Міжнародна трудова міграція як основний вид міжнародної міграції населення СЛ.6

Переміщення трудових ресурсів між країнами розглядається як міжнародна трудова (МТМ).

Під міжнародною трудовою міграцією слід розуміти добровільні переміщення (переселення) працездатного населення з однієї країни в іншу з з метою пошуку роботи і реалізації відповідних інтересів в іншій країні. Визначальною ознакою МТМ, окрім зміни країни знаходження трудових ресурсів (перетин державного кордону), є вступ мігранта у трудові відносини (отримання місця роботи) за кордоном у пошуках більш високої заробітної плати і кращих умов життя. Строки МТМ при цьому можуть коливатись від 1 дня до декількох років, що передбачає повернення мігранта на батьківщину (однак можлива і зміна постійного місця проживання).

В економічній науці дотепер не склалася єдина система класифікації видів МТМ, але вона обов'язково включає такі ознаки: СЛ.8

· за напрямками міграції (країнами або групами країн): МТМ між розвиненими країнами; МТМ між країнами, що розвиваються; МТМ із країн, що розвиваються, в розвинені країни; МТМ між країнами з перехідною економікою;

· за територіальним охопленням: внутрішньоконтинентальна (у тому числі внутрішньорегіональна) і міжконтинентальна (у тому числі міжрегіональна);

· за терміновими параметрами: безповоротна (постійна); тимчасова (у тому числі сезонна й маятникова);

· за ступенем легальності (та за ступенем прозорості): легальна (явна); нелегальна (прихована);

· за характером причин: змушена; добровільна (природна);

· за мотивами: потоки, обумовлені економічними мотивами; потоки, обумовлені мотивами безпеки; потоки, обумовлені різними мотивами;

· за характером поновлення міграцій: проста; циркуляційна;

· за рівнем кваліфікації мігрантів: МТМ висококваліфікованого персоналу; МТМ низькокваліфікованого (некваліфікованого) персоналу;

· за віковими категоріями мігрантів: відповідно до обраної методики диференціації вікових груп, у тому числі міграція молоді;

· за гендерною ознакою диференціації мігрантів: міграція чоловіків; міграція жінок;

· за зміною секторів зайнятості: зі зміною секторів зайнятості; без зміни секторів зайнятості;

· за кількістю виїздів: уперше; повторна (як різновид кругової);

· за типом міграції: трудова; сімейна (пов'язана із трудовою); гуманітарна (може трансформуватися в трудову); змішана (включає трудову);

· за каналами міграції (легальної): звичайна; внутрішньокорпоративна;

· за приналежністю до прикордонної зони (до еміграції): міграція із прикордонної зони (малий міграційний рух); міграція з основної території країни (великий міграційний рух).

Міжнародні мігранти, що перетинають границі країн у пошуках роботи, мають особливий статус – міжнародний трудовий мігрант. Міжнародна організація праці поділяє трудових мігрантів на наступні види:

1) сезонні робітники-мігранти;

2) працюючі мігранти, пов'язані з реалізацією проекту;

3) працюючі мігранти, що працюють за контрактом;

4) тимчасові працюючі мігранти;

5) працюючі мігранти, що влаштувалися;

6) висококваліфіковані працюючі мігранти.

Згідно із класифікацією міжнародних трудових мігрантів ООН від 18 грудня 1990 р., розрізняють такі основні групи міжнародних трудових мігрантів: СЛ.7

1) Прикордонні працівники – залишають за собою своє звичайне місце проживання в сусідній країні, у яку вони вертаються щодня або, хоча б, раз у тиждень.

2) Сезонні працівники – мігранти, робота яких залежить від сезонних умов і виконується протягом певної пори року.

3) Моряки й рибалки – трудові мігранти, найняті на роботу на судні, зареєстрованому в країні, громадянами якої вони не є.

4) Працівники, задіяні на прибережній установці – трудові мігранти, найняті на роботу на прибережній установці, яка перебуває под. юрисдикцією країни, громадянами якої вони не є.

5) Працівники, робота яких пов'язана з переїздами – трудові мігранти, які, проживаючи в одній країні, залежно від характеру виконуваної ними роботи, змушені переїхати в іншу країну на короткий проміжок часу (пілоти, водії й ін.)

6) Трудящі на проекті – мігранти, які допущені в країну для наземної праці на певний проміжок часу для роботи винятково в рамках конкретного проекту, який реалізується в цій країні.

7) Працівники цільового наймання – трудові мігранти, які відряджаються своїми наймачами на обмежений проміжок часу в певну країну з метою виконання в ній конкретних обов'язків або функцій.

8) Працівники, які працюють не по найманню – трудові мігранти, які займаються оплачуваною діяльністю, відмінною від найманої роботи, і які забезпечують за рахунок такої діяльності кошти для існування, працюючи, як правило, самостійно або зі членами своїх родин.

Практично всі країни світу беруть участь в обміні економічними (у тому числі трудовими) ресурсами в якості експортерів (донорів) і/або імпортерів (реципієнтів). Критерії обґрунтування статусу країни як донора або імпортера трудових ресурсів представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Поиск по сайту: