Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Таборова преса для українців-полонених у таборах Австрії і Німеччини



Кілька сот тисяч вояків російської армії перебували в таборах на території Австрії й Німеччини. Серед них було дуже багато українців. Уже йшлося про те, що завдяки Союзу визволення України було створено кілька таборів, де були лише українці-полонені. Там же згодом почали виходити і періодичні видання. У Фрайшадті це були «Розвага», у Вецлярі – «Просвітний листок», «Громадська думка», у Раштаті – «Розсвіт», у Зальцведелі – «Вільне слово».

Коли наприкінці 1914 року серед невеликого гурту полонених (читачів таборової бібліотеки) виникла думка видавати свою газету, просвітній відділ СВУ підтримав її і допоміг, давши все потрібне для друку. Так на початку червня 1915 року появилося перше число «Розваги».

«Розвага» була тижневиком і виходила спершу на шести сторінках. Структура номера: дві-три статті на суспільно-політичну тему, творчість полонених (вірші, проза), рубрики «Війна», «Світова війна», «Із терену війни», «Відомості таборового життя», «В полоні» (гуморески, зарисовки, жартівливі діалоги), «Всячина», «Історичний календар», “Вісти з цілого світу”, “Розмовниця” (відповіді на запитання читачів), “Таборова хроніка”. Головним завданням, яке поставив перед собою СВУ, було підняти рівень національної свідомості, адже мало хто називав себе українцем, цього слова боялися, вважали переважно, що вони “малороси”, “хохли”. Ось чому газета багато розповідала про історію України, окремі числа були присвячені І.Мазепі, Т.Шевченкові, І.Франкові, М.Грушевському.

«Розвага» показувала справжню, тобто агресивну і хижацьку суть Росії, викривала облудні гасла панславізму й неославізму. Дуже різко виступила газета проти ганебної політики Росії в окупованій Галичині, де було знищено українське національне життя. Згодом газета привітала лютневу революцію 1917 року і створення Центральної Ради. Вона багато пише про Україну – практично в кожному числі появляються рубрики “Вісті з України”, “Голос українського народу”. Були в редакції сподівання на російських більшовиків після жовтневого перевороту 1917 року, але ці ілюзії швидко розвіялися, бо вже згодом газета розповідала читачам про звірства більшовиків в Україні. Після проголошення Четвертого Універсалу газета виступила із зверненням “До всіх полонених українців”, в якому закликала записуватися до українського війська. Газета перестала виходити наприкінці липня 1918 року.

Подібний шлях пройшли й інші таборові видання. Суттєвої різниці не було ні в організації роботи, ні в тематиці, ні в оцінці ролі видання та його призначення.

“Просвітний листок” почав виходити 1 січня 1916 р. у Вецлярі. Обсяг – вісім сторінок журнального формату, періодичність – двічі на місяць. Основні рубрики: “Допис” (розповіді або листи полонених), “Просвітна праця” (розклад занять у школі, розпорядок роботи читальні, оголошення), “Історичний календар”, “Події в світі”, “Наш голос”, “Із таборового життя” (про життя і діяльність різноманітних таборових організацій), “Із українського життя” (про події в Україні), “Про події з Росії й зі світа”, “Війна”. Багато публікацій підписано псевдонімами і криптонімами. Від самого початку існування газета активно порушувала політичні проблеми, розповідала про ганебну поведінку російської окупаційної влади в Сх. Галичині. Як і “Розвага”, “Просвітний листок” розповідав полоненим про І.Мазепу, Т.Шевченка, І. Франка, М. Грушевського.

У Вецлярі виходив 1917–1918 рр. ще один часопис – “Громадська думка”. Редакція пояснила походження назви – у 1906 р. російська влада заборонила українську газету під такою назвою. До функціонування цього видання причетні В.Пачовський, Б.Лепкий, О.Терлецький. Рубрики “Громадської думки” – “Війна”, “Мир”, “Вісти з Росії й зі світа”, “З таборового життя”, “Бібліографія”. Обсяг – вісім сторінок.

У Раштаті наприкінці січня 1916 року вийшло перше число “Розсвіту”, її теж видавав гурток прихильників СВУ, а від ч.6 – громада “Самостійна Україна”. “Розсвіт” мав журнальний формат, спочатку виходив як тижневик, згодом двічі на тиждень, обсяг – вісім сторінок. У “Розсвіті” були рубрики “Відомості із світа”, “Послідні вісті”, “Воєнні вісті”, “Таборне життя”, “Гумористичний куток”, “Із листів, які полонені отримують з Росії”. Видання докладно розповідало про життя громади “Самостійна Україна” , яка мала національну, соціальну і аграрну секції, гімнастичну секцію “Запорізька Січ”, артистичну секцію (потім драматичне товариство імені Тобілевича), музичне товариство імені Лисенка. Як і інші видання в таборах, “Розсвіт” розповідав своїм читачам про наших славних гетьманів, Т. Шевченка, І. Франка, М.Грушевського. Він переконував їх у тому, що українці мають право на державу, про Росію “Розсвіт” писав як про одвічного історичного ворога України, що завжди грабував Україну і збагачувався її коштом.

“Вільне Слово” виходило у Зальцведелі від 1 березня 1916 року «Редакція теж ставила за мету виховувати громадянську і національну свідомість, обіцяла друкувати серйозні публікації на суспільно-політичні теми. Головні рубрики: “Українське життя”, “Листи з робочих команд”, “Український рух в Росії”, “З таборового життя”, “Що діється в світі”, “Література, наука й мистецтво”, “Вісти з російського життя”, “Переписка редакції”, “Дрібні вісти”, “Новини з українських земель”, “З листів полонених”. Редакція “Вільного Слова”, як і інші таборові видання, багато працювала над тим, щоб розбудити сплячу українську думку полонених, приспану національність і гідність. “Вільне Слово” писало про фальшиву любов Росії до слов’янських народів, про загарбницьку політику Росії щодо України. Один із авторів (псевдонім Товариш) написав статтю «Шевченків заповіт і його політична думка» і підкреслив, що головне в «Заповіті» – це боротьба з Росією» [6].

Таборові видання почали виходити у важкий для українців час: були закриті українські видання в Росії, упродовж майже річної окупації Сх.Галичини російська влада намагалася знищити все українське і на цих українських землях. В останньому числі «Розвага» писала: «Україна не вмре і не загине і дійде до повної української незалежності» [7]. І «Розвага», і «Вільне слово», і «Громадська думка», і Розсьвіт», і «Просвітний лисок» – усі вони стали під прапор вільної і незалежної України. Цій ідеї вони служили, а ті, для кого вони були призначені, через якийсь час взяли участь у кривавій боротьбі за самостійну Україну. Ні зусилля таборових газет, ні кров, пролита їхніми читачами, згодом вояками української армії, ніщо не пропало даремно в нашій історії.

 

1. Коринт Б. Выйськова преса УСС// Высты комбатанта. – 1962. – Ч. 1. – С. 32.

2. Альбом УСС.– Львів,1935.– С.15.

3. Баб’юк А. Стрілецька преса// Вісник СВУ.–1917.– Ч.169.– С.619.

4. Центральний державний історичний архів України у Львові, Фонд.353, оп.1., од. Зб.8, арк. 1-6.

5. Вістник СВУ.– 1916.– Ч.170.– С.823.

6. Вільне слово. – 1916. – Ч. 8-9. – С.5.

7. Розвага.— 1918.— Ч.27.— С.4.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.