8.3. Захист від дії випромінювань надвисоких частот ................ 228
Питання для перевірки засвоєння матеріалу ......................... 235
РОЗДІЛ 9. Безпека при експлуатації апаратів, що працю ють під тиском............................................................................... 236
9.1.Вимоги безпеки до апаратів, які працюють під тиском........ 236
9.2. Руйнування та травматизм при вибухах.................................. 237
9.3. Парові та водогрійні котли........................................................... 238
9.6. Балони для стиснутих, зріджених і розчинених газів .......... 248
9.7. Техніка безпеки при виконанні робіт у каналізаційній мережі, мережі теплогазопостачання, колодязях, резервуарах...................................................................................... 251
9.8. Газобалонні установки для автомобілів................................... 255
Питання для перевірки засвоєння матеріалу ......................... 258
Зміст
РОЗДІЛ 10. Електробезпека на будівельному майданчику — 259
10.1. Дія електричного струму на організм людини — 259
10.2. Види уражень.......................................................... 262
10.3. Чинники, що впливають на результат електро-травми 263
10.4. Дія на людину напруги кроку і дотику.................. 271
10.5. Умови ураження струмом і режими нейтралей джерел живлення 274
10.6. Основні причини ураження електричним струмом 286
10.7. Основні заходи із забезпечення безпечної експлуатації електроустановок 287
10.8. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом 291
10.10.1. Призначення, діапазон застосування і фізична суть захисного заземлення 295
10.10.2. Призначення, діапазон застосування та фізична суть занулення 298
10.10.3. Устаткування, що підлягає заземленню та зану-ленню 305
10.10.4. Основні вимоги до системи занулення.................. 306
10.10.5. Виконання заземлень і занулень електроустановок 311
10.11. Електроустановки напругою до 1000 Вольт ........ 316
10.11.1. Електричні мережі ................................................. 316
10.11.2. Розподільні пристрої та пускова апаратура.......... 326
10.12. Підключення електроприймачів на будівельному майданчику 329
10.13. Схеми заземлення та занулення будівельних машин, обладнання та електрифікованих ручних машин ..................................................................... 330
10.14. Електробезпека в умовах будівництва................... 342
10.15. Захист від статичної електрики
(ГОСТ 12.4.124-83 і ДНАОП 0.00-1.29-97).......... 346
Питання для перевірки засвоєння матеріалу____ 349
Зміст
РОЗДІЛ 11. Основи пожежної безпеки........................................................... 352
11.1.Сутність процесу горіння ........................................................... 352
11.2. Самозапалювання, самозаймання й запалення горючих речовин 355
11.3. Горіння та вибухи газо-, паро- і пилоповітряних сумішей. 357
11.4. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів ......... 359
11.5. Загальні основи розрахунку вогнестійкості будівельних конструкцій 366
11.6.Чинники, що впливають на межу вогнестійкості будівельних конструкцій 371
11.7. Найменші допустимі відстані між будівлями та спорудами З 72
У сучасних умовах ринкових відносин в Україні створюється, реконструюється і функціонує чимала кількість малих, середніх і великих підприємств виробничого, будівельного, сільськогосподарського, транспортного призначення, підприємств громадського харчування, сфери послуг тощо. Працедавці таких підприємств несуть повну відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці для робітників і службовців, попередження випадків травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж. Законом України "Про охорону праці" встановлено основні засади державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров'я працівників щодо відношення до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності працедавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв'язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і внаслідок професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства.
В Україні створена необхідна нормативно-правова база ефективної охорони праці. У 1999 р. прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Закон передбачає диференціацію страхових тарифів залежно від класу професійного ризику виробництва, рівня травматизму і стану охорони праці на підприємстві. Таким чином, працедавець економічно зацікавлений у покращенні умов і безпеки праці на виробництві. Розрахунки свідчать, що економічні наслідки нещасних випадків коштують удесятеро дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження.
У 2000 р. в сфері суспільного виробництва в цілому по Україні трапилося близько 40 тис. випадків травмування працівників, загинуло 1325 осіб. Цей показник у кілька разів вищий, ніж У країнах з розвинутою ринковою економікою. Велика кількість
Передмова
нещасних випадків пояснюється незадовільною підготовкою робітників і працедавців з питань охорони праці, відсутністю належного управління охороною праці, станом безпеки на робочих місцях і виконанням встановлених норм.
Адміністративна реформа передбачає підвищення відповідальності працедавців і керівників за стан справ на підприємствах і, зокрема, за стан охорони праці. Управління з боку державних, регіональних і галузевих органів має спонукати до підвищення ефективності цієї діяльності на самих підприємствах.
Нині робота з охорони праці на підприємстві мотивується такими важелями:
— економічною зацікавленістю працедавця в отриманні максимального прибутку, зменшенні витрат на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах, на відшкодування збитків потерпілим або їхнім сім'ям, штрафні санкції, ремонт або заміну пошкодженого обладнання, зменшення страхових тарифів;
— необхідністю постійного підвищення якості та конкурен-тоздатності продукції, що можливо тільки за сприятливих і безпечних умов праці;
— моральною та юридичною відповідальністю працедавця за нещасні випадки та відшкодування збитків потерпілим і їхнім сім'ям;
— моральною відповідальністю працедавця перед трудовим колективом за створення гуманних умов праці;
— необхідністю стверджувати позиції підприємства на ринку серед вітчизняних і зарубіжних конкурентів;
— необхідністю підвищувати продуктивність праці і віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку щодо вкладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;
— забезпечуванням технологічної переваги підприємства перед конкурентами;
— забезпечуванням досягнення перспективних цілей підприємства, що не можливо без підвищення рівня охорони праці.
Реформування економіки в країні призвело до зміни форм організації і режимів праці. З'явилися нові технології, впроваджуються автоматизовані виробничі процеси, нові хімічні матеріали,
Передмова
зростає обсяг операторської праці. Більша частина робочої сили переміщується в малі орендні і приватні підприємства, в яких впроваджуються різні режими праці та відпочинку. Працедавці приватних і акціонерних підприємств не завжди знають і дотримуються вимог правил і норм охорони праці.
Досвід сучасних підприємств свідчить, що підвищення ефективності охорони праці досягається шляхом забезпечення функціонування системи управління охороною праці, щорічної паспортизації цехів з охорони праці, атестації робочих місць за умовами праці, застосування морального і матеріального стимулювання керівників підрозділів і працівників, проведення щомісячно "Днів охорони праці" й оцінки профілактичної роботи керівників усіх рівнів управління, модернізації виробництва, уважного, сумлінного ставлення працедавця до питань охорони праці, з якого беруть приклад керівники структурних підрозділів і працівники.
Система управління охороною праці (СУОП) на рівні підприємства, регіону і галузі СУОП — це комплекс науково обґрунтованих завдань діяльності з охорони праці і функцій управління цією діяльністю, які забезпечують системний підхід до виконання вимог відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж на виробництві. Статистика свідчить, що основна маса нещасних випадків трапляється через незадовільну організацію виконання робіт, порушення трудової і виробничої дисциплін, технологічного процесу, недоліків у навчанні безпечних методів праці, незадовільного утримання й організації робочих місць, незадовільного стану обладнання, будівель, споруд і територій, транспортних засобів. Тому підвищення організованості та системності в роботі з охорони праці — умова її ефективності, що досягається впровадженням СУОП на всіх рівнях управління виробництвом.
У навчальному посібнику узагальнені розробки щодо управління охороною праці на рівнях підприємства, галузі, регіону і створення відповідних положень.
Економічні важелі, сувора вимогливість з боку керівників усіх рівнів і наглядових органів щодо охорони праці, впровадження и ефективне функціонування СУОП — запорука запобігання травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж на виробництві.
Охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних умов праці — одне з найважливіших завдань держави. Успішне вирішення цього завдання значною
Передмова
мірою залежить від належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.
