Болота зменшують середню багаторічну величину стоку річок.
Безпосередньо наслідком осушування боліт є зменшення випаровуваності і збільшення стоку причому тим більше чим південніше розташоване болото. Осушування боліт вирівнює коливання стоку впродовж року. А інколи збільшуються мінімальні витрати у меженний період. Але надмірне осушування може негативно пливати. Болота мають велике народногосподарське значення. Торф широко використовується як паливо, добриво і як хімічна сировина для виробництва аміаку і дьогтю. На земній кулі промислове значення мають поклади торфу на площі – 100млн.га.
Гідрологія підземних вод
Підземні води та їх походження
Води земної кори що знаходяться в активній взаємодії з атмосферою та поверхневими водами і приймають участь у кругообігу води на земній кулі називаються – підземними водам.
Підземні води представлені капілярною та гравітаційною водою і парою що рухається у порах грунтів.
За походженням їх поділяють на ендогенні та екзогенні.
1. Екзогенні води. Їх джерелом є водні об’єкти на поверхні суші та атмосферна волога. Вони потрапляють до гірських порід внаслідок процесів інфільтрації і називаються інфільтраційними. А також конденсації – конденсаційними. Седиментації – седиментаційними.
2. Ендогенні води. Їх джерелом є літосфера. Вони утворюються в гірських породах внаслідок дегідратацій(віддача води речовинами) мінералів Ці води називаються відновлюваними, і можуть виділятись із магматичних зон у місцях сучасного вулканізму. Ці води називаються ювенільними.
У гірських породах усі води змішуються і утворюються змішані води. Підземні води є важливою ланкою материкового кругообігу води і відіграють помітну роль у балансі та режимі природних вод і розчинення в них речовин.
Води зони аерації. Грунтові води. Верховодка. Капілярні зони.
Зона аерації – охоплює верхній шар грунтової товщі від земної поверхні до рівня грунтових вод. Через неї відбувається взаємодія атмосфери і грунтових вод.
Потрапляючи після дощу чи танення снігу у грунт вода витрачається на змочування грунту і формуються грунто води. Під якими розміють тимчасове скупчення гравітаційної та капілярної води у грунтовій товщі. Ці води мають зв’язок з атмосферою і приймають участь у живленні кореневої системи рослин.
Верховодка – тимчасове сезонне скупчення підземних вод, що утворилися на водостійких шарах внаслідок інфільтрації вертикально вниз під дією сили тяжіння.
Товщина верховодки від 40-100см до. А інколи 2-5см.
Вище рівня ґрунтових вод у межах зони аерації розміщується капілярна зона. Води цієї зони приймають участь у живленні грунтових вод.
Води зони насичення і грунтові води
При повному насиченні груни можуть сформуватися як безнапірні так і напірні води.
В обох випадках вологість грунту сягає повної вологоємкості(Максимальної кількості води що може утримуватися у грунті коли все грунтове повітря витіснене водою).
Грунтові води – це підземні води першого від поверхні постійно—існуючого водоносного горизонту, що залягає на першому видержаного за площею водостійкому пласті.
Ці безнапірні гравітаційні води мають вільну поверхню – дзеркало грунтових вод.
Грунтові води живляться шляхом інфільтрації , тобто просочування атмосферних опадів через зону аерації і фільтрації(стікання води у бік похилу), крім того у живлені грунтових вод приймає участь конденсація водяної пари.
Відстань від земної поверхні до рівня грунтових вод називається глибиною залягання грунтових вод. Вона коливається від 0 в зонах збиткового залягання до десятків метрів в посушливих районах
Рівень грунтових вод має сезонні та багаторічні коливання.
Потужністю або товщиною водоносного горизонту називається відстань від водостійкого пласта до рівня грунтових вод.
Грунтові води значно забруднюються антропологічними викидами.