Тема 9: Химерна українська проза: філософські універсалії Валерія Шевчука

1. Причини звернення митців до жанру химерного роману. Його ознаки: Міф. Притча. Парабола.

2. Ознаки міфотворення В.Шевчука в романах «Дім на горі», «На полі смиренному», «Три листки за вікном»: образи героїв- чорнокнижників, що реалізують прагнення людини до повноти буття; створення фолкнерівської мікрогалактики та барокових універсальних структур для відображення «паралельної дійсності».

3. Химерність образу митця та міф пор Дім у романі – баладі «Дім на горі». Принцип дзеркального відображення та його роль в побудові образної системи роману.

4. Любов як універсальне поєднання гріховного та божественного начал у новелі В.Шевчука «Панна сотниківна». Засоби розкриття химерних образів та роль перетворень у новелі.

5. Художні засоби розкриття химерного у новелі «Джума». Універсальний символ життя - хреста і долі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Тарнашинська Л. Художня галактика Валерія Шевчука.-К.:Вид-во ім.Олени Теліги, 2001.-223 с.

2. Тарнашинська Л. Свобода вибору - єдина форма самореалізації в абсурдному світі (Проза В.Шевчука як відзеркалення екзистенціалізму) / У кн. Тарнашинська Л. Сезон вічності. Літературно - критичні тексти.-Париж - Львів - Цвікау : Зерна, 2001.-С.23-42 або Слово і час.-1992.-№7.-0.117-127.

3. Тарнашинська Л.Самодостатність кожного «Я» - принцип творення внутрішнього світу героя: Валерій Шевчук // Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління: (історико – літературний та поетикальний аспекти). – К.: Смолоскип, 2010. – С.146 – 202 .

4. Євхан Н. Фольклорно – міфологічні моделі у прозі В.Шевчука // Слово і час. – 2003. - №5. – С.70 – 76.

5. Месевря О. Про систему персонажів повісті В.Шевчука «Горбунка Зоя» // Українська мова і література в школі. – 2004. - №5. – С.32 – 35.

6. Монахова Т. Концепт «дім» і «дорога» у творах В.Шевчука // Укр. мова й література в серед. шк., гімназіях. – 2007. – №1. – С.90-94.

Тема 10: Прозовий міфологізм Володимира Дрозда

1. Здобутки В.Дрозда в царині химерної прози. Вирішення проблеми пристосуванства сільської людини в місті та пошуки порятунку людської душі в умовах її хворобливого розщеплення в автобіографічних образах романів «Самотній вовк», «Катастрофа» та повісті «Ирій».

2. Пакуль – поліська Йокнапатофа В.Дрозда, малий всесвіт у романах «Спектакль», «Листя землі», «Маслини». Ирій – Пакуль як життєва подорож людини від країни мрій, ситого достатку до своїх духовних витоків у повісті «Ирій».

3. Образ білого коня Шептала як алегоричне осмислення проблеми «особистість – суспільство» в новелі В.Дрозда «Білий кінь Шептало».

ЛІТЕРАТУРА

1. Бовсунівська Т. Химера у західно – європейському та українському романтизмі // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. - №6. – С.48-50.

2. БондаренкоА. Художнє мовомислення новели В.Дрозда «Білий кінь Шептало» // Дивослово. – 2004. - №11. – С.57-60.

3. Дрозд В. Бог, люди і я: щоденники різних років із коментарями /\ Київ. – 2003. - №1. – с.93-144; №2-3. – С.98-131; №4. – С.91-100; №5. – С.70-99; №6. – С.115-136.

4. Майданченко П. «Химородність» творів В.Дрозда // Майданченко П. Комічне в сучасній українській прозі: Літературно – критичний нарис. – К.: Дніпро, 1991. – С.38-84.

5. Наливайко Д. Феномен українського бароко в європейському контексті // Слово і час. – 2002. - №2. – С.30-38.

Тема 11: Історична проза Павла Загребельного

1. Причини звернення митців до історичної теми у 60-70-х р.р. XX ст. М.Слабошпицький про українську історичну романістику.

2. Роль зв’язків між поколіннями та культурного історичного спадку в житті сучасної людини – головні проблеми в романах П.Загребельного «Диво»(1968), «Первоміст»(1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан» (1983). Художні досягнення автора в історичному жанрі: історико – психологічний вектор зображення; роль літературного вимислу, документальних та фольклорних матеріалів; оригінальність композиції: зсув часових площин, мозаїчність мотивів; повнота зображення вільних, ексцентричних, парадоксальних характерів.

3. Сюжетна лінія Сивоок – Ярослав Мудрий як розв’язання проблем митець – влада, доля народних митців, питання про збереження імен в історії та конформізм («Диво»).

4. Життєві віхи Сивоока як історія створення собору Софії Київської: між язичництвом, християнством та візантійськими християнськими догмами («Диво»)

5. Доля собору під час війни 1941 – 1942 років. Образ Гордія Отави («Диво»).

6. Дипломатична місія Бориса Отави у 60-ті роки ХХ ст.: між собором та коханою жінкою («Диво»).

ЛІТЕРАТУРА

1. Дончик В. Істина - особистість. Проза П.Загребельного. Літературно -критичний нарис. - К., 1984.-248 с.

2. Слабошпицький М. «І саме за гамбурзьким рахунком…»: Штрихи до портрета П.Загребельного // Літературна Україна.-26.09.99.-С.2.

3. Фащенко В. Глибінь і розмаїття дивосвіту // Передм. до вид. Загребельний П. Твори в 6 т. Т.1.-К.: Дніпро, 1979.-С.5-16.

4. Загребельний П. Спроба автокоментаря // П.Загребельний. Неложними устами: Статті, есе, нариси. – К.: Рад. письм.,1981. – С.438-455.

5. Загребельний П.Втішання історією (авторське післяслово до роману «Роксолана») // П.Загребельний. Роксолана. – Харків: «Євроекспрес», 2000. – С.628-635.

Поиск по сайту: