрема через показники монетизації бюджетного дефіциту та монетизації валового внутрішнього продукту. Спільним між цими показниками є те, що при недоста­тній монетизації бюджетного дефіциту і валового продукту ви­никнуть ускладнення з оплатою боргових зобов'язань — відпові­дно у бюджетній сфері й у сфері реалізації валового продукту.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає в по­шуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насампе­ред податкового. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розрахуватися за своїми зобов'язаннями, і виникне про­строчена заборгованість його перед економічними суб'єктами (по заробітній платі, пенсіях, дотаціях, з оплати державних закупі­вель тощо). Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1. Збільшити оподаткування економічних суб'єктів через під­вищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо. Для цього потрібно буде змі­нити чинне податкове законодавство, що робить цей захід мало реальним. Але якби він був реалізований, то це не привело б до зміни маси (пропозиції) грошей. Відбулося б лише переміщення їх між окремими групами економічних суб'єктів, а загальна їх маса залишилася б на тому ж рівні. Сукупний попит від такого перемі­щення грошей може зазнати лише тимчасового пригнічення, поки податкові вилучення в одних суб'єктів не будуть передані через бюджетне фінансування Іншим суб'єктам, які і трансформують їх у платоспроможний попит на ринках. Тому такий спосіб монети-

зації дефіциту не внесе істотних змін у пропозицію грошей, що за­безпечується банками, аотже і в масу грошей.

2. Дозволити уряду (казначейству) випустити власні боргові
зобов 'язання (казначейські білети) в розмірі, достатньомудля
покриття бюджетного дефіциту, і надати імстатус законного
платіжного засобу. Цей захід теж потребує внесення істотних
змін до чинного законодавства і тому є малоймовірним. Проте
якби він був реалізований, це внесло б істотні пертурбації в ме­
ханізм монетарної політики, оскільки на всюсуму казначейської
емісії зросла б маса і пропозиція грошей, збільшився б сукупний
попит І тиск на ціни. Такий спосіб монетизації бюджетного дефі­
цитуможе призвести до інфляції, через що світова монетарна
практика від нього відмовилася.

3. Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізу­
вати їх навнутрішньому чи на зовнішньому ринках. При реаліза­
ції облігацій на внутрішньому ринку цей захід не вплине на масу
(пропозицію)грошей, а лише перерозподілить її між групами
суб'єктів і томутимчасово пригнітить сукупний попит на товар­
них ринках подібно до першогозаходу. Тому цей спосіб монети­
зації дефіциту з позиції монетарної політики не містить загрози і
широкозастосовується у світовій практиці.

Інша справа з реалізацією державних облігацій на зовнішніх ринках. У цьому випадку виручка від реалізації державних облі­гацій на євроринкахнадійде у валютній формі, якане дає можли­вості прямо використати її для фінансування бюджетних витрат.Уряд повиненпродати валютну виручку центральному банку за національні гроші, які й використає для фінансування своїх по­треб. У результатіцієї операції центральнийбанк збільшить на відповіднусуму свої золотовалютнірезерви, а також банківські резерви в національних грошах та пропозицію грошей на ринку. Це можеістотно деформувати вплив на сукупний попит, що за­безпечуєтьсямонетарною політикою. Проте слід мати на увазі, що цей західдає центральному банку приріст золотовалютних резервів, які можна використати для усунення деформації попи­ту, якщо вона набуває загрозливих розмірів.

4. Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у роз­
мірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зо­
бов'язання напервинному ринку. Цей спосіб монетизаціїбюджетно­
го дефіциту видається на перший погляддуже простим і ефектив­
ним — уряду не потрібномати справу з тисячамикредиторів на
вторинному ринку, і потрібнусуму коштів він може одержати негай­
но. Насправді це досить загрозливийспосіб монетизації дефіциту.

По-перше, урядова політика дефіцитного фінансування пере­стає проходити контроль на надійність з боку суб'єктів вторинно­го ринку. Адже одного кредитора — центральний банк, який до того ж є державним, — значно легше «умовити» надати кредит уряду, ніж тисячі кредиторів — покупців облігацій на вторинному ринку. Тому ця політика може відірватися від умов реальної еко­номіки, перетворитися у звичайну «фінансову піраміду».

По-друге, безпосередньо кредитуючи уряд, центральний банк істотно ускладнює управління пропозицією грошей, оскільки на відповідні суми уповільниться зростання резервів комерційних банків і подальша мультиплікація депозитів, збільшується ймові­рність виходу цих грошей у позабанківський оборот.

По-третє, на суму кредиту уряду збільшиться маса грошей і сукупний попит. Щоб не допустити негативного впливу цього збільшення на кон'юнктуру ринку І сталість грошей, централь­ний банк повинен буде адекватно зменшити підкріплення резер­вів комерційних банків (через скорочення їх рефінансування і купівлю у них цінних паперів), що погіршить їх ліквідність, ско­ротить їх кредитування реальної економіки.

З огляду на всі ці обставини у світовій практиці відмовилися від зазначеного способу монетизації бюджетного дефіциту. Зако­ном України «Про Національний банк України» (стаття 54) НБУ заборонено надавати прямі кредити на фінансування витрат дер­жавного бюджету.

Наведена характеристика можливих способів монетизації бюджетного дефіциту свідчить про те, що найдоцільнішим є третій— шляхом реалізації державних цінних паперів на вто­ринному ринку, оскільки він не змінює грошової маси і не уск­ладнює завдань, визначених у монетарній політиці. Проте ці по­ложення справедливі лише за умов, коли бюджетний дефіцит не хронічний І не надто великий відносно ВВП. Інакше уряд зму­шений буде щоразу розміщувати на ринку все більше позик і збільшувати проценти по них, щоб стимулювати попит. Це при­зведе, з одного боку, до випереджаючого зростання бюджетних витрат на обслуговування державного боргу та збільшення бю­джетного дефіциту, що ще більше ускладнюватиме проблему монетизації дефіциту, з Іншого — до погіршення ліквідності економічних суб'єктів, насамперед банків, оскільки в їхніх пор­тфелях активів надмірно збільшаться запаси державних цінних паперів. Щоб не допустити банківської кризи, центральний банк змушений буде посилити скуповування державних цінних папе­рів на вторинному ринку, що спричинить зростання пропозиції

грошей та сукупного попиту на товарних ринках. Посилиться загроза підриву сталості грошей.

Отже, систематичний, всезростаючий бюджетний дефіцит у великих розмірах становить потенційну загрозу для сталості гро­шей, якими б способами він не монетизувався. Монетизація бюд­жетного дефіциту через вторинний ринок цінних паперів може тільки відстрочити цю загрозу, але не усуває її зовсім.

Проблема монетизаціївалового внутрішнього продуктуполя­гає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для ус­пішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, пога­шення боргових зобов'язань. З суто теоретичного погляду вирішен­ня цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропо­зиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси. Якою б мірою остання не змінилася (уверх чи вниз), якщо пропозиція грошей відповідає попиту, наявна грошова маса є об'єктивно визначеною, тобто не надмірно великою чи малою.

Проте, з практичної точки зору, вирішення цієї проблеми є знач­но складнішим, бо неможливо заздалегідь визначити ту нормативну величину, на яку слід орієнтувати регулювання пропозиції грошей (попит на гроші чи Мн). Тому про достатність монетизації ВВП, а значить і всієї економіки, можна судити не по відхиленню фактич­ного її рівня від нормативного, а з динаміки деяких Індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної став­ки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Як­що всі такі Індикатори протягом тривалого часу залишаються не­змінними, то монетизацію ВВП можна вважати достатньою. Коли їх тренд виявляє тенденцію до підвищення, то монетизація є надмір­ною, а якщо тенденцію до зниження, то — недостатньою (рис. 4.5):

Ціни, % '

994 95 96 97 98 99 2000 Роки

Рис.4.5. Динаміка рівняцін при різних рівнях монетизації ВВП

Ціновий тренд 1, що позначений горизонтальною лінією, свідчить про нормальну монетизацію економіки, коли попит і пропозиція, Мф і Мн, збалансовані так, що рівноважний рі­вень цін тривалий час залишається незмінним. Ціновий тренд 2, що позначений висхідною лінією, свідчить про дещо надмір­ну монетизацію економіки, через що урівноваження попиту і пропозиції на товарних ринках щороку відбувається на більш високому рівні цін. Цей ефект може бути викликаний такими чинниками:

— систематичним скороченням реального обсягу ВВП;

— випереджаючим зростанням пропозиції грошей (порівняно
зі зростанням реального обсягу ВВП);

— прискоренням швидкості обігу грошей;

— зростанням частіш ВВП, що реалізується на засадах бартеру;

— зростанням попиту на гроші у зв'язку з погіршенням умов
капіталізації грошей на грошовому ринку.

Ціновий тренд З, що позначений низхідною лінією, свідчить про недостатню монетизацію економіки. За цих умов рівень рів­новаги між попитом і пропозицією на товарних ринках І середній рівень цін буде знижуватися.

Зазначені зміни ринкових Індикаторів можуть об'єктивно ха­рактеризувати стан монетизацІЇ валового продукту за умови ви­сокого рівня розвитку ринкових відносин, вільного ціноутворен­ня, вільної конкуренції, ефективного механізму банкрутства тощо. Без цих передумов окремі індикатори можуть змінюватися незалежно від рівня монетизацІЇ і перестати виражати її стан.

Показник фактичного стану монетизацІЇ валового продукту прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного об­сягу ВВП¹:

К - ^{М м} ВВП'

де К_м — рівень монетизацІЇ;

М — маса грошей на кінець року, взята за агрегатом МЗ;

ВВП — річний обсяг національного валового внутрішнього продукту.

Див.: Ющенко В,, Лисицькіт В, Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. — К,, 1998. — С. 140. Автори цього дослідження пропонують й інші способи розрахунку рівня монетизацІЇ. Проте для загальної оцінки забезпече­ності економіки грошовою масою достатньо коефіцієнта монетизацІЇ, розрахо­ваного вказаним способом.

Розрахований за станом на 1 січня 2000 р. рівень монетиза-і

... ₀„„ „ .. - - ,_.-. (22070,0 млнгрн.хІ<ИЛ'

цп ВВП в Україні дорівнював 17.4% —----------------------------- -І

[ 127126,0 млн грн. ] ;

Взятий сам по собі цей показник не дає відповіді на питання,-чи достатній він для монетизації економіки України, оскільки немає І, як зазначалося вище, не може бути нормативного (до­статнього) рівня монетизації, з яким його можна було б порів­няти. Тому на практиці його порівнюють з таким же показни­ком у даній країні в попередні роки (місяці) чи в Інших країнах (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Поиск по сайту: