Будова, морфологія і гідрографія торф’яних боліт

Верхове торф’яне болото має багатоярусну будову, така структура болота відображає процес поступового накопичення торфу і підвищення поверхні болота. Кожен шар має специфічний склад торфу що відображає зміни видів рослинності на різних фазах розвитку болота. Болотна товща називається торф’яним покладом в межах якого виділяється інертний та дієвий шари та рівень грунтових вод.

1. Інертний шар складає основу товщу покладів торфу, він має дуже слабкий обмін із шарами торфу, що залягають вище навколо середовищем. Відрізняється постійним чи мало змінним вмістом вод в торфі, малою водопроникністю. Відрізняється сутністю доступу кисню у пори торфу і відсутністю бактерій і організмів.

Вміст води у інертному шарі значний 91-97%

2. У межах активного шару який лежить на інертному шарі відбувається певний волого обмін з атмосферою та навколишнім середовищем і відбувається коливання рівня грунтових вод. Тут підвищується проникність. Велика кількість аеробних бактерій та організмів. Товщина шару варіює від 40-95см. Поверхня болота може бути ввігнутою, плоскою чи опуклою.

Характерними елементами болота є :

А. Додатні. Гряди, крупини, бугри.

Б. Від’ємні. Мочажини, між купинні та між бугрові пониження.

Гряди – окремі витягнені в довжину підвищені ділянки болота відділені одна від одної витягнутими значно обводненими пониженнями – мочажени

Гряди і мочажени розміщуються концентрично навколо найвижчої точи болота.

Бугри – складені торфом і пов’язані з морозним випиранням в умовах лісотундри. Висота декілька метрів.

Купини – складені із торфу і пов’язані з нерівномірним розподілом рослинного покриву і нерівномірним розподілом рослинного покриву і накопиченням торфу.

Болота мають специфічну гідрографічну мережу. Яка включає:

А)Болотні озера. Великі за площею водойми 10км2 і більше, і глибше до 10 м які мають торф’яні береги.

Б) Озерця. Водойми менших розмірів. Їх безліч.

В)Болотні водотоки. Річки, струмки.

Г)Драговини. Значно перезволожені ділянки торф’яного покладу. Рівень грунтових вод вище поверхні торфу.

Розвиток торф’яного болота

Утворення торф’яних боліт починається з місць заболочення, якими можуть бути водойми русла слабо проточних водотоків, ділянки підтоплення поблизу водосховища, насипів доріг.

Процес утворення болота складається із 3 фаз: Низинної, Перехідної, Верхової. Поступово формуються інші розміщення грунтових вод. Так як шар торфу підпирає їх. Накопичення торфу та надходження води в болото відбувається не рівномірно. Болото є повністю сформованим коли пройде 3 фази розвитку.

Водний баланс болота

До прибуткової частини рівняння балансу відносяться – опади, припливи поверхневих вод, припливи підземних вод, і витратна - частина, випаровування, поверхневий стік, підземний стік і величина накопичення чи витрати води за період часу. Для верхового болота що живиться атмосферними опадами поверхневий стік і притік а також притік підземних вод =0.

Найбільші витрати води відбуваються при випаровуванні. Найбільше випаровуваня на болотах які розташовані у посушливих умовах субтропічного клімату. Названі складові водного балансу змінюються в часі. Так на весні відбувається поповнення запасів вологи внаслідок сніготанення. Рівень грунтових вод підвищується до максимальної позначки. Влітку та ранньої осені рівень грунових вод мінімальний. Ще один мінімум спостерігається у лютому та на початку березня.

Тепловий режим торф’яних боліт

Залежить як від кліматичних умов, так і від водно теплової властивості торфу та мінеральних грунтів. Чим більше води у торфі тим більша його теплоємкість і тим повільніше він нагрівається.

В умовах помірного клімату добові коливання температури повітря проникають у торф’яну товщу не 25см. А сезонні до 3-3.5м

Замерзання болота відбувається через 15-17 діб після стійкого переходу температури повітря через 0 у бік зниження. Максимальна товщина промерзання торфу 60-65см.

Поиск по сайту: