Двобій римської та картагенської стратегії й дипломатій у роки Другої Пунічної війни

Просування картагенців на північ півострова непокоїло римлян. Їх підтримували й старі суперники картагенців - грецькі міста колонії Західного Середземномор'я - Массілія (сучас

ний Марсель) та інші. З картагенським командуванням римляни досягли домовленосте про річку Ібер як розмежувальну лінію. Але, мабуть, ще до того Рим увійшов у союзницькі відносини з греко-іберійським містом Сагунтом, розташованим на південь від Іберу. Союзи такого роду в політиці Риму відігравали специфічну роль: вони сприяли виникненню ситуацій, які давали привід для "законного" втручання. Так сталося й цього разу.

Картагенський головнокомандувач в Іспанії Ганнібал обложив і взяв Сагунт. Падіння Сагунтадало римлянам привід для оголошення війни. Але ініціатива була вже в руках Ганнібала.Ганнібал зібрав військо, яке, за словами римського письменника Полібія, "відзначалося не стільки чисельністю, скільки міцністю здоров'я, й було прекрасно випро-94 буване в безперервних битвах в Іберії". Воно включало в себе, крім картагенського ядра, союзні й найманські підрозділи з різних племен Африки й Іспанії. З цим військом, з небаченими в Європі бойовими слонами Ганнібал рушив до Італії суходолом. Хоча шлях вважався майже нездоланним, але Ганнібал, зібравши відомості про землі, які йому передбачалося пройти, й зв'язавшись з паданськими галлами, на чию допомогу він розраховував, ішов на схід, то воюючи, то домовляючись з місцевими племенами. П'ятимісячний похід коштував Ганнібалу половини війська, але він таки вийшов у долину Пада й відкрив собі шлях до Італії. Його армія одержала підкріплення від паданських галлів. Італійців Ганнібал також прагнув настановити проти римлян.

В Італії Ганнібал здобув декілька важливих перемог - при річках Тицині й Требії в Передальпійській Галлії (218р.), біля Трази-менського озера в Етрурії(217 р.), при Каннах (216р. до н. е.), де було винищено величезну римську армію. Однак, піти на Рим він не на-важився, а рушив на Самній, де були живі традиції боротьби з римлянами. Ганнібалу вдалося відколоти від римлян Сіракузи. Йшла боротьба за союзників. Найімовірнішим таким союзником була Македонія.

Відмовившись іти на Рим, Ганнібал втратив ініціативу. Тим часом, за словами Тита Лівія, римляни навіть між найтяжчими поразками "не випускали з поля зору турботу про всі свої інтереси на тій землі, навіть у найвід-даленіших частинах її". Вони розпочали війну в Іспанії, направили римські посольства з різними вимогами до Філіппа V Македонського, в Іллірію, до лігурів тощо.

Римський сенат, справившись з першим шоком, став вживати невідкладних заходів, формуючи боєздатне військо. Навіть у цей найскрутніший момент римські війська не було відкликано з Іспанії, де Публій і Гней Сципіони успішно діяли проти картагенян і залучали на свій бік місцеві племена. Військові дії в Іспанії набули особливого значення в II Пунічній війні. Тут картагенцям вдалося розбити римські війська й відкинути їх за Ібер. У Римі було вирішено послати до Іспанії додаткові сили на чолі з Публієм Сципі-оном, сином одного з загиблих римських полководців. Він виявив яскравий дар воєначальника, організувавши ефектне захоплення Нового Картагена. Крім того, він мав неабиякі адміністративні й дипломатичні здібності. Він повернув громадянам цього міста самовря-дування, показавши тим самим, що пунійські колоністи можуть не боятися влади Риму. На його бік знову переходили іберійські племена, йому вдалося нав'язати зв'язки з царками нумідійців, які постачали Картагена чи не най-кращу кінноту. Один із них став потім на довгі роки вірним союзником Риму. Така політика дозволила Сципіону взяти давню фінікійську колонію Гадес.

Повернувшись до Рима, Сципіон був обраний консулом. Він переніс військові дії до Африки. 202 р до н. е. Сципіон розгромив у битві при Замі відкликаного до Африки Ган-нібала.

201 р. до н. е. між Римом і Картагеном було укладено мир, за умовами якого: Картаген втрачав усі володіння за межами Африки, втрачав увесь флот, обкладався величезною контрибуцією на 50-річний термін. Рим приєднав до своїх володінь Південну й Південно-Східну Іспанію. Після II Пунічної війни Рим став найбільшою політичною силою в Середземномор'ї.

Поиск по сайту: