Гіпофіз — головна ендокринна залоза, від діяльності якої залежить структура і функція інших залоз (мал. 8). Гіпофіз — невеликий за розміром орган, пов'язаний з гіпоталамусом. Він розташований в основі черепа в
турецькому сідлі та відокремлений складкою твердої мозкової оболони.
Гіпофіз розвивається з двох окремих зачатків. Один із них — виросток ектодерми, який закладається в ембріона на 4-му тижні внутрішньоут-робного розвитку. З нього розвивається передня частина гіпофіза, яка ще має назву аденогіпофіза. Другий зачаток — виросток проміжного мозку, що складається з нервових клітин; з нього утворюється задня частина, яка ще називається нейрогіпофізом.
Гіпофіз починає свою функцію з 9—10-го тижня ембріогенезу.
У новонароджених маса гіпофіза 10—15 мг, у період статевого дозрівання маса становить 20—35 мг, у дорослої людини — 50—60 мг. Більшу частину маси становить передня частина, на середню частину припадає 1—2 % від загальної маси, на задню частину — 18—23 %. Зі збільшенням маси залози гістологічно дозрівають клітини гіпофіза, розміри клітин поступово збільшуються.
Аденогіпофіз виробляє такі гормони:
Соматотропний гормон (СТГ) має білково-анаболічну властивість, стимулює синтез білка, ріст і розвиток скелета, активує хондро- й остеоге-нез. Гормон впливає на збільшення кількості білків у тканинах, посилює розкладання жирів, впливає на затримання фосфору, натрію, калію, кальцію в клітинах організму. Соматотропні гормони виробляють ацидофільні клітини (соматотропоцити). Гормон з'являється в гіпофізі на 9-му тижні ембріогенезу. Концентрація гормону в гіпофізі за період внут-рішньоутробного розвитку зростає в 12 000 разів. У крові плода СТГ вперше з'являється на 12-му тижні. У 4—6 міс вміст СТГ у крові плода стає максимальним. З 5—8-го місяця внутрішньоутробного розвитку концентрація СТГ у 100 разів більша, ніж у дорослих. Залишається високою концентрація і у новонароджених. У плазмі новонародженої дитини концентрація СТГ у 2—3 рази вища, ніж у матері. За 1 тиж життя концентрація СТГ знижується на 50 %. У віці після 3—5 років концентрація СТГ стає такою, як у дорослих.
Припинення росту організму пов'язано із загальними змінами гормональної стимуляції у зв'язку із завершенням статевої зрілості організму. У період затримання та зупинки росту рівень секреції СТГ та чутливість до нього тканин залишаються такими, як і в період інтенсивного росту. Нестача СТГ призводить у дітей до затримки росту — гіпофізарного нанізму, або карликовості. Затримка росту проявляється в дітей у віці після 2 років. Гіпофізарні карлики все життя зберігають дитячі пропорції тіла. Інтелектуальний розвиток при цьому не порушується.
Підвищення продукції СТГ у дітей призводить до гігантизму (у дівчат зріст понад 190 см, у хлопців —понад 200 см). Такий ріст стає можливимтільки до моменту закриття зон росту в разі підвищеної секреції СТГ і частіше зустрічається у хлопчиків.
Кортикотропін (адренокортикотропний гормон — АКТГ) здійснює: а) проліферацію клітин кори надниркових залоз; б) стимулює біосинтез глюкокортикоїдів, андрогенних кортикостероїдів; в) впливає на меланофо-ри, посилюючи пігментацію шкіри.
Клітини, які синтезують АКТГ (кортикотропоцити), з'являються в ембріона на 7—8-му тижні. Секреція АКТГ починається з 9-го тижня ембріогенезу, максимальний рівень АКТГ у крові плода спостерігають на 7-му місяці його розвитку, потім концентрація АКТГ знижується, але залишається вищою, ніж у дорослих. Саме на 7-му місяці внутрішньоутробного розвитку в плода здійснюються такі процеси:
• дозрівають клітини надниркових залоз;
• збільшується швидкість утворення гідрокортизону і тестостерону;
• починають діяти не тільки прямі, а й зворотні зв'язки між гіпофізом і наднирковими залозами (на секрецію АКТГ починає впливати рівень кортикостероїдів у крові плода).
У новонародженої дитини функціонують усі ланцюжки системи гіпоталамус — гіпофіз — кора надниркових залоз. Концентрація АКТГ у крові новонародженого протягом 1-го тижня залишається високою. З перших годин життя дитина реагує на стресові подразнення організму матері (наприклад, оперативні втручання). Ця реакція проявляється підвищенням рівня концентрації кортикостероїдів у крові й сечі дитини. Однак ці реакції виражені гірше, ніж у дорослих.
Концентрація АКТГ у новонароджених становить: у 1-й тиждень життя — 8—13 ммоль/л; у дітей віком від 1 тиж до 10 років — 4 ммоль/л; у підлітків — 5,5 ммоль/л.
Підвищення або зниження секреції АКТГ у дітей супроводжується складними порушеннями функцій багатьох органів і систем.
Посилення секреції АКТГ спостерігається при хворобі Іценко— Кушінга, коли уражена гіпоталамо-гіпофізарна зона. У дітей затримується ріст, відкладається жир переважно на тулубі, спостерігається місяце-подібне обличчя, з'являється передчасне статеве оволосіння, остеопороз, гіпертонія, діабет, трофічні порушення шкіри.
У разі нестачі АКТГ спостерігаються такі самі зміни, як і в разі недостатньої секреції глюкокортикоїдів.
Тиреотропін (тиреотропний гормон — ТТГ) впливає: а) на проліферацію клітин кори надниркових залоз; б) стимулює синтез її гормонів, їх вивільнення із зв'язку з треоглобуліном та їх секрецією; в) підвищує акумуляцію залозою йоду.
Базофільні клітини (тиреотропоцити) з'являються на 8-му тижні ембріогенезу. Вміст ТТГ в аденогіпофізі постійно збільшується протягом усього періоду внутрішньоутробного розвитку. У крові плода ТТГ визначається на 12-му тижні, а з 4-го місяця його концентрація стає в 5 разів вищою, ніж у дорослих і утримується на цьому рівні до народження дитини. У дівчаток концентрація ТТГ вища, ніж у хлопчиків. Вплив ТТГ на щитоподібну залозу в плода починає проявлятися з 4,5—5 міс внутрішньоутробного розвитку.
На 1-му році життя кількість тиреотропоцитів збільшується. Синтез ТТГ і його секреція значно підвищуються в перші два роки життя і перед статевим дозріванням. Так, у дитини віком 1,5 року концентрація ТТГ у крові у 8—10 разів вища, ніж у наступні вікові періоди.
Лютропін (лютеїнізувальшш гормон — ЛГ). Цей гормон у жінок завершує дозрівання яйцеклітин, овуляцію й утворення жовтого тіла; у чоловіків стимулює проліферацію андрогенів.
Фолітропш (фолікулосгимулювальний гормон — ФСГ). У жінок він стимулює ріст і дозрівання оваріальних фолікулів, у чоловіків — ріст і проліферацію сім'яних залоз, сперматогенез.
Обидва гормони (ЛГ і ФСГ) називають гонадотропними або гонадотропними гормонами (ГТГ).
ГТГ виробляють базофільні клітини гіпофіза — гонадотропоцити, які починають розвиватися на 8-му тижні ембріогенезу. У гіпофізі з'являється гормон ЛГ, через 2 тиж — гормон ФСГ. Максимальна концентрація обох гормонів у гіпофізі досягається в 4,5—6,5 міс. У крові плода ГТГ з'являються з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. У наступні місяці у плода ЛГ перевищує концентрацію ФСГ. У плода жіночої статі концентрація гормонів вища, ніж у плода чоловічої статі.
У другій половині вагітності у плода формується зв'язок між гонадотропною функцією гіпофіза, гормонами статевих залоз і гіпоталамусом. У новонароджених концентрація в крові ЛГ дуже висока, на 7-й день після народження відбувається різке її зниження. До 7—8 років у дітей вміст у крові гормонів ЛГ і ФСГ залишається дуже низьким.
У 14 років концентрація в крові ЛГ і ФСГ збільшується в 2—2,5 разу порівняно з концентрацією у 8 років. У дівчаток ГТГ секретуються циклічно, з чим пов'язується початок статевих циклів. До 15—16 років вміст ГТГ у крові на 1/3 нижчий, ніж у дорослих.
Після 18 років показники ЛГ і ФСГ досягають величин, які характерні для дорослих.
Лакіотропін (пролактин, пролактотропний гормон — ПІТ). Цей гормон у жінок впливає на функцію грудних залоз, стимулює лактацію, у чоловіків є чинником росту передміхурової залози. ПРЛ виробляється ацидофільними клітинами (лактотропоцитами). Перші такі клітини з'являються в аденогіпофізі на 9-му тижні розвитку ембріона, до 4 міс їх кількість збільшується. У цей період починається секреція ПРЛ. Концентрація ПРЛ в крові плода збільшується наприкінці вагітності. Концентрація його в крові плода така сама, як концентрація ПРЛ в крові матері та амніотичній рідині.
У новонароджених дітей вміст гормону високий. Протягом року він поступово знижується й утримується до періоду статевого дозрівання на рівні 5 мкг на 1 л. У жіночому організмі в період становлення статевих циклів показники концентрації в крові ПРЛ коливаються від 11 до 40 мкг на 1 л.
Меланотропін (меланостнмулювальнии гормон — МСГ). Стимулює ферментні системи меланоцитів, зумовлює диспепсію пігментних гранул меланоцитів, що призводить до пігментації шкіри.
МСГ виробляється проміжною частиною аденогіпофіза, починає синтезуватись у плода на 10—11 -му тижні, рівень його концентрації протягом внутрішньоутробного розвитку залишається стабільним.
У крові вагітної жінки концентрація гормону підвищена, що зумовлює появу на шкірі пігментних плям.
Ліпотропін (лшотропшш гормон—ЛІТ). Цей гормон впливає на жировий обмін, стимулює використання жиру в енергетичному обміні.
Уся секреторна діяльність аденогіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса, який синтезує стимулювальні фактори — ліберини і гальмівні фактори — статини.
Нейрогіпофіз виділяє в кров 2 гормони — антидіуретичний (АДГ) — вазопресин та окситоцин. Вазопресин є нейросекретом супраоптичного, а окситоцин — паравентрикулярного ядер гіпоталамуса. Синтез гормонів починається на 3—4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. По аксонах гіпоталамо-гіпофізарної системи вазопресин і окситоцин транспортуються в нейрогіпофіз, де вперше з'являються на 4—5-му місяці ембріогенезу. Концентрація цих гормонів у крові плода постійно збільшується до моменту народження дитини.
Через 20—22 год після народження концентрація вазопресину в крові дитини різко зменшується. З віком у дитини посилюється функція цього гормону. Окситоцин проявляє в дітей лише антидіуретичну дію. Після завершення статевого дозрівання чутливими до окситоцину стають матка і грудні залози.
Вазопресин посилює реабсорбцію води із солі в дистальних відділах ниркових канальців і є регулятором водного балансу організму.
Окситоцин забезпечує скорочення м'язів матки, особливо в процесі пологів, впливає на секрецію молока.