Підвідомчість і підсудність справ господарським судам

Справи, підвідомчі господарським судам. Підвідомчість— це визначена законом сукупність повноважень господарських судів стосовно розгляду справ, які належать до їхньої компетенції.

При визначенні підвідомчості господарських спорів господарським судом беруться до уваги такі правові ознаки:

1) характер правовідносин, що є предметом спору;

2) склад учасників спору (суб'єктний склад);

3) територіальне розміщення учасників спору.

Категорію справ, підвідомчих господарським судам, наведено на рис. 13.2.

Рис. 13.2. Категорія справ, підвідомчих господарським судам

Зі схеми, складеної відповідно до положень, зазначених у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК), видно, що господарським судам підвідомчі майнові та немайнові господарські спори. Найбільша кількість спорів виникає у процесі виконання договорів. Значна питома вага припадає на вирішення справ у спорах, що пов'язані з укладанням, зміною чи розірванням господарських договорів, і на справи про визнання господарюючих суб'єктів банкрутами. Господарським судам також доводиться розглядати заяви про визнання недійсними актів державних та інших органів нормативного (обов'язкового для невизначеного кола осіб) чи ненормативного (обов'язкового тільки для однієї організації або громадянина-підприємця) характеру з господарських правовідносин, якщо ними порушуються суб'єктивні права та інтереси осіб. Прикладом таких актів можуть бути рішення податкової державної інспекції або органу з контролю за цінами про стягнення в дохід бюджету відповідних сум штрафів чи інших санкцій, або акти органів господарських товариств, громадських організацій, які, відповідно до закону чи установчих документів, мають обов'язковий характер.

Господарським судам підвідомчі ще й справи про:

— відмову або ухилення виконавчих органів у державній реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності;

— захист права власності за допомогою позовів про витребування власником речей з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) і про усунення будь-яких порушень прав власника, хоча ці порушення не були пов'язані з утратою володіння (негаторний позов), і про визнання права власності на відповідне майно;

— примушення укласти договір купівлі-продажу майна приватизованих підприємств та врегулювання розбіжностей при укладанні такого договору між юридичними особами;

— врегулювання розбіжностей при укладанні та виконанні кредитних договорів між організаціями;

— вирішення розбіжностей при визначенні договірної ціни об'єктів будівництва за договором підряду на капітальне будівництво;

— відмову фермерам у вимозі щодо надання земельної ділянки після створення фермерського господарства та вирішення питань, пов'язаних із припиненням такого господарства, вилученням (викупом) для державних і громадських потреб земель у зазначеного господарства;

— відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які псують ділову репутацію підприємств чи організацій, якщо орган масової інформації, який їх поширив, не надав позивачеві відомостей про автора й, отже, всю вину за поширення відомостей взяв на себе, та за умови попереднього вирішення питання про їх спростування у суді загальної юрисдикції або органом масової інформації на вимогу заявника;

— відмову підприємства від акцепту платіжної вимоги служби зайнятості про сплату штрафу за неприйняття на роботу працівника всупереч вимогам Закону України "Про зайнятість населення".

Господарським судам підвідомчі ще окремі категорії справ за заявами прокурорів. Так, господарському суду підвідомчі справи за заявами прокурорів та їх заступників про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування і державних адміністрацій з господарських правовідносин, якщо такі акти не відповідають законодавству й порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, і якщо відповідну заяву подано в інтересах держави в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до ст. 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", органам прокуратури надано право звертатися до господарського суду із заявами про припинення екологічно небезпечної діяльності суб'єктів господарювання.

Господарським судам не підвідомчі:

— спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

— спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи, відповідно до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін;

— інші спори, вирішення яких, відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод, віднесено до відання інших органів.

До компетенції загального суду (а не господарського суду) віднесено вирішення спорів про:

— відмову місцевої ради надати громадянинові земельну ділянку для ведення фермерського господарства (до його створення);

— припинення випуску друкованого засобу масової інформації, вилучення накладу чи окремої його частини, оскарження відмови в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або рішення про припинення його випуску, зміну засновника (складу засновників), оскарження відмови в публікації спростування інформації або порушення порядку його публікації;

— припинення діяльності релігійної організації та скарги на рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями та майном.

До компетенції загального суду також віднесено вирішення спорів іноземних інвесторів з державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями та інвесторів держав — учасниць Угоди про співпрацю в інвестиційній діяльності, підписаної Україною 24 грудня 1993 р. у Ашхабаді, і підприємств з інвестиціями цієї Угоди з державними органами, юридичними чи фізичними особами, а також між інвесторами та підприємствами, в які здійснено інвестиції.

У випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спору визначена нечітко, господарський суд бере до уваги суб'єктний склад учасників спору. Якщо в законі підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено про вирішення спору в судовому порядку, господарський суд виходить зі суб'єктного складу учасників спору та характеру правовідносин, що визначені ГПК України. Однак при об'єднанні кількох пов'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші — господарському суду, всі вимоги підлягають розгляду в суді.

Підвідомчий господарському суду спір, окрім спорів про визнання недійсними актів державних та інших органів, а також спорів, що виникають при укладанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, може бути переданий на розгляд третейського суду (арбітражу).

Третейський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди" від 11 травня 2004 р.1, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейським суддею є фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому ними порядку.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, за винятком справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб і деяких інших.

В Україні можуть утворюватися та функціонувати постійно діючі третейські суди для вирішення конкретного спору. Рішення третейського суду приймається після дослідження всіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає. Лише в окремих випадках, передбачених названим Законом, воно може бути оскаржене стороною до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Підсудність справ господарським судам. Підсудність розглядається у взаємозв'язку з підвідомчістю. Якщо підвідомчість пов'язується з повноваженнями господарського суду вирішувати в принципі сукупність справ, що, відповідно до закону, віднесені до його компетенції, то підсудність розмежовує компетенцію між окремими ланками системи господарських судів стосовно розгляду і вирішення підвідомчих господарському суду конкретних категорій справ. Стисло підсудність прийнято називати як розмежування компетенції щодо розгляду справ між окремими господарськими судами.

Певні спори розглядаються господарськими судами за місцем розміщення сторони, яка зобов'язана за договором виконати роботу щодо надання послуг, інші — за місцем розміщення відповідача або майна, що підлягає витребуванню, чи органу транспорту у справах, що випливають із договору перевезень. Підсудність також визначається з огляду на суб'єктний склад учасників господарського спору, якими можуть бути вищі чи центральні органи влади. Розрізняють територіальну і виключну підсудність.

Загальна територіальна підсудність визначається місцем розміщення відповідача на момент пред'явлення позову. Конкретні правила про територіальну підсудність справ господарському суду сформульовані в ст. 15, а про виключну підсудність — у ст. 16 ГПК.

Відповідно до ст. 15 ГПК, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцем розміщення сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії, а саме: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцем розміщення відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцем розміщення одного з відповідачів за вибором позивача.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцем розміщення боржника.

Згідно зі ст. 16, справи, віднесені до підсудності господарського суду у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких один із відповідачів — орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцем розміщення цього органу.

Справи у спорах про право власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцем розміщення майна.

Справи у спорах, в яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва. Усі інші справи, підвідомчі господарським судам, розглядають місцеві господарські суди у першій інстанції.

Поиск по сайту: