Залучення елементів до біологічного круговороту, кг/га за рік

(за Т.І. Євдокимовою, Т.Л. Бистрицькою, 1976)

4.5.Забруднення та самоочищення геосистем

Мета:вивчити забруднення та самоочищення геосистем, антропічні аспекти, типологію, основні терміни.

План:

1.Антропічні аспекти.

2.Типологія забруднення та самоочищення геосистем.

Антропічні аспекти

З розрахунків мас хімічних елементів, які щорічно залучаються до техногенних потоків, відомо, що з 60-х років геохімічна діяльність людини за потужністю не поступається природним процесам. За рахунок цієї діяльності поверхня суші щорічно збагачується на мільйони тонн Р, Ті, Сu, Мn, Zn,Рb та інших елементів, на десятки тисяч тонн Rb, Н, Zr. Основні джерела надходження забруднень до геосистем — атмосфера, внесення добрив та обробка агрогеосистем пестицидами та отрутохімікатами, забруднені підземні води, захороненні в ґрунті та породах зони аерації техногенні речовини, зрошення стічними та забрудненими річковими водами.

Потрапляючи до атмосфери, забруднюючі речовини (це 90 % газів і 10 % твердих часток) досить швидко розсіюються. Згідно Ф. Рамад (1981), середня тривалість знаходження газів у тропосфері становить 2—4 місяці, аерозолів — 4 місяці біля тропосфери, 1 місяць у верхній та 6—10 діб у нижній тропосфері. Ці дані слід розглядати як орієнтовні, оскільки тривалість перебування викидів в атмосферу визначається багатьма метеорологічними умовами, які дуже мінливі в просторі й часі. Атмосферні забруднення можуть проникати в рослини внаслідок їх газообміну, осаду на поверхні листя та пагонах. При тривалій дії навіть невисоких концентрацій забруднень у рослин виникають хронічні пошкодження (депресія фотосинтезу, порушення росту, відмирання клітин тощо). Різні рослини неоднаково реагують на атмосферні забруднення. Найбільш чутливі до них лишайники, з дерев — ялина (до дії НF, SО₂, НСL), сосна (до НF, NН₃, SО₂), горіх (НF, NН₃), береза (НСL). Стійкими вважаються туя, деякі види дубів, кленів, граб.

Чутливість рослин до атмосферних забруднень залежить від едафічних факторів. Встановлено такі основні закономірності: 1) температура — з її підвищенням чутливість рослин дещо зростає; 2) вологість повітря —вдіапазоні 30—60% чутливість рослин зростає слабко, понад 60 % — різко; 3) вологість ґрунту — чим вологіший ґрунт, тим чутливість більша, проте сукулентні галофіти на цей параметр практично не реагують; 4) наявність поживних елементів у ґрунті—рослинність бідних, особливо піщаних ґрунтів чутлива до атмосферних забруднень, чим вищий у ґрунті вміст N, Р, К та СаСо₃, тим чутливість менша; при нестачі в ґрунті певного елементу стійкість рослин до атмосферного забруднення менша.

Потрапляючи на поверхню ґрунту, забруднюючі речовини включаються у вертикальні потоки і при цьому можуть значно трансформувати їх налагоджений механізм. Це пов'язано з тим, що багато забруднюючих речовин здатні руйнувати деякі важливі ландшафтно-геохімічні бар'єри, створювати нові, змінювати тип тих, які були раніше, внаслідок зміни кислотно-лужних або окислювально-відновлювальних властивостей ґрунту змінювати і швидкість міграції різних речовин. Проходячи крізь ґрунт, забруднені води можуть частково або й повністю очищуватись, проте сам ґрунт при цьому забруднюється. Хімізм цього забруднення та вертикальний розподіл акумульованих речовин залежать від типу ландшафтно-геохімічних бар'єрів та їх місцеположення в геосистемі.

Будь-яку забруднюючу речовину, що потрапила до ґрунту, можуть поглинати живі організми. З рослин-автотрофів, які акумулюють забруднюючі речовини, починається забруднення всієї трофічної сітки геосистеми. Г. Вудвел (1967) встановив, що накопичення токсичних речовин у живих організмах збільшується з кожним наступним трофічним рівнем. Тому навіть незначна концентрація забруднюючих речовин у рослинах може викликати токсикацію тварин вищих трофічних рівнів.

Завдяки живим організмам забруднення залучається до круговороту мінеральних речовин і виведення їх з геосистеми ускладнюється. Однак геосистеми мають певні механізми, що дозволяють їм знешкодити забруднення або вивести їх з круговороту та з геосистеми взагалі. Сукупність цих механізмів називається самоочищення геосистем.Ця їх важлива властивість досліджена недостатньо і поки що не розроблені методи та критерії, за якими їх можна було б кількісно оцінити. Проте в загальних рисах виявлено фактори та особливості геосистеми, що визначають її самоочищення.

Самоочищення геосистем може реалізовуватись у трьох групах процесів: 1) виносу забруднень за межі геосистем ґрунтовими водами, вітром та з урожаєм; 2) зв'язуванням забруднень у важкодоступні (зокрема нерозчинні) форми, так що їх споживання живими організмами стає практично неможливим; 3) розклад токсичних речовин на сполуки та елементи, які не є небезпечними для живих організмів.Як умовну форму самоочищення геосистеми можна також вважати концентрацію забруднень на ландшафтно-геохімічних бар'єрах, які розташовані між ґрунтовим профілем та капілярною каймою ґрунтових вод (у так званому «мертвому горизонті»). Тут забруднюючі речовини можуть накопичуватися в легкорозчинній формі і в значних кількостях, але при цьому вони нешкідливі ні для рослин, ні для ґрунтових вод. Для коренів рослин забруднюючі речовини недосяжні, а проникнення їх до ґрунтових вод блокується ландшафтно-геохімічним бар'єром та (або) непромивним водним режимом геосистеми. У табл. показано основні фактори, що сприяють самоочищенню геосистем.

Таблиця

Поиск по сайту: