Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ. 1. Міграція робочої сили (або трудова міграція) як одна із форм міжнародних економічних



1. Міграція робочої сили (або трудова міграція) як одна із форм міжнародних економічних відносин являє

гобою переміщення (переселення) працездатного населення за межі країни. Як економічна категорія

міграція робочої сили є безпосереднім проявом існування міжнародного ринку праці, що охоплює

різноспрямовані потоки мігрантів, які перетинають національні кордони внаслідок нерівного як кількісного,

так і якісного розподілення світових трудових ресурсів. Таким чином, світовий ринок праці виступає як загальна сукупність трудових ресурсів, що пропонуються та купуються в різних країнах на основі попиту і

пропозиції,2. Класифікація міграційних процесів за основними ознаками Причини (мотиви, фактори) економічні (виробничі потреби, рівень життя, висока заробітна плата тощо)

соціальні (вступ в брак, стан здоров'я і рекреація тощо)

політичні (переслідування за політичні погляди, незгода із політичним

режимом)

інші (форе-мажорві обставини зокрема війни* заєухн* повені» а також

релігійні переконання, расові проблеми тощо)

внутрішня (всередині країни, а саме між селом і містом, між містами,

регіонами)

зовнішня (за межі країни)

остаточна (виїзд назавжди)

тимчасова або ротаційна, в тому числі сезонна (наприклад, збір врожаю)

маятникова (регулярні пересування з пункту постійного проживання до

місця роботи. Наприклад, сьогодні за таким принципом організована робота

українських і російських шахтарів на норвезькому острові Шпіцберген)

еміграція (виїзд)

імміграція (в'їзд)

рееміграція (повернення мігрантів на батьківщину, інколи - виїзд у третю

країну)

легальна

нелегальна

добровільна, в тому числі самодіяльна, і організована, наприклад, робота за

контрактом

примусова (вивіз чорних рабів з Африки до Америки в період 1650-1850 pp.,

поневільна праця військовополонених і остарбайтерів на підприємствах

Німеччини та інших країн поневільної Європи під час II світової війни).

робітники, в тому числі промислові, сільськогосподарські, а також без

певної професії або спеціальності

фахівці, в тому числі вищої кваліфікації

представники ліберальних професій (актори, музиканти, письменники,

художники тощо).

3. Кількісно міграційні процеси вимірюються за допомогою системи показників. Основні з них: кількість емігрантів^ що виїхали з конкретної країна за певний проміжок часу; кількість іммігранті», що прибули до країни; співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне сальдо, яке може бути позитивним, що свідчить про привабливість країни або від'ємним, що вказує на надлишок робочої сили і непривабливість країни); кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями, спеціальностями, галузями, віком тощо; питома вага іммігрантів в загальній чисельності зайнятих у країні взагалі і в окремих галузях. В конкретних дослідженнях застосовується багато інших показників, наприклад, середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів взагалі і в розрізі окремих галузей та її співвідношення з оплатою праці резидентів: річна сума та питома вага приватних переказів емігрантів в платіжному балансі країни тощо.4. Основні історичні віхи міграційних процесів Стародавні цивілізації Економічна могутність усіх стародавніх цивілізацій була створена за рахунок

праці примусово переміщених великих має людей

Середні віки Найбільш популярною формою міграції в Європі була наймана військова служба

Кінець XV - початок XVI Великі географічні відкриття. Чітка спрямованість двох основних міграційних віків до другої половини потоків:

1) із Старого Світу до Нового (Північна та Південна Америка, Вест-Індія);

2) примусовий вивіз рабів з Африки до Америки.

Зниження кількості емігрантів з Англії, Іспанії, Нідерландів, Португалії і стрімке зростання = з Австро=Угорщинй, Росії, Німеччини, Італії. Наприкінці XIX століття відбувалась масова еміграція нацменшин (фінів, поляків, прибалтів, українців) з Росії до США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки і Аргентини. Масова еміграція єоддат і офщеріаБіяої Армії, дворян, іншгігенвдї, промисловців, чиновників після більшовицької революції 1917 року і

міграції

Просторовий характер міграції

Часова ознака міграції

Напрямок руху мігрантів;

Законність перетинання кордонів: Організаційна ознака:

Якісний склад:

XIX віку, первісна або "стара" міграція 60-ті роки XIX століття до II світової війни

 

 

США

громадюськоГ війни в Росії. II світова війна Насильницьке переміщення військовополонених і остарбайтерів, численні потоки

біженців.

Сучасний етап; 1945 рік Характерні риеи; по сьогоднішній день - масовість (35 млн. робітників-мігрантів);

- виникнення більш менш стабільних центрів привабливості;

- зростання кількості нелегальних мігрантів;

- посилення адміністративно-правового регулювання міграційних процесів;

- зростання кількості мігрантів серед наукової інтелігенції і творчої молоді ( "brain-drain" - англ.);

= диверсифікація міграційних потоків.

 

 

5. Сучасні центри тяжіння робочої сили

Західна Європа Загальна кількість зайнятих щорічно коливається в межах 4-7,5 млн. чоловік, їх

питома вага в загальній чисельності працюючих в деяких країнах становить: Люксембург - 33%; Швейцарія - 20%; Австрія - 9%; Бельгія - 9%; Німеччина -8%; Франція - 8%; Нідерланди - 5%; Данія - 4%; Італія - 2%. Іноземці складають більше 7% від загальної чисельності, причому 75% від загальної чисельності іноземців-резидентів, які народжені за межами СІЛА (близько 26 млн. осіб), мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Ьмінойсі, Массачусетс! В Каліфорнії на них припадає 22% населення. Серед кршн«ексшртерів робочої сила до США слід назвати Мексику, на яку припадає І2% прибулих, а також Китай, Філліпіни, В'єтнам, Індію, колишні республіки СРСР і Домініканську Республіку. В регіон щорічно прибуває близько 4 млн, іноземців, в основному з Індії, Пакистану, Бангладеш, Філіппін та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар - 95%; Саудівська Аравія - 48%; Бахрейн - 46%; Оман - 40%; ОАЕ - 37% Загальна чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн. чоловік. Найбільше притягує до себе Аргентина. Серед інших країн, з точки зору тяжіння, можна також виділити Венесуелу.

Країна стає все більш привабливою для іноземців. Сьогодні одна чверть населення Австралії = іммігранти з більше ніж 100 країн світу. Головними країнами-рецишєнтами виступають Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В'єтнаму, Індії та Філіппін.

В Північній Африці центром тяжіння виступає Лівія, що приймає, насамперед, єгиптян, а на півдні - Південне-Африканська республіка, яка притягує вихідців з Мозамбіку та деяких інших сусідніх країн. Певну привабливість має також Нігерія, здебільшого для вихідців з Гани, Чаду та Беніну. 6. Особливості сучасного етапу міграційних процесів

Період 1945-1973 pp.

1. Стрімке зростання прибулих в метрополії з колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року у Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис. марокканців, 90 тис. тунісців та сотні тисяч із Сенегалу, Малі, Того,

Нігеру та багатьох інших країн. До Англії, наприклад, з 1946 року по 1959 рік прибуло тільки з Ірландії 350

тисяч осіб.

2. Згаданий період - це час створення, становлення і ліквідації так званої "системи гостьових робітників" ("guestworker system"), яка в найбільш організованому класичному вигляді була впроваджена у Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці здійснював організований набір (вербування) робочої сили, перевіряв виробничі навички робітників, здійснював медичні експертизи тощо. Підприємці компенсували всі фінансові витрати Федерального Офісу і використовували робітників у виробництві. Умови найму були юридично закріплені у двосторонніх угодах між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з Італією, пізніше - з Грецією, Туреччиною, Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це сприяло масовому збільшенню числа мігрантів. В ФРН їх кількість становила: 1956 рік-95 тис.; 1966 рік - 1 млн. 300 тис.; 1973рік-2 млн. 600 тис. осіб. Аналогічні явища спостерігалися і в інших країнах. Так, з 1950 по 1970 рік кількість емігрантів у Франції, Великій Британії та Швейцарії зроела відповідно з 2 млн. 128 тис. до 3 млн. 339 тие., з 1 млн. 573 тис. до 3 млн. 968 тис. і з 279 тис. до 983 тисяч. Загострення соціально-економічних проблем, політичні та деякі інші чинники призвели до ліквідації "guestworker system" в 1973 році.

3. Виникнення незалежних держав внаслідок краху колоніальної системи зумовили появу зворотних потоків мігрантів, насамперед, з числа інтелігенції з метрополій до колишніх колоній і домініонів.

4. Серед причин міграції цього періоду переважають економічні, що пов'язані з пошуком забезпеченого, заможного життя.

Нафтодобувні країни Близького Сходу

Латинська Америка

Австралія

Азіатсько-Тихоокеанський регіон

Африка * Міжнародна міграція - це феномен, що торкається кожної щшшзоваяоГ країни. Пасивним шдща до міграції держава позбавляє себе можливості приходу в країну досвідчених іммігрантів, а там» не зможе регулювати й одержувати вигоду від цього явища в майбутньому. Підвищенням потенціалу робочої сияй і виробництва міграція допомагає збільшувати попит» зшщушти зменшення населення, а тим сприяти економічному росту .

Розвинуті країни вже усвідомили, те що ті, хто орієнтує свою імміграційну політику в правильному напрямку - виграють. Це особливо важливо для Європи, тому що цей континент старіє пЗидше, ніж інші регіони. І хоча відомо, що імміграція це не панацея, але вона коштує того , щоб нею займалися. Імміграція не в змозі призупинити процес старіння населення, але вона може його значно обмежити. Еміграція українських громадян

Розглянеш пробпши шіграцй уфашсшвс громадян. Переважну частину уфашьких емігрантів поглинають три країни - Німеччина, Ізраїль і США. Сюди направляються люди переважно в ранньому працездатному віці, що одержали на батьківщині необхідну освіту і кваліфікацію. Більш ніж п'яту частину всіх емігрантів складають науковці, лікарі і викладачі. «Відплив умів», який збагачує людський капітал розвинутих країн, негативно відбивається на економічному стані України, загострює і без того складну демографічну ситуацію в країні.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.