Охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності

Автору (правоволодільцю), офіційно зареєстрованого у державних органах інтелектуального продукту, видається документ, який засвідчує майнові та особисті права на цей продукт. Автор і правоволоділець не завжди є однією і тією ж людиною. Майнові права авторів інколи на законних підставах передаються іншим особам (створення службового твору, укладання авторського договору, ліцензійної угоди, передання в спадок тощо).

Якими ж офіційними документами і протягом яких термінів в Україні охороняються найбільш поширені об’єкти інтелектуальної власності?

Нагадаємо, що охоронні документи мають певні відмінності і різні терміни чинності, а саме:

· патенти на винаходи діють 20 років;

· деклараційні патенти на винаходи, що видавалися до 2004 року, діють 6 років;

· патенти на винаходи, об’єктами яких є лікарські засоби, діють до 25 років;

· патенти на секретні винаходи діють впродовж термінів, на які були засекречені винаходи;

· деклараційні патенти на корисні моделі діють 10 років;

· патенти на промислові зразки діють 10 років з можливістю продовження на наступні 5 років;

· патенти на сорти рослин і породи тварин діють 20 років (на деякі плодові дерева – 30 років) з можливістю продовження на наступні 10 років;

· свідоцтва на топографії інтегральних мікросхем діють 10 років;

· свідоцтва на товарні знаки діють 10 років з можливістю продовження на кожні наступні 10 років;

· свідоцтва про авторські права на твори діють протягом життя авторів і ще 70 років після їх смерті;

· свідоцтва на суміжні права виконавців творів діють 50 років;

· дипломи на наукові відкриття діють безстроково;

· свідоцтва на раціоналізаторські пропозиції діють протягом терміну, визначеному керівником підприємства;

· на комерційні пропозиції охоронні документи не видаються.

Згадаємо, що в різні роки винаходи в Україні охоронялися різними типами документів.

Охорона винаходів авторськими свідоцтвами, що була прийнята у СРСР, позбавила значну частину тодішніх винаходів комерційної цінності. При цьому, право на винахід належало державі, тобто, всім громадянам. Науково-технічна інформація, у тому числі патентна, яка містила описи винаходів і, безумовно, складала неабияку цінність, безоплатно передавалась будь-якій зацікавленій організації або особі. Питання порушення прав патентовласників або придбання прав на використання винаходів в країні не виникали.

Разом з тим, закордонні фірми могли також без перешкод користуватися нашими технічними рішеннями (що вони з успіхом і робили). Але, незважаючи на свою науково-технічну цінність, переважна більшість радянських винаходів не становила комерційного інтересу для закордонних ринків, так як технічні рішення не мали належного правового захисту.

Деклараційні патенти (6-річні), які діяли в Україні у 1991 – 2004 роках, справедливо скасовані, а основним охоронним документом на винахід, як і у більшості цивілізованих держав, залишився 20-річний патент. Місце винаходів, на які видавалися деклараційні патенти, зайняли корисні моделі.

Україна надала можливість винахідникам, яким були видані авторські свідоцтва СРСР, обміняти їх на вітчизняні патенти.

Патент – це охоронний документ, який видається патентним відомством на певний термін, діє на території країни, яка його видала і засвідчує авторство, пріоритет та право власності на винахід.

Основна відмінність авторського свідоцтва від патенту полягає у праві власності. При охороні винаходу авторським свідоцтвом всі права на нього мала держава, фактично викуповуючи його у авторів за невелику авторську винагороду – 200 рублів. На відміну від авторського свідоцтва, винахід, захищений патентом, цілком належить патентовласнику.

Слід зауважити, що, патентуючи винахід, автор може переслідувати наступні цілі:

1 Отримати підтвердження пріоритету чи наукової значущості в тій чи іншій галузі. Як правило, патентування таких винаходів здійснюється для підтвердження наукового статусу, тобто з метою захисту дисертацій або для творчих змагань з колегами – науковцями. Вони рідко впроваджуються у виробництво, хоча їх рівень часто доволі високий. Іноді таки винаходи просто випереджають існуючий рівень виробництва.

2 Отримати можливість продавати дозволи (ліцензії) на використання винаходів. Патентування з цією метою найбільш поширене, більшість таких винаходів є “замовними”, вирішують певні виробничі завдання і охоче впроваджуються в світових масштабах. Подібна стратегія не вимагає значних витрат і є під силу невеликим фірмам і окремим винахідникам, які, пропонуючи свої розробки, мають можливість отримувати доходи, не зв’язуючись з виробництвом і заробляючи виключно за рахунок належного використання свого інтелектуального потенціалу.

3 Отримати максимальну кількість патентів на непрацюючі винаходи у своїй галузі, щоб максимально обмежити діяльність конкурентів (“наступальне” патентування). Приклад успішного “наступального” патентування продемонструвала компанія Texas Instruments (США), яка до 60-х років минулого століття формувала свій "патентний портфель" виключно як оборонне знаряддя. Проте, з середини 80-х років компанія змінила тактику на наступальну і стала переслідувати ті компанії, які незаконно використовували її інтелектуальну власність. Задоволення позовів дало можливість Texas Instruments одержати значні доходи – надходження від порушників склали загалом за 1986 – 1993 роки понад 1,2 млрд. доларів.

4 Здійснювати правову охорону складних конструкцій з отриманням охоронних документів на інші об’єкти промислової власності (“оборонне” патентування). Таке патентування застосовують у галузях, де об’єкти містять велику кількість вузлів і деталей – автомобілебудування, електроніка. При цьому проводиться максимальна правова охорона кожного з об'єктів інтелектуальної власності – технологій, конструктивних вузлів, зовнішнього вигляду, маркування, що дає більш надійний захист продукції в цілому. При такому патентуванні, один і той же виріб, може охоронятися блоком патентів на винаходи, декількома патентами на промислові зразки, свідоцтвом на товарний знак і містити кілька ноу-хау. Такий комплексний правовий захист об’єкту забезпечує більш високий рівень його охорони і користується сталим попитом, суттєво обмежуючи можливості конкурентів.

Патенти надають їхнім власникам виключне право на свій розсуд використовувати технічні рішення, що ними захищені, а також право забороняти (дозволяти) це робити іншим особам.

Поиск по сайту: