Поняття доказування у цивільному процесі. Пояснення сторін і третіх осіб як засіб доказування

Цивільне процесуальне доказування — це розумова та процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу, що спрямована на встановлення істини у конкретній справі і вирішення спору між сторонами.

Метою судового доказування є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, тобто встановлення за допомогою доказів у повній відповідності з істиною юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення спірних правовідносин між сторонами, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір.

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

35. Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.

Поняття і основні ознаки доказів в цивільному судочинстві можна визначити з ст. 57 ЦПК., за якою доказамив цивільній справі є будь-які фактичні дані, що вміщують інформацію про обставини, необхідні для правильного вирішення справи; носіями такої інформації виступають точно визначені засоби доказування одержання цієї інформації судом здійснюється в порядку, визначеному законом. Отже, відповідно до зазначеної статті доказами в справах у цивільному судочинстві будуть одержані з передбачених законом засобів у визначеному ним порядку будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази в цивільному процесі характеризуються сокупною єдністю: змістом, яким виступають фактичні дані, що інформують про обставини, необхідні для правильного вирішення справи; процесуальною формою, в якій закладена така інформація — засоби доказування; встановленим процесуальним порядком одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми (доказової інформації і засобів доказування). Зміст доказів — сукупність фактичних даних про обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставинами будуть юридичні факти — дії (бездіяльність) і події. Фактичні дані як доказова інформація можуть виступати в безпосередній і опосередкованій формі — прямого або побічного доказу. Процесуальна форма доказів — засоби доказування виступають джерелами інформації про фактичні дані. Статею 27 ЦПК (ч. 2) встановлено п'ять процесуальних форм одержання фактичних даних: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів.

Поняття засобів доказування у цивільному процесі.

Процесуальна форма доказів — засоби доказування виступають джерелами інформації про фактичні дані. Статею 57 ЦПК (ч. 2) встановлено п'ять процесуальних форм одержання фактичних даних: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів

Належність і допустимість доказів.

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета
доказування.

2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного
доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета
доказування.

Стаття 59. Допустимість доказів

1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням
порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.

Поиск по сайту: