Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Клінічна картина гемофілії



Перші клінічні прояви гемофілії спостерігаються в ранньому дитячому віці, інколи у немовлят.

Кровотечі виникають при підвищенні фізичної активності дітей, тобто коли вони починають вставати, ходити, падати, травмуватися.

Характерним клінічним проявом гемофілії є крововиливи у великі суглоби кінцівок. Частіше уражуються колінні і ліктеві, рідше – гомілковостопні, плечові, тазостегнові суглоби та дрібні суглоби кистей і стоп. Основні форми ураження суглобів включають гострі артрози (первинні або рецидівуючі), хронічні геморагічно-деструктивні остеоартрози, вторинний ревматоїдний синдром. В основі гемофільної артропатії лежить дегенерація хряща внаслідок повторних крововиливів.

Гострий гемартроз виникає після травм, навіть незначних. Хворі скаржаться на різку біль у ділянці суглоба, яка посилюється при рухах. Об’єктивно визначається швидке збільшення об’єму суглоба, гіперемія та підвищення температури шкіри над суглобом. При великих крововиливах може визначатися флюктуація.

Гострий гемартроз може супроводжуватися погіршенням загального стану, відсутністю апетиту, пітливістю, підвищенням загальної температури тіла, порушенням сну через болі у суглобі.

Для гострого гемартрозу характерним є швидке поліпшення самопочуття та зникнення болів після внутрішньовенного введення антигемофільної плазми або кріопреципітату. Відновлення функції суглобу відбувається протягом кількох днів.

Часті крововиливи в суглоби поступово призводять до розвитку стійких змін – хронічних геморагічно-деструктивних остеоартрозів.

Хронічні геморагічно-деструктивні остеоартрози клінічно проявляються стійкою деформацією та обмеженням функції суглобів, розвитком контрактур, анкілозів, підвивихів.

Виділяють 4 клініко-рентгенологічні стадії хронічного гемофільного остеоартрозу.

I стадія. Поза загостренням захворювання (коли нема крововиливу в суглоб) функція суглобу не порушена, деформації немає. Рентгенологічно – потовщення та ущільнення капсули суглобу, помірний остеопороз.

II стадія. Функція суглобу помірно знижена, амплітуда та обсяг рухів обмежені. Рентгенологічно – крайові узури суглобних поверхонь, остеопороз.

III стадія. Рухливість у суглобі обмежена, суглоб деформований, збільшений у об’ємі. Атрофія м’язів навколо суглобу. Рентгенологічно – потовщення та деформація суглобу, звуження суглобної щілини, остеопороз.

IV стадія. Функція суглобів практично повністю втрачена. Суглоб деформований. Рентгенологічно – різке звуження суглобної щілини, остеопороз, гіперостози епіфізів, внутрісуглобові переломи.

Вторинний ревматоїдний синдром виникає внаслідок аутосенсибілізації продуктами розпаду крові з суглобу і розвитку аутоімунного процесу. Для вторинного ревматоїдного синдрому характерні:

розвиток запального процесу у дрібних суглобах (симетричних);

поява деформації дрібних суглобів кистей та стоп;

поява ранкової скутості як у суглобах, де були гемартрози, так і у суглобах, де гемартрозів не було;

постійний характер болів у суглобах;

відсутність поліпшення після інфузій антигемофільної плазми та кріопреципітату;

невпинне прогресування ураження суглобів;

наявність рентгенологічних даних типових для ревматоїдного артриту (звуження суглобних щілин міжфалангових суглобів, узурація суглобних поверхонь, остеопороз епіфізів);

наявність лабораторних ознак запального процесу;

виявлення в крові ревматоїдного фактору.

Крововиливи у м’які тканини (гематоми) виникають внаслідок травм або ін'єкцій. Можуть локалізуватися на будь-якої ділянці тіла. Хворі скаржаться на біль. Об’єктивно – шкіра в ділянці гематоми напружена, блискуча. При пальпації визначається болісність, можлива флюктуація. Гематоми можуть бути підшкірними, міжм’язовими, субфасциальними, позаочеревинними. У зв’язку з поганою гемокоагуляцією кількість крові в гематомі може бути дуже значною – від 0,5 л до 3 л.

Для позаочеревинної гематоми характерні різкий біль у животі або в попереку, напруження м’язів черевної стінки та поява пухлинноподібного утворення в черевній порожнині.

Гематоми у ділянці шиї небезпечні через імовірність здавлення судин шиї або дихальних шляхів.

Тривалі кровотечі після травм і оперативних втручань – дуже характерні для гемофілії. Тому будь-яке оперативне втручання (включаючи екстракцію зубів) повинно проводитись на фоні внутрішньовенного введення антигемофільних препаратів.

Ниркові кровотечі провокуються травмами поперекової ділянки або гострим пієлонефритом. У тяжких випадках ниркові кровотечі супроводжуються різким зниженням артеріального тиску, розвитком геморагічного шоку, значною анемією.

Кровотечі з шлункового-кишечного тракту та крововиливи у головний мозок зустрічаються рідко і супроводжуються типовою клінічною картиною.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.