Інтер’єри Полтавського краєзнавчого музею

І. Левинський. Будівля українського банку "Дністер" у Львові.

І. Левинський. Будівля українського банку "Дністер" у Львові.

Пошуки нових архітектурних форм спонукали частину архітекторів звернутися до традицій і форм українського народного зодчества, зокрема дерев’яної архітектури. Іван Левинський (1851-1918) – професор Львівської Політехніки, О.Лушпинський, Л.Левинський та О.Обмінський декоративно оздобили керамічними фризами народної орнаментики фасад будинку страхового товариства "Дністер", і це надало будинку святковості та ошатності.

Насичений бурхливими подіями, період ІІ пол. ХІХ -- початку ХХ ст. займає особливе місце в історії української культури. Наростаюча хвиля визвольного руху сприяла демократизації літератури, театру, музики, образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво в цей час здобуло нових важливих досягнень. В усіх видах і жанрах мистецтва окреслюються демократизм і реалізм. Значно зросли мистецькі сили України.

У ІІ пол. ХІХ ст. почали діяти рисувальні школи в Одесі (з 1865 р.), Харкові (з 1896 р.), Києві (з 1875 р.), приватні студії. Ці школи відіграли велику роль у підготовці художників, утвердженні реалістичного мистецтва.

Видатним явищем у мистецькому житті було виникнення в Росії Товариства пересувних художніх виставок (1871 р.). Товариство сприяло об’єднанню демократично настроєних митців, пропагувало кращі твори серед народних мас. Членами Товариства були й українські митці – Микола Пимоненко, Микола Кузнєцов, Киріак Костанді, Леонід Позен, Сергій Світославський та інші. На Україні важливим художнім об’єднанням було Товариство південноросійських художників (з 1890 р.), яке виникло під впливом передвижництва.

2. Скульптура.

Розвиток скульптури ІІ пол. ХІХ ст. позначений подальшим наближенням до життя, співіснуванням різних напрямків, активізацією розподілу жанрів. Міські площі, вулиці, визначні громадські й державні споруди прикрашалися творами монументальної скульптури. У містах на кошти громадськості були встановлені монументи Б.Хмельницькому, М.Гоголю, І.Котляревському, О.Пушкіну, А.Міцкевичу. З’являються станкові скульптури побутового жанру, в яких відбиваються сцени народного життя.

Видатним монументом середини 19 ст. став пам’ятник князю Володимиру Святославовичу, виконаний на офіційне замовлення царського уряду і встановлений у Києві в 1853 році на мальовничій Володимирській гірці. Авторами були відомі російські скульптори Василь Демут-Малиновський (1779-1846; розпочинав роботу) та Петро Клодт (1805-1867; виконав і відлив бронзову постать після смерті першого). В творі помітні риси академізму, незважаючи на певну узагальненість в силуеті монумента та його органічний зв’язок з природним оточенням, у трактуванні деталей пам’ятника.

Поиск по сайту: