Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ГРОШОВИХ РЕФОРМ



Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової си­стеми, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов, чи одне і друге водночас.

Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформу­вання існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо, їх можна класифікувати за кілько­ма ознаками.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структу­рні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Структурні (повні) грошові реформи { проводилися при пе­реході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській І валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запрова­джуються в обіг, І повинні забезпечити передумови для їх успіш­ного функціонування.

Такий же характер мають грошові реформи, що проводяться при створенні нових держав, які виникають при розпаді колоні­альних Імперій чи надвеликих держав, як, наприклад, СРСР, СФРЮ. У цих випадках потрібно не тільки створити нові гроші і систему їх обороту, а й відповідним чином реструктуризувати економіку нової країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи. У країнах, що виникли на теренІ СРСР, структурне завдання ще ускладнилося, оскільки потрібно було перевести економіку з командно-адміністративних

А. С. Гальчинський називає такі реформи реформами у широкому розу­мінні (див.: Теорія грошей. — С. 298).


засад на ринкові. Прикладом таких реформ є грошова реформа, проведена в Росії в 1895—1897 рр,, грошова реформа в радянській Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 90-ті роки.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організа­ції грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура еко­номіки І грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та но­мінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці. Найбільш показовими реформами цього типу були грошові реформи 1947 та 1961 рр. у СРСР.

Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри Іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; дено-мінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація гро­шей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Формаль­ні грошові реформи проводилися в СРСР у 1990 р,, коли були замінені на нові купюри 50 і 100 рублів. Зараз подібна реформа проводиться в США, які поступово заміняють купюри 100 І 50 до­ларів. Приводом для такої заміни купюр може бути ненадійна їх захищеність, що призводить до масової фальсифікації грошей.

ДеномінаційнІ реформи проводять шляхом обміну старих ку­пюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за пев­ним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відпо­відно зменшується, а грошова одиниця збільшується.

За характером обміну старих грошей на нові виділяють не-конфІскацІйні І конфІскацІйні грошові реформи. За неконфіска-ційних реформ за єдиним співвідношенням обміну грошей здійс­нюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запа­сів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготів­кові запаси тощо). Так була проведена грошова реформа в Украї­ні у вересні 1996 р.

За конфіскаційнихреформ співвідношення обміну грошей ди­ференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення об­міну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від форми збері­гання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися


по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для державних влас­ників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою про­порцією, ніж для приватних). До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються не дій­сними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Так, по суті, були проведені грошові реформи в Німеччині в 1924 та 1948 рр. Проведення конфіскаційних реформ звичайно об­ґрунтовується необхідністю вилучення незаконних доходів, відно­влення соціальної справедливості тощо.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одно-моментні грошові реформи та реформи паралельного типу.

За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. Якщо реформа є конфіскацІйною, то строк обміну повинен бути якнайкоротшим, щоб власники великих запасів грошей не встигли «сховати» їх від конфіскації. Одномоментно проводилася грошова реформа в Україні в 1996 р. Але вона була неконфіскаційною, І тому обмін проводився протягом 15 днів. А якщо хтось із поважних причин не зміг обміняти гроші в ці строки, то їх обмін дозволяли протя­гом кількох наступних років.

За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошо­вих знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском ста­рих знаків І вони тривалий час функціонують одночасно і пара­лельно. Якщо нові І старі гроші емітуються банківською системою на однакових засадах, то обидва види грошей сприй­маються однаково І обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в мі­ру надходження їх у банки. Замість них банки видають в оборот уже нові гроші. Так проводять в США випуск в оборот нових ку­пюр на межі XX—XXI ст.

Якщо ж нові і старі гроші емітуються на різних засадах, на­приклад, старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові — для кредитування економіки, або емісія нових має певне забезпечення (золоте чи інвалютне), а емісія старих не має, то в обороті між ними виникне конкуренція, внаслідок якої менш на­дійні старі гроші почнуть швидко знецінюватися. Курс обміну їх на нові на ринку буде весь час змінюватися. Користування стари­ми грошима буде незручним І все більш ризикованим. Держава змушена буде вживати спеціальні заходи для підтримки «падаю­чих» грошей, щоб вони не були негайно витіснені з обороту. Але


це ще більше ускладнить функціонування грошової системи. Дер­жава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, об­мінявши їх на нові за пропорцією, близькою до ринкового їх курсу напередодні обміну. Так була проведена грошова реформа в ра­дянській Росії в 1922—1924 рр. Паралельний характер мала гро­шова реформа в Україні на початку ЇЇ в 1992 р., коли український карбованець тривалий час обертався паралельно з рублем.

Нерідко грошові реформи мають ознаки всіх розглянутих ти­пів, наприклад грошова реформа в Росії в 1922-—1924 рр., грошо­ва реформа в Україні в ] 992—! 996 рр. та ін.

Чим би не викликалася необхідність проведення грошової ре­форми, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні пе­редумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резер­вів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури су­спільного виробництв збалансування ринку тощо.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.