Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Охарактеризувати проект конвенцій міжнародної інформаційної безпеки та їх базові положення і принципи



К концепції глобальної безпеки, яку викладено в науковому дослідженні американського політолога Д. Гудбі «Europe Undіvіded. The New Logіc of Peace» (1998), запропоновано наступну класифікацію стану миру: 1) нестабільний мир («холодна війна»)(детальному аналізі співвідношення сил у світі\стриманості у кризових ситуаціях\пошуку консенсусу з пол..військ.економ.гуманіт. позицій); 2) обумовлений мир (напружена конфліктна взаємодія між державами), в якому усвідомлення глобальних загроз має вирішальне значення для попередження конфліктів.; 3) сталий мир (забезпечення глобальної безпеки) - жоден з акторів міжнародних відносин не розглядає використання силових принципів переваги як засіб вирішення конфліктів і попередження загроз.

Більшість дослідників вважає, що глобальна система міжнародних відносин буде розвиватися під впливом різнопланових факторів: «шестиполюсного світу» з центрами сили у США, Європі, Китаї, Японії, Росії, Індії (Г. Кіссінджер, М. Лібіцкі), трансформації і протиборства цивілізацій на основі концепції національної і культурної самобутності (С. Хантінтон), «однополюсного світу» (американоцентристська модель- Б. Бузан, А. Гіршман, З. Бжезинський), впровадження концепції «м’якої сили» (soft power) як інструменту вирішення майбутніх конфліктів (Б. Беркович Л. Джонсон Р. Шафрански, Дж. Най, У. Оуенс, О. Шерман), безконфліктності міжнародного розвитку і відмови від доктрини раціональності воєн і збройних конфліктів, забезпечення транспарентності всієї системи міжнародних відносин та її складових ресурсів (К. Аннан, Ф. Фукуяма, Ч. Шаохуа, Р. Інглегарт).

54-та сесія ГА ООН серед інших документів прийняла Резолюцію 54/49 «Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки» від 1 грудня 1999 року, в якій концепцію міжнародної інформаційної безпеки було визнано глобальною проблемою сучасності. Об’єктивними передумовами прийняття подібного рішення, як підкреслювалось в політичній дискусії, були принципово нові потенціальні загрози для міжнародного миру, обумовлені науково-технологічним прогресом та глобальною взаємозалежністю всіх сфер життєдіяльності міжнародного співтовариства.

Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюється стратегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критично важливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародного співтовариства, визнання інформаційної зброї як нового глобального виду зброї масового ураження, катастрофічного за наслідками свого застосування (деякі дослідники називають інформаційні озброєння «інформаційним апокаліпсисом»), необхідністю створення міжнародного механізму протидії і попередження глобальних інформаційних війн в рамках політичної компетенції ООН, регіональних міжнародних організацій з проблем безпеки та оборони, політичних рішень на національному рівні.

Охарактеризувати процедури формування репрезентативної вибірки при дослідженні міжнародних подій

Репрезентативна вибірка – вибірка, склад і структура якої по своїх істотних характеристиках відповідають складу й структурі генеральної сукупності. Вибірка досягається за рахунок гарантії повністю випадкового відбору. Для досягнення цієї мети необхідно, щоб отримані при дослідженні висновки могли бути прийняті як валідна інформація.

Види формування репрезентативної вибірки (основні)

1) Випадкова вибірка. Кожному об'єкту сукупності привласнюється номер. Номера об'єктів, які будуть включені у вибірку, визначаються за допомогою таблиці випадкових чисел. Послідовність чисел у таких таблицях звичайно задається комп'ютерною програмою, генераторам випадкових чисел, який, по суті, поміщає в барабан велику кількість чисел, випадковим образом витягає їх і друкує у порядку одержання.

2) Систематична випадкова вибіркавикористовується тоді, коли ми прагнемо досліджувати порівняно більшу сукупність, кожний член якої занесений у єдиний список, такий, як, наприклад, телефонна книга, список студентів, список зареєстрованих виборців, індекс або зміст, список членів якої-небудь організації. Процедура виглядає в такий спосіб. Підрахуйте кількість об'єктів у сукупності й розділите його на бажану кількість об'єктів у вибірці. Якщо позначити результат через k, то фактично можна сказати, що ми прагнемо вибрати один з кожних k об'єктів, або, говорячи по-іншому, кожний k-й об'єкт. Це можна пояснити на конкретному прикладі.

Щоб відібрати систематичну випадкову вибірку:

1. Ми ділимо кількість об'єктів у сукупності на бажаний розмір вибірки, щоб визначити число k ( у цьому випадку k= 10 000:500=20).

2. За допомогою таблиці випадкових чисел ми вибираємо номер об'єкта між 1 і k (у нашому прикладі між 1 і 20) для включення в вибірку.

3. Рухаємося за списком документів, вибираючи кожний k-й (двадцятий) об'єкт.

Таким чином, якщо k рівно 20 і ми користуємося фрагментом таблиці випадкових чисел, , починаючи з верхнього лівого кута таблиці, розглядаючи двозначні числа (k у цьому випадку перебуває між 10 і 99) і використовуючи тільки ті елементи таблиці, які відповідають реальним номерам об'єктів ( тобто тільки ті, які перебувають між 01 і 20), першим обраним об'єктом буде 10. Ми, таким чином, включаємо в нашу вибірку об'єкти 10, 30 (10+k), 50 (10+2k), 70 (10+3k) і т.д., і так аж до об'єкта 9900 (10+499k). Цю верхню границю вибірки можна задати у вигляді загальної формули j+(n–1)k, де j – перше випадкове число, a n – бажаний об'єм вибірки. Таким чином, можна скористатися таблицею випадкових чисел у комбінації з єдиним списком для формування з метою здійснення аналізу вибірки об'ємом в 500 документів.

3) Метод кластерной вибірки, або метод багатоступінчастого випадкового районування) знайшов широке застосування у вибірковім дослідженні. Суть: замість того щоб уважати в якості членів вибірки конкретних людей, будемо розглядати їх як жителів того або іншого пункту. Ця заміна пояснюється тим, що на відміну від людей, що переїжджають із місця на місце, саме по собі місце проживання залишається незмінним. На кожному з етапів серед районів з однаковим населенням (або серед районів, для яких імовірність бути обраними встановлюється пропорційно їхньому населенню) здійснюється випадковий вибір, поки нарешті не встановлюються окремі житлові одиниці. У кожному випадку об'єктом процедури вибору є місцевість, і на кожному етапі визначається кілька груп місцевостей. На останньому етапі (встановлення конкретних респондентів) процедура здійснюється з порушенням принципу випадковості, однак на настільки локальному рівні й з використанням настільки акуратно складених квот, що вплив на репрезентативність вибірки є мінімальним.

4) Стратифіковане формування вибірки використовується тоді, коли ми прагнемо детально досліджувати деяку підгрупу сукупності, яка так мала, що випадкова вибірка буде містити занадто невелике для такого аналізу кількість членів цієї підгрупи. Коли ми прагнемо підвищити значимість певної підгрупи, ми застосовуємо метод стратифікації. Надходячи таким чином, формуємо не одну, а дві окремі вибірки. Перша – це проста або систематична випадкова вибірка для меншої підгрупи (стенограми періоду «медяного місяця»), і за обсягом вона буде більше, чим очікувалося, відповідно до частоти появи цієї підгрупи у вихідній вибірці (у нашому прикладі це буде не 5, а, скажемо, 15 об'єктів). Друга – це проста або систематична випадкова вибірка для більшої підгрупи (стенограми всіх періодів, що випливають після «медяного місяця»), і за обсягом вона буде менше, чим очікувалося, відповідно до частоти появи у вихідній вибірці (у нашому прикладі – 85, а не 95 об'єктів). У цьому випадку вибірку можна назвати стратифікованої щодо часу проведення прес-конференції. У результаті ми одержимо щодо більше об'єктів із числа стенограм періоду «медяного місяця» для аналізу й зіставлення зі стенограмами більш пізніх періодів, чим могли б відібрати, використовуючи інші методи.

5)Квотна вибірка, коли члени сукупності класифікуються відповідно до декількома релевантними характеристиками (такими, як стать, вік або ідентифікація партійної приналежності) і особи, що володіють такими властивостями, відбираються в кількості, пропорційному їхньому долі в сукупності.

6) Експертна вибірка, коли спостерігач просто вибирає ті об'єкти, які він з якоїсь причини вважає типовими або репрезентативними для тієї сукупності, з якої вони витягнуті. Така вибірка найчастіше використовується при дослідженні невеликих сукупностей і елітарних або спеціалізованих груп. Необхідно пам'ятати, що такого роду вибірки не є дійсно репрезентативними для відповідних сукупностей (насправді, на противагу випадковим вибіркам імовірність і ступінь репрезентативності цих вибірок непевні) і тому вони гірші.

67.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.