Грошова маса – це сукупність усіх грошових коштів випущених в обіг у готівковій і безготівковій формах, що перебуває у розпорядженні суб’єктів ринку і виконують функцію засобів обігу, платежу і нагромадження.
В залежності від того яку функцію виконують гроші у процесі обігу, грошова маса поділяється на активну і пасивну.
Активна грошова маса відображає рух грошових коштів,
що забезпечує товарообмінні операції в економіці за певний період часу. Гроші із активної грошової маси виконують функції засобів обігу і платежу, і включають готівку в обіг, а також залишки на поточних банківських рахунках, що безпосередньо використовується для розрахунків.
Пасивна грошова маса – це грошові кошти, котрі вилучені з обігу з метою їхнього нагромадження, тобто вони виконують відповідну функцію і потенційно можуть бути використані для платежів. Гроші із пасивної грошової маси включають кошти на строкових банківських рахунках.
Для розробки адекватних заходів монетарного регулювання економіки використовуються показники обсягу і структури грошової маси, які поділяють її на певні складові частини в залежності від ступеня ліквідності активів, тобто грошові агрегати.
Грошовий агрегат – це абсолютний показник, що відображає кількість грошової маси певного виду станом на конкретну дату.
Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:
- ієрархічна побудова, яка передбачає включення кожного наступного агрегату до складу попереднього;
- виключення активів до складу агрегатів у міру зниження їхньої ліквідності;
- охоплення агрегатами усіх активів, котрі виконують грошові функції (за винятком товарних).
В Україні починаючи із 1993 року Національний банк визначає структуру грошової маси за чотирма наступними агрегатами:
М0 = готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (готівка. Агрегат М0 включає банкноти і розмінну монету, що перебуває в обігу, тобто – гроші поза банками, депозитні корпорації – це НБУ та комерційні банки).
М1 = М0 + переказні депозити в національній валюті. (Агрегат М1 включає у себе гроші поза банками та кошти на поточних рахунках у національній валюті (депозити до запитання), Переказні депозити – фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу).
М2 = М1 + переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити. (Агрегат М2 включає в себе М1, а також строкові кошти у національній валюті (строкові депозити), а також валютні кошти, тобто депозити в іноземній валюті. Інші депозити – не переказні депозити, що в короткий термін можуть бути обміняні на готівкові кошти чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозит).
М3 = М2 + цінні папери, крім акцій(цінні папери власного боргу банку (крім акцій). Агрегат М3 включає окрім М2, ще й грошові активи у вигляді банківських векселів, депозитних сертифікатів та інших цінних паперів власного боргу банку, а також кошти клієнтів, що перебувають у довірчому управлінні банків. Цінні папери, крім акцій – це фінансові інструменти, що обертаються на ринку та є підтвердженням про зобов’язання бути погашеними готівковими коштами, фінансовим інструментом чи іншим економічно цінним об’єктом. Це облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні(депозитні) сертифікати корпорацій) .
Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.
Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.
В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у спокої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.
Водночас агрегат М0 - найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент - готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.
Окремим кількісним показником грошової маси, який характеризує її з точки зору можливостей емісійного процесу є показник грошової бази.
Грошова база – це сукупний обсяг готівкових грошей випущених в обіг, а також грошових резервів в комерційному банку. Показник грошової бази називають грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей. Тобто, грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку. Даний показник визначається як:
В = С + К + Г, де
С – сума готівки, що перебуває в обігу;
К – резерви комерційного банку, що включають залишки їхніх коштів на рахунку центрального банку;
Г - готівка у касах банків.
Відмінностямиміж грошовою масою та грошовою базою є те, що якщо грошова маса у своєму складі має всі елементи – від найвужчого показника М0 до найширшого агрегату М3, то грошова база охоплює лише сукупність готівки емітованої центральним банком та залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у центральному банку. Величина грошової маси і грошової бази залежить від стану і розвитку економічного потенціалу, швидкості обігу грошей та інших факторів.