Це зближує художниками з тематикою творів передвижників. Трутовський також брав участь у виданні Левом Жемчужниковим альбому “Живописна Україна”. Крім того, створив ілюстрації до біографії й поезій Т.Г.Шевченка.
У Хмельницькому художньому музеї є графічний аркуш К.Трутовського “Жанрова сцена”.
2) Володимир Орловський (1842-1914).
Володимир Донатович Орловський (1842-1914) – типовий представник академічного напряму в живописі. Працював в один час з передвижниками, але до них не долучався. До Академії він потрапив у 1861 р. завдяки клопотанню Т.Шевченка, який написав йому рекомендаційного листа. Після закінчення Академії у 1969 р. отримав пенсійне відрядження закордон (Франція, Німеччина, Італія). Після повернення протягом 1878-1900-х рр. був професором Академії і керівником пейзажної майстерні. Академік живопису. Один з творців українського реалістичного пейзажу, в якому він вирішував основні завдання і проблеми, що хвилювали пейзажистів того часу, питання пленерного живопису. В побудові його пейзажів спостерігаються всі засади академічності: кулісність, трьох-плановість, які він використовує для створення суто українського пейзажу. Проте наряду з романтичним пейзажем він намагається відтворити своєрідні куточки простої природи, вирішуючи завдання, які ставили перед собою барбізонці:
– відбити куточок землі, який асоціюється з малою батьківщиною (“Хата”);
Хата.
В. Д. Орловський. Хати в літній день. 1870-і.
– створювати етюди на пленері, щоправда, потім на основі їх він писав картини, що барбізонці не робили, тобто все створював на основі спостережень, а потім – чітка композиція;
Вид на Україні. 1883.
– улюблена тема – зображення українських селян – відчуття стану природи, світло, повітря, тепло, спека тощо (“Малоросійський пейзаж”, ХОХМ);
Малоросійський пейзаж. Кін. ХІХ ст.
– обов’язкова присутність людей (“Жнива”), їхня праця на фоні природи, чим значно розширював кордони жанру пейзажу;
Хліб наливається. 1870 (Хлеба зреют)
Літній день. 1884.
Полудень. 1880
– був неперевершеним співцем неба .
Морський пейзаж. 1880-і.
У великих полотнах В.Орловського – ретельне, об’єктивне і аналітичне відтворення мотиву, дещо театралізована композиція, підсилені кольори і світлотіньові контрасти. Сучасники називали Орловського шукачем сонця і повітря. барбізонцем. Його картини викликали захоплення самого Іллі Рєпіна.
Кисловодськ. 1883.
Затишшя. 1890.
Косарі.
Український пейзаж
3) Микола Пимоненко (1862-1912).
ПИМОНЕНКО МИКОЛА КОРНИЛОВИЧ[25.2.(9.3).1862-13(26).3.1912)- видатний український художник, академік Петербурзької AM (з 1904). Н. у Києві в сім'ї іконописця. Художню освіту здобув у іконописній школі Києво-Печерської Лаври, в малювальній школі М. Мурашка (1878-82) та Петербурзькій AM (1882-84) у В.Орловського. З 1884 викладав у Київській малювальній школі. В 1900 став співзасновником і викладачем Київського художнього училища. З 1893-експонент, а зі 899-член Товариства передвижників. П. – майстер реалістичного жанрового живопису. Один з перших в українському малярстві зумів поєднати побутовий жанр з поетичним національним пейзажем. П. - автор б. 715 картин і рисунків. Найбільш відомі картини П.: «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1892), «По воду», «Ворожіння», «Проводи рекрутів» (всі - 1893), «Жнива» (1896), «Ярмарок» (1898), «Жертва фанатизму» (1899), «Брід» (1901), «Ревнощі» (1901), «У похід», «Продавщиця полотна» (обидві - 1902), «Біля річки» (1905), «Українська ніч», «Перед грозою» (обидві-1906), «Збирання сіна на Україні» (1907), «Суперниці. Біля колодязя» (1909), «Гопак» (1910), портрети -«Автопортрет», «Портрет батька художника» (1880), «Молодиця». Його учнями були Г. Дядченко, С. Костенко, Ф. Красицький, О. Мурашко та ін.