Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Загальна структурна схема вимірювального пристрою. Фактори, що обмежують точність вимірювань. Савенков С. М



Процес вимірювання – знаходження фізичних величин за доомогою технічних засобів – засобів имірювання. Будь-який експеримент завжди супроводжується похибкою

Теорія вимбвань базується на двох гіпотезах:

1) Існування точного значення вимірюваної величини

2) Нявність похибки.

Точне значення вимірюваної величини – її значення, яке ідеальним чином відображає в якісному чи кількісному сенсі ту чи іншу його характеристику. Дійсна величина – така точність, вимірювання якої дозоляє в цьому контексті значення точної величини. Сигнал, надходячи від джерела, зазнає в експерименті певних перетворень, перш ніж птрапити на вихід системи.

Вимірювальна схема – це сукупність ланцюгів перетворення сигналу. Основною метою аналізу схеми є знаходження відповіді на питання: яким чином породжується похибка і від чого вона залежить.

Всі вимірювальні пристрої умовно можна розділити на дві групи:

1) прилади прямого перетворення ( - наприклад. вимірювання напруги, але коло непямих вимірів дуже вузьке);

2) непрямого ( ).

Стосовно точності існує 3 види вимірювальний пристроїв:

1) З максимальною можливою точністю - еталонні

2) Контрольно-повірочні (похибка жорстко нормована)

3) Технічні (в сенсі здійснення).

Прилад прямого перетворення.

Перетворення вхідного сигналу здійснюється в одному напрямку (див. малюнок.

Схема функційно розмножена на декілько ланок,кожна з яких характеризується коеф. перетворення(передачі) , вважаючи їх дісйними, одержимо загальний коеф. передачі .Рівняння вимірювального перетворення .

Будемо розглядати два джерела похибок, які можуть виникати в даному приладі (вважаємо їх незалежними):

1) у зв’язку з нестабільністю коеф. передачі;

2) вплив зовнішніх чинників.

Оскільки похибки незалежні,то можна розкласти фукцію в ряд Тейлора (за характером експерименту враховують перший, другий і т.п. порядки): - лінійна оцінка похибки, де справа перший доданок – дійсне значення величини, другий – похибка в лінійному наближенні (першого порядку). функції зв’язку.

а) Можемо оцінити абсолютну похибку коефіцієнта передачі, обумовлену нестабільністю .Абсолютна похибка має вигляд:

Як бачимо похибка вихідного сигналу залежить від величини вхідного сигналу, дана похибка дістала назву мультиплікативної похибки.

Величина відносної похибки оцінюється наступним чином: , тобто як сума відносних похибок ланок.

б) Абсолютне значення похибки зумовлене дією зовнішніх джерел(шумів на виходах ланок), може бути записана у наступному вигляді:

-адитивна похибка.

Для визначеня чи жє похибка систематичною. чи випадковою, знаходять її середнє значення, якщо воно рівне 0 – випадкова.

Що мультипликативна, що адитивна похибка залежать від величини тих чинників, які їх породжують , DU, а отже якість виконання вузлів перетворення має бути максимально високою, оскільки входять в усі наші співвідношення, які впливають на величину наших похибок. Отже, ми можемо зробити висновок, що дана схема відноситься до простих схем з досить великим значенням похибок.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.