МОНІТОРИНГ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ УГОДИ

ОЦІНКА ПРОГРАМ ВП

Потреба в оцінці зумовлена: Незважаючи на всесвітнє поширення програм відновного правосуддя протягом декіль-

кох останніх десятиліть, оцінювальні дослідження цих програм здійснюються лише

протягом останніх років. З цієї причини важко виміряти ефективність вже розвинутих

відновних підходів. Також це заважає дослідженню умов, що підтримують чи обме жують

ефективність програм. Це стало перешкодою для розробки чогось більшого, ніж попе-

редній перелік “кращих практик”, заснованих на досвіді, що створений для управління

розвитком та реалізацією нових програм.

Для забезпечення можливості систематичної оцінки, дані, необхідні для здійснення

оцінки, мають визначатися і збиратися систематично і постійно, починаючи з раннього

етапу розробки програми, навіть до початку її реалізації. Мають бути встановлені стан-

дарти виконання і цілі програми, а також механізми її моніторингу, яких необхідно до-

тримуватися. У спробах оцінити ефективність процесів відновного правосуддя постає низка трудно-

щів. Вони охоплюють, проте, певно, не обмежуються таким:

• Складнощі у забезпеченні відповідного контролю над потерпілими від правопору-

шень та правопорушниками, які брали участь у заходах традиційної системи кри-

мінального правосуддя.

• Нескінченна кількість відновних програм та різноманіття цілей і завдань цих про-

грам.

• Значна мінливість характеру та кількості опрацьованих справ у межах відновних

програм.

• Брак адекватного контролю і співставності критеріїв для направлення, компетен-

ція і навчання фасилітаторів, законодавчі і політичні рамки, в яких діють програми

відновного правосуддя, а також різноманітність вимірювальних систем, що оціню-

ють результати.

• Різноманіття індикаторів, що їх застосовують для вимірювання успіху програми.

• Коливання в часових періодах, у яких здійснюється оцінка рецидивів серед право-

порушників, що беруть участь у програмах відновного правосуддя.

• Використання при оцінці програм специфічних одиниць вимірювання для оцін-

ки “рівня задоволеності” правопорушників, міри “страху” серед потерпілих від

правопорушень та очікувань правопорушників та потерпілих від відновного про-

цесу. Наприклад, є безліч індикаторів для вимірювання рівня задоволеності по-

терпілого, зокрема, задоволеності: (а) способом, у який відбувався розгляд справи; (b) результатами справи; (с) фасилітатором; (d) справедливістю процесу; (e) вза-

ємодіями з правопорушником.

• Спосіб, у який здійснюється оцінка досвіду потерпілого та правопорушника у від-

новному процесі.

• Урахування різноманіття середовищ, в яких відбувається відновний процес: тоб-

то міська/сільська місцевість; громада з високим рівнем соціального напруження/

громада з високим рівнем соціальної інтеграції.

• Урахування різнорідного навчання, що його отримали фасилітатори та інші фахівці

програми.

• Урахування відмінностей у законодавчих та політичних базах, у рамках яких упро-

ваджуються відновні процеси.

• Визначення кількісних показників процесів, що є надзвичайно суб’єктивними, осо-

бистісними та інтерактивними.

• Розробка заходів для оцінювання міри, якою відновні процеси покращують спро-

можність громад, сімей та системи.

• Розробка заходів для оцінювання наснаження потерпілого, розкаяння й реабіліта-

ції правопорушника.

• Операціоналізація/визначення понять, таких як “спроможність громади”, “спро-

можність сім’ї”, “спроможність системи”, “наснаження потерпілого” та “залучення

громади”.

• Розробка заходів для оцінювання фінансової ефективності ініціатив відновного

правосуддя, зокрема в порівнянні до традиційної системи кримінального право-

суддя.

Водночас, більшість оцінок, здійснених до цього часу, були сфокусовані на досвіді потер-

пілих та правопорушників. Менше уваги приділялося поглядам політиків та керівного

складу правоохоронних органів і системи кримінального правосуддя. Їхні рішення, дії чи

бездіяльність можуть суттєво впливати на розробку, реалізацію та кінцевий успіх процесів

відновного правосуддя. Аналогічно, дуже мало уваги приділялося, якщо взагалі приділя-

лося, вивченню ролі фасилітаторів у досягненні успіху відновних практик, у тому числі

значення навчання, особистісних рис фасилітаторів і їхніх “стилів”, їхнього досвіду у проду-

куванні позитивних результатів. Досвід участі у відновному процесі, що його здобувають

потерпілі та правопорушники, окрім відображення конкретного випадку як такого, може

також виконувати функцію законодавчого і політичного контексту, в рамках якого відбу-

вається взаємодія, а також надавати досвід фасилітаторам процесу.

Існує безліч можливих засобів для вимірювання результатів програми, у тому числі

більш якісні індикатори, такі як рівень задоволеності потерпілих, правопорушників та

інших учасників, включаючи членів громади, а також більш кількісні індикатори, такі як

рівень і серйозність рецидивізму та рівень страху правопорушень у громаді. До того ж,

щоб відповідати стандартам оцінки, було б важливо порівняти досвід та ставлення гру-

пи правопорушників та потерпілих, які брали участь у відновному процесі, з досвідом

та ставленням контрольної групи правопорушників та потерпілих, які брали участь у

традиційному кримінальному процесі. Незважаючи на очевидні докази різноманітних позитивних впливів програм відновного

правосуддя, дослідники, практики та особи, відповідальні за прийняття рішень, досі ба-

жають знати, чи можуть втручання за підходом відновного правосуддя зменшити рівень

злочинності, і якщо можуть – то як і коли. Картина, що вимальовується з усе більшої

кількості описаних у літературі емпіричних досліджень стосовно відновного правосуд-

дя та рівня рецидивізму, досі не є цілком зрозумілою.

Щоб довести дієвість відновного правосуддя, адвокати можуть вказувати на рівень задо-

волення потерпілих та правопорушників, до яких у ході відновного процесу демонстру-

вали чесне й відкрите ставлення. Але питання про те, як ініціативи відновного право-

суддя впливають на майбутній рівень злочинності, досі продовжує перебувати в центрі

обговорень ефективності програм. Існують вражаючі відмінності у тому, як визначають

та вимірюють рецидивізм у різних дослідженнях. Імовірно, ці відмінності впливають на

розмаїття отримуваних результатів61.

Нещодавній аналіз оцінки програм відновного правосуддя засвідчив, що, в середньому,

втручання за підходом відновного правосуддя пов’язують з порівняно маленьким, але

значимим зменшенням рівня рецидивізму. Виглядає так, що втручання є більш ефектив-

ним для правопорушників із низьким потенціалом рецидивізму; аналіз засвідчив, що

втручання за підходом відновного правосуддя не привело до зменшення рівня рециди- візму серед правопорушників з вищим потенціалом рецидивізму62.

Дослідження рівня рецидивізму після проведення відновного обговорення/конферен-

ції засвідчують, що найточніше рецидивізм передбачають деякі характеристики правопо-

рушників, такі як: вік правопорушника, вік, у якому було скоєно перше правопорушення,

стать і попередній досвід потерпілого від правопорушення. Чоловіки більш схильні до

вчинення рецидивів, ніж жінки; коли молоді правопорушники розпочинають скоєння

злочинів у ранньому віці, ризик рецидивізму також зростає63. Набагато складніше вимі-

ряти вплив процесу відновного правосуддя на основі критеріїв, що не пов’язані із право-

порушником, таких як міра, якою існуючі і діючі програми можуть наснажувати громаду

та її членів. Це якісні індикатори, що вимагають глибокого і всебічного вивчення.

Деякі нещодавно здійснені оцінювання відновних обговорень/конференцій в Австралії

та Новій Зеландії зосереджують увагу на поведінкових результатах конференцій для мо-

лодих правопорушників. Окрім зосередження уваги на впливі конференцій у порівнян-

ні з судом чи іншими альтернативними судовими програмами, деякі з цих досліджень

(замість того, щоб порівнювати вплив двох або більше втручань на подальшу криміналь- ну поведінку) фокусуються на різноманітних результатах процесу для правопорушника

та на характеристиках конференцій, що впливають на ризик виникнення рецидивів і

на те, як різноманітні втручання пов’язані з рівнем рецидивізму64. Ці дослідження свід-

чать, що окрім уже визначених ознак, пов’язаних із рецидивізмом (таких як вік, стать і

попередній досвід потерпілого від правопорушення), у ході проведення конференцій

виникають ще й інші аспекти, що асоціюються зі зменшенням рецидивізму: коли молоді

правопорушники щиро розкаюються і коли угоди (чи результати), досягнуті у процесі,

побудовані на істинному консенсусі, існує ймовірність зменшення рецидивізму65. Спо-

стерігається зменшення рецидивізму і тоді, коли молоді правопорушники проходять че-

рез вражаючі/незабутні процеси (конференції), які не стигматизують та не принижують

їх, де вони залучені до прийняття рішень і виконують умови угоди, або шкодують про

свою злочинну поведінку, а також коли вони вибачаються перед потерпілими і відчува-

ють, що спокутували свою провину66.

Результати оцінки та підтвердження дієвості

найкращих практик

Незважаючи на те, що дотепер було здійснено відносно мало систематичних оцінок

програм відновного правосуддя, їх результати свідчать про те, що відновні процеси

мають більший потенціал, ніж відокремлений традиційний процес правосуддя, щодо

ефективного вирішення конфлікту, забезпечення відповідальності правопорушників

та врахування потреб потерпілих. Навіть за відсутності достатньої кількості оціню вальних досліджень, здається, існує згода щодо того, що програми відновного право-

суддя відіграють не гіршу роль, ніж будь-який інший метод, з огляду на те, щоб за-

довольнити потреби потерпілих та правопорушників, а також враховуючи рівень

повторного засудження67.

Нижче подано деякі загальні дані, отримані в результаті здійснених на сьогодні оцінок:

• Відновне правосуддя має позитивний вплив на зменшення частоти та тяжкості

рецидивів.

• Існує високий рівень прихильності до практики відшкодування збитків правопо-

рушником з боку потерпілих від правопорушень та громади.

• Чимало потерпілих від правопорушень хотіли б мати можливість зустрітися зі сво-

їми кривдниками.

• Чимало потерпілих та правопорушників узяли б участь у відновному процесі, якби

їм надали таку можливість.

• Існують деякі докази того, що процеси відновного правосуддя можуть зменшити

пост-травматичні стреси у потерпілих.

• У деяких судових практиках відновні підходи зменшили витрати і скоротили час судових процесуальних дій, а також покращили якість надання послуг.

• Водночас, немає впевненості у тому, що відновні процеси справді можуть по-

кращувати спроможність громад та сімей щодо відновлення шкоди від скоєного

правопорушення. • Ступінь участі потерпілих та правопорушників у процесах відновного правосуддя

варіюється залежно від видів правопорушень, від різноманітних рис правопоруш-

ників та потерпілих, а також від характеру стосунків між потерпілими та правопо-

рушниками.

• Коли потерпілі та правопорушники беруть участь у відновних процесах, рівень до-

сягнення угоди та дотримання правопорушниками її умов дуже високий.

• Виявилося, що немає строгих обмежень щодо видів випадків, які можуть бути на-

правлені до відновних процесів.

• Є свідчення щодо успішного вирішення конфліктів шляхом проведення медіації

між потерпілим та правопорушником і конференцій – як для майнових, так і на-

сильницьких злочинів, для дорослих і молодих правопорушників, а також для пра-

вопорушників та потерпілих, що перебувають у певних відносинах, і тих, які не

знайомі між собою.

• Ґрунтуючись на попередніх даних, можна припустити, що медіація між потерпілим та

правопорушником може успішно використовуватися у випадках тяжких злочинів.

• Як потерпілі від правопорушень, так і самі правопорушники оцінюють відновні

процеси як більш справедливі й задовільні, ніж традиційні процеси кримінального

правосуддя.

• Деякі дослідження свідчать, що рівень задоволеності відновними процесами серед

потерпілих та правопорушників сягає 95 відсотків.

• Відновні процеси можуть зменшувати витрати на судові процеси і приводити до

зростання ефективності реагування суспільства на правопорушення.

• Ефективність процесів відновного правосуддя зростає, коли організації/структури і програми працюють разом над досягненням спільної мети. • Представники правоохоронних органів/поліції можуть проводити відновні зустрі-

чі/конференції, що вимагають прийняття на себе відповідальності з боку правопо-

рушника, а також розглядаються як справедливі з боку потерпілих, правопорушни-

ків та інших залучених учасників.

• Відновне правосуддя може бути об’єднуючим компонентом загальної стратегії з охо-

рони громади та засобом покращення відносин між правоохоронцями та громадою. • У деяких судових практиках програми відновного правосуддя мали складнощі у

налагодженні контактів з потерпілими та забезпеченні їм можливості взяти участь

у відновному процесі.

• Відновне правосуддя позитивно впливає на відчуття завершеності справи у потер-

пілих від правопорушень і на їхнє відчуття благополуччя.

• За свідченнями потерпілих, вони відчували менше страху після зустрічі з правопо-

рушниками у рамках проведення медіації між ними, ніж за тих обставин, коли вони

не мали можливості це зробити.

• Відновні процеси забезпечують потерпілим можливість висловитися, можливість

отримати відшкодування, можливість для потерпілих отримати вибачення від пра- вопорушників та додаткову інформацію про саме правопорушення, причини об-

рання особи потерпілим і вчинення злочину, а також інші деталі, які часто недо-

ступні у ході традиційного процесу кримінального правосуддя.

Правопорушники За попередніми даними оцінювальних досліджень, відновні процеси можуть інко-

ли зменшити як частоту, так і тяжкість рецидивів.

• Існують деякі свідчення того, що рівень рецидивізму серед правопорушників, які

вчинили правопорушення проти людини, нижчий, ніж серед тих, хто вчинив май-

нові злочини.

• Правопорушники, які брали участь у відновному процесі, демонструють вищий

рівень дотримання вимог угоди.

• У низці європейських судових практик є свідчення того, що відновні процеси мо-

жуть значно і позитивно впливати на самооцінку правопорушників, на їхнє при-

йняття відповідальності за свої вчинки та їхні наслідки. Оцінки свідчать, що є високий рівень задоволеності серед потерпілих від право-

порушень, які мали змогу взяти участь у відновних зустрічах з правопорушниками,

фасилітованими представниками служби пробації (Сполучене Королівство).

• Є деякі свідчення (Сполучене Королівство і Сполучені Штати), на основі яких

можна припустити, що відновні процеси можуть сприяти розвитку більш безпеч-

ного середовища у виправних закладах.

Громада Процеси відновного правосуддя здатні збільшити рівень залучення громади і спри-

яти участі членів громади у виробленні стратегії подолання та вирішення проблем

злочинності й порушень соціального порядку.

• Якісно навчені волонтери у громаді можуть настільки ж ефективно здійснювати фа-

силітацію відновних процесів, як і фахівці системи кримінального правосуддя.

МОНІТОРИНГ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ УГОДИ

Важливо, щоб були наявні механізми здійснення моніторингу умов будь-якої угоди, до-

сягнутої у ході відновного процесу. Залежно від конкретної застосовуваної відновної

стратегії, може бути розроблений широкий перелік компенсаційних зобов’язань, вимо-

ги до проходження лікування та (у місцевих громадах) традиційне зцілення і ритуали

розвитку громади. Основні принципи (абзац 7) визначають, що “угоди мають укладати-

ся на добровільній основі та містити лише розумні й адекватні зобов’язання”.

Кожна відновна програма повинна визначати, як вона здійснюватиме моніторинг до-

тримання вимог угоди, досягнутої у ході відновного процесу, з боку правопорушника та

інших сторін. Є кілька методів встановлення таких механізмів. Механізм моніторингу

не обов’язково має бути розроблений у межах самої програми. Таке завдання може бути

надане іншій організації/структурі, такій як правоохоронні органи чи служба пробації,

або ж організації, що працює з правопорушниками з метою допомогти їм реалізувати

план реабілітації (наприклад, організації, що займаються лікуванням залежних осіб,

консультаційні організації чи фінансова установа). У багатьох країнах із низьким рівнем

життя надія покладається на вплив соцієтальної саморегуляції – і члени громади за зго-

дою сторін самостійно здійснюють моніторинг дотримання умов угоди.

У випадку “кіл правосуддя”, приміром, угоди є предметом для розгляду судді, який ви-

магатиме регулярних звітів від комітету правосуддя (відповідального за управління

процесом) та груп підтримки. Судді можуть посилювати процес правозастосування на-

прикінці проведення кола шляхом призначення або підтвердження призначених рані-

ше зобов’язань з моніторингу громаді, а також можуть притримати остаточне рішення

щодо ув’язнення чи інших санкцій, очікуючи виконання правопорушником та іншими

сторонами зобов’язань, що розглядатиметься на подальшому слуханні. Абзац 17 Основних принципів встановлює, що “недотримання угоди, досягнутої у ході

відновного процесу, має спричиняти направлення справи назад до відновної програми

або, де цього вимагає національне законодавство, до встановленого процесу криміналь-

ного правосуддя, і рішення про подальші дії має бути прийняте без жодних затримок”.

Недотримання вимог угоди, що не є судовим рішенням чи вироком, не має викорис-

товуватися як аргумент для більш жорстокого вироку у подальших кримінально-

процесуальних діях. З правопорушником можна провести розмову/інтерв’ю, аби ви-

значити, що саме трапилось і чи не було недотримання угоди спричинене неналежними

діями організацій підтримки.

Наприклад, в Австрії, у випадку, коли правопорушник не робить фінансових сплат, по-

годжених у ході медіації між потерпілим та правопорушником як частина угоди, соціаль-

ний працівник/медіатор, відповідальний за випадок, зв’язується з правопорушником і

запитує про причини таких несплат. Загалом для цієї ситуації можна знайти рішення.

Проте, якщо від правопорушника немає відповідей, всупереч повторюваним запитам

та письмовим нагадуванням, справу повертають назад до прокуратури на продовження

розгляду. Медіатор повідомляє потерпілому про можливість вимагання відшкодування

або у ході кримінальної процедури, або шляхом започаткування цивільного процесу. Основні принципи (абзац 22) заохочують держав-членів, об’єднуючи за можливості зу-

силля з громадянським суспільством, до підтримки досліджень і оцінки програм від-

новного правосуддя для того, щоб “оцінити міру, якою вони приводять до відновних

результатів, та слугують доповненням чи альтернативою процесам кримінального пра-

восуддя, а також мають позитивні наслідки для всіх сторін”. Крім того, Основні принци-

пи також визнають, що з часом відновні процеси можуть змінюватися, тому “результати

досліджень та оцінки мають скеровувати подальший розвиток політики і програм”. Частиною процесу моніторингу має бути як статистична/кількісна, так і якісна інформа-

ція. Зібрана статистична інформація може охоплювати:

• Кількість і види випадків, направлених до відновної програми (включаючи харак-

тер скоєного правопорушення).

• Джерело направлення до програми.

• Час, необхідний для підготовки до розгляду справи.

• Час, необхідний для проведення відновного процесу.

• Характер та зміст угоди.

• Відсоток успішно дотриманих угод, досягнутих у ході відновного процесу.

• Відсоток та види рецидивізму серед правопорушників, які брали участь у віднов-

них процесах.

• Кількість волонтерів і волонтерського часу, присвяченого впровадженню віднов-

них процесів.

• Інформація щодо витрат.

• Характеристики (такі як вік, стать, національність) потерпілих від правопорушень,

правопорушників та членів громади, які беруть участь у відновних процесах.

• Сприйняття/відчуття учасників та рівень їхньої задоволеності своєю участю у

процесі. Якісні дані також можуть бути зібрані шляхом спостереження за відновним процесом та

через інтерв’ю зі сторонами та іншими учасниками відновного процесу.

39 РЕЗУЛЬТАТИ ПРОГРАМ ВП

Основні принципи визначають “відновний результат” як “угоду, досягнуту в результа-

ті відновного процесу”. Відновні результати охоплюють такі рішення та програми, як

відшкодування, реституцію/відновлення першопочаткового положення і роботи на ко-

ристь громади, що спрямоване на задоволення індивідуальних та колективних потреб і

зобов’язань сторін, а також досягнення реінтеграції потерпілого та правопорушника.

Додатково до діалогу як такого, важливою ціллю процесів відновного правосуддя є по-

шуки згоди. Коли тільки можна, важливо, щоб угоди були вироблені на основі консенсу-

су і щоб усі відповідні зацікавлені сторони, наприклад, потерпілий від правопорушення,

правопорушник і, де доречно, громада, докладали зусиль до розробки угоди та затвер-

джували її. Крім того, угода має відповідати конкретним потребам потерпілого, право-

порушника та громади.

Є значні відмінності між видами, масштабами та елементами угод, що розробляються

у ході відновних процесів. Угода може передбачати конкретні поведінкові приписи, а

може і не передбачати їх. Що важливо – так це те, щоб був швидкий доступ до потрібних ресурсів, програм та санкцій, передбачених у справі. Це у свою чергу вимагає наявності

необхідних протоколів з метою забезпечення потерпілим та правопорушникам доступу

до програм і послуг.

Основні принципи (абзац 15) пояснюють, що “результати угод, які виникають у програ-

мах відновного правосуддя, повинні, де доречно, проходити судову супервізію або бути

включеними у судові рішення чи вироки”. Коли це відбувається, результат угоди повинен

мати такий самий статус, як будь-яке інше судове рішення чи вирок. Це, очевидно, більш

реалістично в одних випадках, ніж в інших, залежно від структури програми та її від-

носин із системою кримінального правосуддя. Перевагою включення угоди до судового

рішення чи вироку є те, що суди чи правоохоронні організації/структури можуть тоді

отримати легальне зобов’язання здійснювати моніторинг дотримання угоди та прово-

дити відповідне втручання, якщо і коли правопорушник не дотримуватиметься визна-

чених і затверджених у плані вимог.

Відновний процес може мати успіх і без укладання угоди. Потерпілий, скажімо, може

бути задоволений наявною можливістю висловити правопорушнику свої переживання

та розповісти про вплив на нього/неї правопорушення, а також почути визнання від-

повідальності з боку правопорушника. Абзац 16 Основних принципів рекомендує: “у

випадку, коли жодна угода між сторонами не досягнута, справа має бути направлена на-

зад до встановленого процесу кримінального правосуддя і рішення про подальші дії має

бути прийняте без жодних затримок”. Також додається, що нездатність досягти згоди

як така не може бути використана проти правопорушника у подальших кримінально-процесуальних діях

15 У процесі проведення “кіл правосуддя” є чотири етапи:

Етап 1: Визначення того, чи конкретний випадок відповідає вимогам проведення “кіл

правосуддя”

Етап 2: Підготовка сторін, що будуть залучені до “кола”

Етап 3: Пошук узгодженої домовленості у “колі”

Етап 4: Надання підтримки на етапі після проведення “кола” та забезпечення того, що

правопорушник дотримується досягнутої домовленості

КПГ є залученим протягом усього процесу проведення “кіл правосуддя”, починаючи від

визначення відповідності випадку й завершуючи забезпеченням дотримання досягнутої

домовленості. КПГ також активізує підтримку громади потерпілому й правопорушнику

протягом та після проведення процесу у “колі”14.

Результати проведення “кола” зазвичай подаються судді, котрий міг брати або ж не брати

безпосередню участь у “колі”, і не є обов’язковими для суду. Суд сприймає розроблений у

ході проведення “кола” план дуже серйозно, проте він не обов’язково повністю приймає

або ж схвалює його. Суд може також прийняти план у доповнення до іншого вироку,

який він може винести. Правопорушники, чиї випадки пройшли через розгляд “кола

правосуддя”, можуть все ще бути змушеними відбувати якийсь термін в ув’язненні; однак

доступною є й широка низка інших санкцій, що передбачають відшкодування й компен-

сацію, пробацію, домашній арешт та громадські роботи. Регулювання процесу “кіл правосуддя” є орієнтованим на специфіку конкретної громади, відтак, воно може (й повинно) відрізнятися між різними громадами. У дійсності успіх процесу “кіл правосуддя” значною мірою залежить від волонтерів у громаді.

ВІДМІННОСТІ КП і КП – за конспектом

“Кола правосуддя” переслідують декілька цілей, включаючи врахування потреб грома-

ди, потерпілих, правопорушників та їхніх сімей через процес примирення, відновлен-

ня правового статусу та здійснення відшкодування. Фундаментальним принципом “кіл

правосуддя” є те, що самий вирок є менш важливим, аніж процес, у ході якого сторони

мають визначити бажані результати чи міру покарання. З огляду на те, що згода щодо

результатів інциденту є бажаною та дуже цінною, усі члени “кола” відіграють активну

роль у сприянні відновному процесу. Власне, саме коло учасників часто залучається до

нагляду за дотриманням правопорушником досягнутих результатів процесу та забезпе-

чення правопорушнику тривалої підтримки після того, як вирок визначено й прийнято

до виконання.15

Проведення “кіл правосуддя” є прикладом того, як принципи відновного правосуддя

можуть бути застосовані у рамках холістичного підходу, в якому представники системи

кримінального правосуддя розділяють владу з членами громади. На противагу формаль-

ному й часто-густо суперницькому підходу до правосуддя, проведення “кіл правосуддя”

може допомогти:

• знов ознайомити індивідів, сім’ї та громади з навичками вирішення проблем;

• відновити стосунки у громаді;

• сприяти усвідомленню та повазі до цінностей і життя інших людей;

• ураховувати потреби й інтереси усіх сторін, у тому числі потерпілих;

• фокусувати дію на причинах, а не лише на проявах проблем;

• визнавати наявні відновні ресурси та створювати нові;

• координувати використання місцевих та державних ресурсів;

• вживати попереджувальних заходів.

Натепер, більшість правопорушників, чиї випадки пройшли розгляд у “колах правосуддя”,

були дорослими особами. Водночас зростає й кількість аналогічних випадків, де задіяні

молоді правопорушники. Процес “кіл правосуддя” породив низку різновидів у межах цієї

практики, включаючи діяльність громадських консультативних комітетів з питань вине-

сення вироків, рад з питань винесення вироків та громадських рад з медіації.16

16 ВІДНОВНІ ПРОГРАМИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

У більшості судових практик процеси відновного правосуддя найбільше розвивають-

ся з метою їх застосування у роботі з молоддю, що перебуває у конфлікті з законом. Ці

програми часто створювали основу для подальшого розвитку програм для дорослих

правопорушників.

Програми відновного правосуддя пропонують дійсні й ефективні альтернативи більш

формальним і стигматизуючим заходам ювенального правосуддя. Зокрема, завдяки їх-

ній навчальній цінності вони виявляються надзвичайно корисними для розвитку таких

заходів, що забезпечують відновний вплив на молодь, не позбавляючи її волі, а пропону-

ючи альтернативні види покарання за правопорушення (альтернативні програми). Чи-

мало таких програм пропонують унікальні можливості щодо створення громади, котра

турбується про долю молоді, що перебуває у конфлікті з законом. Громадську підтримку

програм відновного правосуддя для молоді зазвичай отримати відносно просто.

У багатьох країнах законодавство з ювенального правосуддя передбачає створення аль-

тернативних програм для молоді. Багато з таких програм можуть бути розроблені з ура-

хуванням відновних та залучаючих принципів правосуддя.

Окрім того, багато програм, що були розроблені цілком поза межами системи кримі-

нального правосуддя, у школах чи у громадах, можуть надати можливість громаді за-

безпечити відповідну навчально-виховну реакцію на нетяжкі правопорушення та інші

конфлікти без того, щоб розпочинати процес офіційної криміналізації відповідної по-

ведінки або особи. Наразі у школах уже діє низка програм, що забезпечують належне

реагування (медіація між ровесниками, кола вирішення конфліктів тощо) на нетяжкі

ювенальні правопорушення (наприклад, бійки, насильницький булінг (фізичний чи

психологічний терор щодо дитини з боку групи однокласників), незначні крадіжки,

нищення шкільного майна, вимагання кишенькових грошей), що інакше могли б стати

об’єктом для офіційного втручання з боку системи кримінального правосуддя. 17

приклади відновних програм:

БРАЗИЛІЯ

По всій країні діє низка проектів із запровадження медіації та проведення кон-

ференцій/перемовин для молоді; ці проекти охоплюють філософію та принци-

пи відновного правосуддя.

Поиск по сайту: