Навчальна дисципліна «Історія української культури» має міжпредметні зв‘язки з навчальними дисциплінами: «Історія України», «Культурологія», «Філософія», «Релігієзнавство», «Етика і естетика».
Пояснювальна записка.
Культура визначає рівень розвитку суспільства, критерій створення ним матеріальних і духовних цінностей. Вона є соціальним явищем людського суспільства, полем різноманітної, активної творчої діяльності людини на шляху до її самовдосконалення. Відтак вивчення цього феномену в полі зору багатьох дослідників, зокрема філософів, істориків, антропологів, соціологів, етнографів, фольклористів, мовознавців, мистецтвознавців. Вони об‘єднали свої зусилля у дослідженні культури яка цілісної системи, як синтези знань про сутність і закономірності розвитку людського суспільства, його матеріальну і духовну сфери і таким чином виокремили порівняно нову галузь гуманітарних наук .Самостійність даної галузі визначається потребою вивчення історії національної культури як культури самобутньої і яка заклала підвалини української нації. З огляду на значення цієї галузі гуманітарних знань історія української культури як нормативна навчальна дисципліна вивчається на перших курсах вищих начальних закладах. Її вивчення проводиться згідно структури культурологічних знань з врахуванням комплексного підходу до викладення матеріалу із застосуванням інноваційних технологій.
3. Навчальна програма.
Тема 1. Сутність та витоки української культури
Основний зміст даної теми складають питання, що розкривають витоки української культури, зокрема культуру найдавніших племен і державних утворень, які знаходилися на території сучасної України і заклали початкову основу формування української культури, культуру східнослов’янських племен дохристиянської доби. При цьому необхідно зазначити, що в силу географічних умов, українська культура формувалася, як синтез культур різних народів, які населяли територію сучасної України. Зокрема культурні надбання племен трипільської та чорноліської культури, а також культури кіммерійців, скіфів, сарматів, стародавніх еллінів, кельтів тощо стали тими культурними екстрактами, які в синтезі і сформували унікальність і самобутність української культури її відособленість від культур інших слов’янських народів.
Тема 2. Культура періоду княжої доби
За своїм характером українська культура належить до культур слов’янського типу. Вивчення даної теми сприятиме залученню нинішніх студентів до стародавньої духовної спадщини наших предків, дасть їм можливість зрозуміти, що запровадження християнства вивело давніх українців на новий якісний щабель у засвоєнні ними нових культурно-етичних цінностей, які є основою сучасної європейської цивілізації та збагатили скарбницю духовного життя українського народу, вивели його культуру на широкі простори світової цивілізації, поставили в один ряд із найрозвинутішими тогочасними культурами. Саме в цей період були закладені основи давньоукраїнської свідомості, що знайшло своє найбільш повне вираження в „Слові про закон і благодать” митрополита Іларіона, „Повісті минулих літ” монаха Нестора, „Молінні” Данила Заточеника тощо. В цей період також сформувався унікальний давньоукраїнський архітектурний стиль. Особливої уваги також заслуговує і процес формування власне української правової культури, яка з самих початків була наповнена гуманістичним змістом.
Важливе місце в розвитку культури княжої доби займає культура Галицько – Волинського князівства, яка після моголо-татарської навали стала спадкоємцем культури Київської Русі.