Сучасний розвиток науки та техніки вносить принципові нововведення в усі сфери матеріального виробництва, суттєво змінюючи технологічні процеси та використовувані матеріали, предмети і знаряддя праці. Натомість, зміни технології та устаткування призводять до трансформації умов праці та трудового процесу в цілому. Тому при розробці нової техніки, технологічних процесів, організації виробництва необхідно провести науковий аналіз можливих небезпечних і шкідливих виробничих чинників і розробити заходи і засоби, спрямовані на мінімізацію їх несприятливого впливу на людину, що працює.
Випадки травматизму, професійних і професійно зумовлених захворювань, які мають місце на підприємствах, часто виникають через порушення відповідних норм техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки при проектуванні підприємств, технологічних процесів, основного та допоміжного виробничого устаткування. Часто окремі недоліки або помилки, допущені в проекті, стають побічними або безпосередніми причинами аварій, пожеж, вибухів, нещасних випадків, професійних і професійно зумовлених захворювань. Тому розроблення комплексу питань з охорони праці в дипломних проектах студентів інженерно-технічних спеціальностей є обов'язковою вимогою. Адже сучасний рівень інженерної підготовки вимагає від майбутніх фахівців не лише володіння певним обсягом теоретичних знань з охорони праці, а й уміння їх застосовувати при вирішенні практичних інженерних завдань щодо створення безпечних і здорових умов праці.
З метою підвищення рівня підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці та практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників у відношенні до результатів виробничої діяльності, наказом Міністерства освіти України "Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти України" від 02.12.1998 р. № 420 вводиться вивчення студентами всіх вищих закладів освіти дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" (рівні "молодший спеціаліст", "бакалавр") та "Охорона праці в галузі" (рівні "спеціаліст", "магістр"), а також включення розділу (питань) охорони праці до дипломних проектів і робіт молодших спеціалістів, спеціалістів і магістрів.
Передмова
На завершальному етапі підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів важливо систематизувати, поглибити, доповнити та закріпити раніше отримані знання з охорони праці, надати їм практичного спрямування щодо вирішення інженерних завдань стосовно їх майбутньої професійної діяльності. Навчальний посібник написаний згідно з переліком практичних занять навчальної програми нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" для вищих закладів освіти, затвердженої Міністерством освіти і науки України 2 серпня 1999 р.
"Охорона праці в галузі" — нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах з метою формування в майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці в галузі згідно з напрямом їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Навчальний посібник "Охорона праці у будівельній галузі" написаний з урахуванням того, що студенти вищих закладів освіти, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 02.12.1998 р. № 420 та освітньо-професійних програм підготовки вивчають загальні питання безпеки життя людини та її діяльності в побуті, громадських місцях, на виробництві тощо в курсах нормативних навчальних дисциплін "Безпека життєдіяльності" й "Основи охорони праці", а також окремі питання охорони праці в курсах загально-технічних і професійних дисциплін за обраною спеціальністю. У зв'язку з цим вивчення нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" базується на знаннях з питань безпеки, отриманих студентами при освоєнні навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", а дисципліна "Охорона праці в галузі" на основі раніше отриманих знань передбачає вивчення питань охорони праці в конкретній галузі й особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців.
У навчальному посібнику розглянуті сучасні методи та способи вирішення інженерних завдань з техніки безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, пожежної безпеки. Подано ілюстративний матеріал, необхідну довідкову інформацію та приклади щодо вирішення конкретних питань охорони праці в будівельній галузі.
Навчальний посібник укладений з урахуванням останніх змін, Що відбулися в нормативній базі з охорони праці (нова редакція
Передмова
Закону України "Про охорону праці" від 21.11.2002 р. та Національної програми покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001—2005 pp., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1320).
Розділ 13 "Система управління та законодавство з охорони праці" написаний професором, доктором технічних наук Г. Г. Го-гіташвілі.
Автори будуть вдячні за зауваження та побажання, спрямовані на покращення посібника.