Поняття, суть та функції банківської системи

Банківська система – законодавчо встановлена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Організаційно-правовою ознакою банківської системи є чітке законодавче розмежовування прав і обов’язків кожної ланки системи.

Банківська система виконує такі функції:

– трансформаційна, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики;

– створення грошей і регулювання грошової маси – полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші;

– стабілізаційна (забезпечення сталості банківської діяльності) – пов’язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності і проявляється в прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність всіх ланок банківської системи та в створенні дійового механізму державного контролю і нагляду да діяльністю банків взагалі.

Необхідність формування банківської системи, визначається двома групами причин. Перші – пов’язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодженням комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків. Другі – пов’язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

Майже у всіх країнах світу, у тому числі і в Україні, склалася дворівнева банківська система, тобто така, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

На першому рівні знаходиться Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні – Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління). На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за всі – підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них. Покладається така координація на Національний банк, для чого він законодавчо наділений відповідними повноваженнями.

На другому рівні – ділові банки (в Україні – комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення). Банки другого рівня відносно один одного є економічно самостійними, рівноправними, такими, що конкурують між собою на грошовому ринку і будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку.

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Наприклад, згідно із законодавством США, інвестиційні банки – не банки, як це трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії.

Коротко розглянемо сутність банківської діяльності. Аналіз багатовікової світової справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс з трьох посередницьких операцій:

– приймати грошові вклади від клієнтів;

– надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

– здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі – як Центрального так і комерційного. Вказані операції є базовими, вони створюють первинну сферу банківської діяльності.

Отже, комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

Зауважимо, що фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати безліч інших операції, які ми розглянемо далі.

Виконуючи базові операції, банки беруть участь у створенні депозитів, а отже в зміні маси грошей в обігу. Це визначає особливу відповідальність кожного банку за стан економіки: будь-яка зміна грошової маси може призвести до порушення ринкової рівноваги.

Сутність, види банків

Для відповіді на питанні о сутності банку необхідно дотримуватись деяких методологічних основ. Їх декілька:

- аналіз сутності банку необхідно пов’язувати з його діяльністю на макрорівні: його сутність необхідно співставляти з банком як єдиним цілим незалежно від різноманітних типів банків;

- сутність банку передбачає виявлення його специфіки;

- нероздільним елементом характеристики суті банка є визначення його основи;

- сутність банку – це показ його структури як специфічного об’єкта;

- визначень сутності банку може бути декілька в залежності від того, який бік сутності є в даний момент предметом аналізу.

Відповідно з банківським законодавством банк – це така кредитна установа, яка виконує депозитні, розрахункові, і кредитні операції. При цьому вагомою вимогою виступає одночасність виконання цих операцій.

У випадку, коли банки виконують всі базові операції (див. п. 7.2) та будь-які інші операції на грошовому ринку їх називають універсальними; якщо лише частину базових операції – спеціальними (спеціалізованими).

Розглянемо банки, що посідають перший та другий рівні банківської системи.

Поиск по сайту: