Поняття “країна” і “держава”, їх суспільно-географічна сутність

Основними елементами політичної карти світу є країни і держави. У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину земної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною. У першому випадку країна виступає державою. Таким чином, держава – це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеціальних органів і установ. Кожна держава є країною, тоді як не кожна політико-географічна країна є державою. Наприклад, Данія є країною і державою, тоді як Гренландія – це країна, залежна від держави Данії.

Отже, до країн як суб’єктів ПКС можна віднести незалежні держави, політично (зовнішньополітично) несамостійні території та самопроголошені державні утворення. Якщо кількість незалежних держав у конкретний момент часу здебільшого є числом відомим, то загальну кількість країн, виходячи із сказаного вище, назвати важко. Здебільшого у сучасній суспільно-географічній практиці до країн відносять суб’єкти ПКС, що входять у групи 1 (незалежні або суверенні держави) і 2а (зовнішні володіння і залежні території). Перші виступають суб’єктами державно-правових і міжнародно-правових відносин, є рівноправними членами міжнародних організацій, тоді як другі перебувають під владою інших держав (метрополій).

До ключових понять, що розкривають суспільно- (й насамперед політико-) географічну сутність держав, належать поняття державного суверенітету, державної території і державного кордону. Суверенітет держави полягає в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання інших держав. Територія держави (державна територія) – це певна частина земної поверхні, що перебуває під суверенітетом даної держави і обмежена зі всіх сторін кордоном. Суверенітет держави над територією показує повноту політичної влади над нею, верховенство тут законів даної держави.

Державна територія – явище об’ємне, яке, окрім власне земної поверхні, включає певну товщу літосфери, гідросфери й атмосфери в межах кордонів. У склад державної території входять:

1) суходіл (материковий і/чи острівний);

2) внутрішні води – ріки, озера, водосховища, канали на поверхні суходолу держави, а також деякі морські води, а саме: а) води акваторій портів; б) води бухт, заток, лиманів, морів, проток, ширина входу в які не перевищує 24 морські милі (44,4 км), а їх береги повністю належать даній державі; в) води заток, морів, проток з більшою шириною входу, береги яких повністю належать даній державі, і вона історично контролювала ці акваторії (це т. зв. історичні води держави); г) води між островами архіпелагів, незалежно від їх ширини (т. зв. архіпелажні води);

3) територіальні води(або територіальне море) – смуга вод в океанах, морях, затоках, протоках завширшки до 12 морських миль (приблизно 22,2 км) від берегової лінії материка і островів (точніше – від лінії максимального морського відпливу), а також від лінії, що є межею внутрішніх морських вод. Конкретна ширина територіальних вод визначається внутрішнім законодавством держави;

4)надра суходолу і морського дна під внутрішніми водами і територіальним морем разом із наявними в них мінеральними ресурсами;

5) повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіальними водами;

6) т. зв. умовні території – морські судна і літаки під прапором даної держави, що перебувають за її межами і дотримуються законодавства країни перебування, а також посольства даної держави в інших країнах.

Державний кордон – це лінія на поверхні Землі і проведена через неї уявна вертикальна поверхня в літосфері, атмосфері і гідросфері, яка оконтурює державну територію. Державний кордон відділяє територію держави від територій сусідніх країн і від т. зв. відкритого моря, що знаходиться за межами територіальних вод у напрямку моря чи океану. Відкрите море є нейтральним для судноплавства і польотів над ним літаків різних держав. Особливий статус у ньому мають виняткова економічна зона й континентальний шельф.

Виняткова економічна зона держави – морський район, що прилягає до її територіальних вод і поширюється на відстань 200 морських миль (370 км) від берегової лінії. Континентальний шельф – це морське дно і надра підводних районів, які простягаються за межами територіального моря на всьому протязі природного продовження сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка (однак не дальше 350 миль від берегової лінії) або на відстань 200 морських миль від берегової лінії, якщо зовнішня межа підводної окраїни материка не поширюється на таку відстань. В економічній зоні і на континентальному шельфі прибережна держава має виняткове право на розвідування, експлуатацію і збереження природних ресурсів (мінеральних і біологічних), що є у самій воді, на дні, в його надрах, а також на управління цими ресурсами. У даний час майже всі країни світу встановили свої економічні зони, які охоплюють загалом 40% Світового океану.

Поиск по сайту: