В цей час також активно працювали скульптори П.Забіла, В.Беклемишев, Ф.Балавенський, Б.Едуардс та багато інших.
Федір Балавенський (1865-1943) створив галерею погрудних портретів діячів вітчизняної культури: Т.Шевченка (їх скульптор виконав близько двадцяти), І.Котляревського, М.Лисенка, М.Кропивницького. Творчій манері митця притаманне експресивне моделювання форми, намагання підкреслити основну рису характеру людини. У 1907-1922 роках Балавенський викладав скульптуру в Київському художньому училищі.
Борис Едуардс (1860-1924) – вихованець Одеської рисувальної школи. Він був майстром станкової жанрової скульптури, портрета, монументальних статуй. Він – автор пам’ятників О.Суворову в Очакові й Ізмаїлі, погруддя О.Пушкіна в Харкові.
Художник, скульптор, актор, драматург і кінорежисер – ось далеко неповний список професійних зацікавлень Івана Кавалеридзе (1887-1978). Шлях у монументальному мистецтві він розпочав, коли у 1910 р. одержав першу премію на конкурсі проектів пам’ятника княгині Ользі для так званого «Історичного шляху» від Михайлівського Золотоверхого монастиря до Софійського собору у Києві. Статуї княгині Ольги та слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія виконав І.Кавалеридзе, а Андрія Первозванного – П.Сніткін. У 1911 р. цей монумент було відкрито, у 1919 р. статую княгині Ольги було знято, згодом розібрано й інші частини. Поновлено пам’ятник вже в наші дні.
Іван Кавалеридзе (1887-1978), Петро Сніткін, архітектор В.Риков. Пам’ятник княгині Ользі. 1911.
Київ. Фото 1911 р.
Пам’ятник княгині Ользі був побудований в 1911 році за проектом скульптора І. П. Кавалеридзе спільно з Ф. П. Балавенським,П. В. Сніткінимі В. Н. Риковим. Гроші на споруду пам’ятника виділив Імператор Микола Романов.
Сучасний вигляд пам’ятника.
На західноукраїнських землях центром розвитку мистецтва скульптури був, як і раніше, Львів, в якому працювали П.Війтович (скульптури на будівлі Львівського оперного театру), А.Попель (скульптури всередині цього театру), М.Паращук, Г.Кузневич.
З монументальних творів вирізняється пам’ятник А.Міцкевичу (автори А.Попель і М.Паращук), встановлений у 1905 р. у Львові. Висока гранітна колона з “вічним вогнем” на вершині (вилитим у бронзі у вигляді жертовника) є символом вічності краси, запалюючої сили художнього слова.