Використовуються різноманітні методи і технічні засоби проведення досліджень та аналізу трудових процесів.
Для одиничного виробництва характерне застосування візуальних спостережень з використанням секундомірів, хронометрів, хронографів та інших приладів.
Поряд з дослідженням складових елементів трудового процесу здійснюється детальне вивчення структури затрат робочого часу, яке необхідне для виконання конкретної роботи і є підставою для встановлення норми праці.
Для цього здійснюється класифікація робочого часу.
Вона передбачає групування окремих видів затрат робочого часу за їх характерними ознаками в межах однієї зміни.
Класифікація може здійснюватися стосовно трьох елементів виробничого процесу: працівника, предмета праці та устаткування.
У практиці роботи з нормування праці широко використовуються два підходи до аналізу структури змінного робочого часу.
Для першого підходу характерний поділ змінного робочого часу на час роботи та час перерв.
За другого підходу змінний робочий час поділяють на нормований та ненормований час.
При розрахунку норм праці встановлюються затрати робочого часу: на підготовчо-завершальне, оперативне обслуговування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби та регламентовані перерви.
Час роботи (Тр) — сумарний час у рамках зміни, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці. Він має бути продуктивним, але на практиці нерідко якась його частина марнується на непродуктивну роботу.
Час організаційного обслуговування (Торг) витрачається на догляд робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.
Час технічного обслуговування (Тто) використовується на догляд за обладнанням у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема, підналагодження обладнання, прибирання стружки, заміну зношеного інструменту тощо.
Усі перелічені види затрат робочого часу є об'єктивно необхідними, отже мають ураховуватися при визначенні норми часу на конкретну роботу.
Час основної роботи має найбільшу питому вагу в тривалості робочої зміни і витрачається безпосередньо на продуктивну роботу.
Час перерв у роботі (Тп)— загальна тривалість часу, протягом якого робітник не працює незалежно від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і нерегламентованих перерв.
Регламентовані перерви (Тпр) — охоплюють час, коли робітник не працює з причин, заздалегідь передбачених, об'єктивно необхідних, зумовлених технологією і організацією виробництва.
Це можуть бути певні паузи в технологічному процесі, неповна синхронність операцій на конвеєрі, зупинки автоматизованого устаткування для зміни інструменту та підналагодження.
До часу регламентованих перерв належать: час перерв, зумовлених трудовим законодавством (Ттз), час на відпочинок і особисті потреби робітника (Твопп)- Останній складається з: часу відпочинку (Тв) та часу особистих потреб (Тос).
Час нерегламентованих перерв охоплює втрати часу з причин різних порушень нормального перебігу виробничого процесу. Це час перерв, зумовлених недоліками технології, організації виробництва, порушенням трудової дисципліни, та час відпустки з дозволу адміністрації.
До часу перерв, зумовлених недоліками технології та організації виробництва, відносять простої устаткування через несправність та робітників через очікування документації, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інструменту, технологічного оснащення, постачання електроенергії тощо.
Час перерв, зумовлених порушенням трудової дисципліни (Гптл), складається з часу запізнень на роботу, невиправданого об'єктивними причинами зволікання з початком робочої зміни, передчасного завершення зміни, перевищення часу обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т. д.
Час перерв з дозволу адміністрації — сумарний час відсутності працівника на робочому місці, викликаний особистими потребами, сімейними та Іншими обставинами. Іноді сама адміністрація ініціює таку відпустку, коли неможливо забезпечити людей роботою через аварії, перебої з електроенергією, зриви в постачанні матеріально-сировинних ресурсів тощо.
За другим підходом при встановленні норм часу всі розглянуті раніше види затрат змінного робочого часу поділяються на необхідні (нормовані) та зайві (ненормовані).