Термічний та льодовий режим озер

1. Тепловий баланс озер.

Головними прибутковими складовими теплового балансу в озер є сонячна радіація; надходження тепла із атмосфери , внаслідок турбулентного обміну ; надходження тепла від донних ґрунтів а також із річковим стоком і підземними водами; виділення тепла при конденсації водяної пари; при льодоутворенні.

Тепло витрачається на ефективне випромінювання при передачі в процесі турбулентного обміну в атмосфері; при передачі у донні грунти; при випаровуванні та таненні льоду; виникнення тепла ріками та підземними водами.

Рівняння теплового балансу озер виражається в одиниці тепла Дж/м2.

Нагрівання і охолодження озер відбувається через їх поверхню, а передача тепла по вертикалі відбувається в озері внаслідок вертикального, конгвективного, та динамічного перемішування.

Снігова або рекристалізаційна зона

Танення льоду – відсутнє. Льодоутворення відбувається внаслідок рекристалізації(укрупнення зерен), товщина фірну від 50-150м.

Нижній кордон зони знаходиться на висоті залягання ізотерми – 25градусів.

Зона розповсюджена у внутрішніх районах Антарктиди, Гренландії і Памірі.

Снігово-фірнова (рекристалізаційно-ретиляційна)

Спостерігається слабке танення лише в теплий період, але тала вода знов замерзає.

Товщина фірну від 20 до 100м.

Зона характерна для периферійних льодовиків Антарктиди, і Гренландії та на вершині Паміра

Холодна фірнова зона

Танення та віддача води помірні, але в нижніх шарах вода знову замерзає. Температура льодовика – 0 градусів.

Товщина фірну 80м. Зона характерна для континентального клімату.

Тепла фірнова зона

Танення і віддача значні, вода інтенсивно стікає, льодоутворення на половину за рахунок замерзання і рекристалізації . Товщина фірну 20-40м. Температура льодовика – 0 градусів. Зона поширення в горах і на арктичних островах в умовах морського клімату.

Фірново-льодова зона

Танення та віддача води значні. Переважають інфільтраційні льодоутворення. Товщина фірну 5-10м. Зона характерна для льодовиків в горах в у мовах континентального клімату

Зона льодовикового живлення

Інтенсивне танення та водовіддача, фірн відсутній. Типова для гірських льодовиків в умовах континентального клімату.

Оскільки накопичення та танення снігу відбувається з сезонною періодичністю то льодовик в області живлення має шарувату вертикальну будову. Область абляції (витрат льодовиків) у гірських льодовиків називається язиком льодовика.

Відношення площі області акумуляції льодовика до площі області абляції називається льодовиковим коефіцієнтом.

К=F ак/Fa

.

Режим та рух льодовиків

Під режимом льодовиків розуміють – характер змін його об’єму, тобто маси і форми що викликаються наступом та відступом льодовика.

1. Якщо абляція і акумуляція льодовика =одне одному то стан льодовика стабільний.

2. Якщо акумуляція перевищує абляцію то льодовик збільшується і наступає.

3. Якщо абляція перевищує акумуляцію, то маса льодовика зменшується і він відступає.

Таким чином позитивний баланс у масі льодовика приводять до його наступу а негативний спонукає відступати.

Наступання та від ступання льодовика можуть мати різну тривалість, яка вимірюється інтервалами часу – геологічного, вікового, багаторічного, та короткочасного масштабів.

Наступання і від ступання пов’язані перш за все з умовами живлення. Так у холодні та вологі періоди льодовики наступають.

Максимальна швидкість руху спостерігається у поверхневій та центральній частині товщі льодовика. З наближенням до ложа льодовика його рух швидко зменшується.

Великі льодовики у своєму тілі мають складну гідрографічну мережу, що являє собою систему взаємозв’язаних порожнин, щілин, колодязів, повністю чи частково заповнених водою і різних струмків.

На поверхні та в товщі льодовика, а також поблизу нього спостерігається накопичення уламків та матеріалів.(морени)

Живлення та танення льодовиків

Поиск по сайту: