Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розділ VI. Державні органи та релігійні організації



Стаття 30. Державний орган України у справах релігії.

Державний орган України у справах релігії покликаний забезпечувати проведення державної політики щодо релігії і церкви. З цією метою він:

на прохання релігійних організацій сприяє досягненню домовленості з державними органами та подає необхідну допомогу у питаннях, що потребують вирішення цих органів.

сприяє зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань.

здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

подає консультативну допомогу державним органам у застосуванні законодавства про свободу совісті та релігійні організації.

(Абзац п 'ятий частини першої статті ЗО із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-12 від 23.12.93).

здійснює контакти і координаційні зв'язки з відповідними органами інших держав.

сприяє участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними релігійними центрами й зарубіжними релігійними організаціями.

забезпечує релігійну експертизу за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.

Державний орган України у справах релігій утворюється Кабінетом Міністрів України.

(Частина третя статті ЗО втратила чинність згідно із Законом № 2140-12 від 19.02.92).

Голова державного органу України у справах релігій призначається Верховною Радою України, а керівники відповідних органів на місцях – обласними, Київською міською Радами народних депутатів, у Кримській АР - Верховною Радою Кримської АР.

Стаття 31. Відповідальність за порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації.

Службові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Кримінальний кодекс України

(витяг)

Стаття 66. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії.

Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі чи гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями, а так само пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх расової національної приналежності або ставлення до релігії - караються позбавленням волі на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до одного року, або штрафом до п'яти з половиною офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті ж дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а так само вчинені посадовою особою, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до одинадцяти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, які були вчинені групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

(Стаття 66 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 7373-11 від 14.04.89, Законами № 15-46-12 від 12.09.91, № 2568-12 від 17.06.92)

Стаття 139. Перешкоджання відправленню релігійних обрядів.

Перешкоджання відправленню релігійних обрядів, оскільки вони не порушують громадського порядку і не супроводжуються замахом на права громадян, - карається виправними роботами на строк до шести місяців або громадською доганою.

Стаття 209. Посягання на здоров'я громадян під впливом виконання релігійних обрядів.

Організація або керівництво групою, діяльність якої, що здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів, поєднана з заподіянням шкоди здоров'ю громадян або статевою розпустою, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

(Стаття 209 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 27.06.61, № 4571-10 від 12.01.83, Законами № 2354-12 від 15.05.92).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.