Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розвиток форм грошей, що знаходяться в обігу



Форма грошей – це спосіб реалізації грошових відносин в суспільстві залежно від їхнього матеріального носія. Функціонування тих або інших форм грошей в економіці визначається рівнем розвитку товарного виробництва і обміну. В залежності від того, що саме виступає носієм грошових відносин тобто їхньою матеріальною субстанцією розрізняють дві основні форми грошей:

- повноцінні (товарні та металеві) гроші;

- знаки вартості (неповноцінні).

Повноцінні гроші – це гроші які володіють реальною вартістю, а їхнім носієм виступає певний товар котрий відіграє роль загального еквівалента. Розвиток форм повноцінних грошей відбувався послідовно від

нижчої форми до вищої, основними серед яких були 3 наступні:

- кількісні гроші;

- вагові гроші;

- монети.

Кількісна форма повноцінних грошей забезпечувала здійснення товарного обміну і вимірювання вартості у кількості одиниць товару, що слугував грошима.

Вагова форма передбачає функціонування у якості загального еквівалента однорідного і подільного товару. При цьому використання його у якості загального еквівалента здійснювалося на основі вимірювання ваги.

Остаточно роль вагових грошей закріпилася за благородними металами – золотом і сріблом. В них виявилися ті властивості які були найбільш придатні для загального еквіваленту:

- однорідність;

- портативність;

- фізико-хімічна стійкість;

- економічна подільність;

- порівняно постійна вартість.

Монета – це виготовлений із металу грошовий знак який має встановлені законом форму, зовнішній вигляд і ваговий вміст. Необхідність монет пов’язана із потребою використання для обміну благородних металів у вигляді завірених певним органом вагових кількостей. Це означає, що використання монет при здійснення товаро обмінних операцій дозволяло обмежуватись простим їхнім перерахунком без додаткового зважування.

Функціонування грошей як засобу обігу виявило можливість заміни повноцінних грошей знаками вартості (неповноцінні гроші).

Знаки вартості – це форми грошей номінальна вартість яких значно перевищує затрати на їхнє виробництво. Цінність знаків вартості залежить від впевненості у тому що їхній власник може обміняти їх на інші блага або заплатити ними борги.

Гроші як знаки вартості поділяються на два види:

- паперові гроші;

- кредитні гроші.

Паперові гроші – це знаки вартості, що не розмінюються на

повноцінні гроші наділені примусовим номіналом і випускаються державою з метою покриття бюджетних витрат. Необхідною умовою функціонування паперових грошей є визнання їх усіма учасниками економічних відносин, що забезпечується законодавчими рішеннями держави. Характер обігу паперових грошей є нестійким у зв’язку з тим, що покриваючи власні витрати держава може випускати їх понад реальні потреби товарообороту.

Кредитні гроші – це знаки вартості, що використовуються у якості загального еквівалента одночасно виражаючи при цьому кредитні відносини між боржником і кредитором.

Необхідність кредитних грошей пов’язана із зростаючими потребами товарообороту, коли благородні метали уже немогли задовольняти усі обмінні операції. Можливість виникнення кредитних грошей пов’язана із розвитком кредитних операцій в торгівлі.

Необхідною умовою функціонування кредитних грошей є наявність взаємної довіри між боржником і кредитором при оформленні угоди таким документом який у подальшому можна використати в якості платіжного засобу.

Характер обігу кредитних грошей є стійким, так як їх випуск пов’язано із кредитними операціями, котрі в свою чергу пов’язані із реальними процесами виробництва і реалізації продукції.

Основними формами кредитних грошей є:

- вексель;

- банкнота;

- чек;

- електронні гроші.

Вексель – це письмове боргове зобов’язання постачальника про сплату певної суми коштів в встановлений термін.

Основними рисами векселя є:

- абстрактність, тобто відсутність пояснення конкретних причин виникнення боргового зобов’язання;

- безспірність, тобто обов’язковість виплати боргу незалежно від обставин його виникнення.

В залежності від порядку оформлення і використання розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель – це виписане боржником письмове

зобов’язання кредиторові про сплату певної суми коштів у визначений термін.

Переказний вексель (тратта) – це виписаний кредитором і направлений боржникові на підпис із поверненням кредитору наказ про сплату певної суми коштів у встановлений термін.

Тратта може бути передана власником третій особі виконуючи функцію засобу обігу і платежу. Така передача супроводжується відповідним написом на зворотній стороні векселі і має назву індосамент. Особа яка індосувала вексель бере на себе зобов’язання оплатити його в разі неплатоспроможності основного боржника.

Особливості векселя як кредитного документа визначають можливість його використання наступними способами:

- отримати суму боргу при настанні суми платежу за векселем;

- використати шляхом індосаменту як платіжний засіб при розрахунках за власними зобов’язаннями;

- дисконтувати вексель у банку отримавши суму вексельного боргу за мінусом відсотків;

- віддати в заставу при отриманні банківського кредиту.

(Дисконтування векселя – це кредитна операція, котра полягає в придбанні банком векселя у законного векселетримача до настання терміну платежу по ньому за кошти з дисконтом. Дисконт у даному випадку є платою за достроковий платіж по векселю (кредит) і визначається виходячи з облікової ставки банка та кількості днів, що залишилися до дати платежу по векселю.

При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов’язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. Цей кредит називається обліковим кредитом. Його особливістю є те, що повернення кредиту здійснює не позичальник, а зобов’язана за векселем особа. Тому подібні кредити називають позиками, що самоліквідуються. Нарахування суми дисконту здійснюється за такою формулою:

D=S*i*t/100*n

де D - сума дисконту;

і - процентна ставка;

S - номінальна сума векселя;

t - строк у днях від дня врахування до дня платежу за векселем;

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.