Монетаризм у грошово-кредитній політиці України

В Україні продовж 90-х років економіка перебувала у стані постійного спаду, а від так реалізація монетарного правила, щодо обмеження коливань ділової активності виявилася непридатною. Крім того у перехідній економіці не лише грошова пропозиція, але й попит на гроші зазнає суттєвих коливань, що пов’язано з дією таких факторів як:

- лібералізація цін;

- високі темпи грошової пропозиції пов’язані з бюджетною політикою;

- значні інфляційні очікування.

Як наслідок надмірної пропозиції при зниженні попиту на реальні касові залишки в економіці утворилася так звана грошова навіса, що виявилася головним чинником інфляції і дестабілізації господарства. Обмеження інфляційних процесів всупереч ідеї монетарного правила потребувала від НБУ вжиття заходів, щодо скорочення темпів приросту грошей в економіці, а саме обмеження, кредитування комерційних банків, підняття процентних ставок, відмова від фінансування бюджетного дефіциту.

За роки незалежності України її грошово-кредитна політика розвивалася відповідно до ідей кейнсіансько-неокласичного синтезу.

На першому етапі (1991-1994рр.) підходи до вирішення завдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіанський уклін. На цьому етапі вирішальну роль у прийнятті владними структурами економічних рішень відігравали поточні, переважно короткострокові, цілі, що визначалися в основному політичними чи соціальними міркуваннями. Довгострокові, стратегічні цілі (стабілізація цін, макроекономічна стабілізація, забезпечення економічного зростання, підвищення зайнятості тощо) відсувалися на другий план.

Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції. Інфляційна загроза явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування всіх поточних потреб, які не були передбачені державним бюджетом, та для покриття бюджетного дефіциту.

У руслі кейнсіанського підходу були і конкретні заходи в монетарній політиці - жорстка фіксація валютного курсу в 1993-1994рр., переважне використання адміністративно-обмежувальних монетарних інструментів (висока норма обов'язкового резервування та часті її зміни, пряме обмеження кредитної діяльності комерційних банків - через установлення кредитних стель, обмеження доступу банків до централізованих кредитних ресурсів тощо).

З 1994 р. в економічній політиці відбулися деякі зміни, особливо в монетарній сфері, а саме:

* в загальноекономічній політиці був проголошений курс на

макроекономічну стабілізацію, на прискорення ринкових реформ та формування ринкового механізму функціонування економіки;

* у фіскально-бюджетній політиці визнавалося за необхідне переорієнтуватися на подолання бюджетного дефіциту і послаблення дефіцитного фінансування економіки, зменшення податкового тиску і переведення суб'єктів господарювання на засади самофінансування;

* у грошово-кредитній політиці було взято курс на подолання гіперінфляції, лібералізацію кредитного та валютного ринків, формування ринку цінних паперів, відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму і скорочення фінансування бюджетного дефіциту за рахунок сеньйоражу.

Усі ці зміни більше відповідали монетаристському підходу, ніж кейнсіанському.

Орієнтація грошово-кредитної політики в Україні на монетаристські підходи економічного регулювання проявилася в багатьох діях і рішеннях Національного банку. Це насамперед перехід до жорсткої грошово-кредитної політики та орієнтація її на регулювання грошової маси в обороті відповідно до динаміки обсягу ВВП.

З 1995 року темпи зростання грошової маси та наданні банкам кредити різко знижуються, що свідчить про жорстку монетарну політику, що відповідає монетаризму. Дефіцит зведеного бюджету залишається великим, як і величина кредитування уряду, що свідчить про кейнсіанський підхід до фіскальної політики. Ціни стабілізуються і ВВП зростає.

З 1998 по 2004 роки темп зростання грошової маси стабільні, зменшується величина наданих кредитів уряду, невелика інфляція і збільшення ВВП. Тобто, проводилася жорстка монетарна політика. Дефіцит державного бюджету незначний і частка позик уряду зменшилась.

Таким чином, грошову політику НБУ слід вважати не так монетариською у класичному розумінні, як антиінфляційною, відображає лише тенденцію до посилення ролі і значення ринкових інструментів впливу на економіку.

Поиск по сайту: