Загальна схема ґрунтоутворення

Мета:вивчити загальну схему ґрунтоутворення.

План:

1. Загальна схема ґрунтоутворення.

Ґрунтоутворюючий процес, або ґрунтоутворення - це складний природний процес утворення ґрунтів із гірських порід, їх розви­ток, функціонування і еволюція під дією комплексу факторів ґрунтоутворення.

Ґрунтоутворення починається з моменту поселення живих організмів на скельних породах або продуктах їх вивітрювання. Пер­винний ґрунтоутворюючий процес, по суті, збігається з вивітрюван­ням, в цей період ґрунт фізично суміщений з корою вивітрювання.В подальшому вивітрювання і ґрунтоутворення розділяються в про­сторі і часі: ґрунт формується у верхній частині кори вивітрювання гірських порід. В абіотичний період розвитку земної поверхні вивіт­рювання відбувалось без ґрунтоутворення. Існувала кора вивітрювання, але ґрунту не було. Фактори й агенти вивітрювання і ґрунтоутворення одні й ті самі.

Ґрунтоутворення - один з окремих процесів трансформації зем­ної речовини в зоні гіпергенезу, в спеціальних умовах педосфери. Ґрунтоутворення в своєму розвитку проходить ряд стадій. Харак­тер проходження окремих стадій ґрунтоутворення зумовлений ком­плексом факторів у різних природно-кліматичних зонах земної кулі.

Стадія початкового (або первинного) ґрунтоутворення на скельних гірських породах, має назву первинного ґрунтоутворення.Вона досить довга, оскільки властивості ґрунтового тіла, характерні для зрілого ґрунту, ще не сформувалися, характеризується малою потужністю субстрату, який охоплюється ґрунтоутворенням, по­вільною акумуляцією елементів ґрунтової родючості. Профіль дуже слабко диференціюється на генетичні горизонти. Початкове ґрунто­утворення змінюється стадією розвитку ґрунту, яка протікає з на­ростаючою інтенсивністю, аж до формування зрілого ґрунту з характерним профілем і комплексом властивостей.

Стадія рівноваги — стан клімаксу, протягом якого підтримуєть­ся динамічна рівновага ґрунту з середовищем, тобто з існуючим ком­плексом факторів ґрунтоутворення.

На певному етапі стадія рівноваги змінюється еволюцією ґрун­ту. Еволюція ґрунту може йти у різних напрямках: шляхом нарощу­вання потужності ґрунту або шляхом її зменшення; шляхом засолен­ня ґрунту або його розсолення; шляхом деградації ґрунтової родю­чості або її нарощування.

Розвиток і еволюція ґрунтів і ґрунтового покриву в цілому на земній поверхні протікає не випадково, а у відповідності з загаль­ною історією ландшафту. Вона визначається глобальними геологіч­ними процесами (тобто кліматичними, тектонічними та морфоструктурними процесами).

Ґрунтоутворення розглядається як співвідношення процесів виносу і акумуляції речовин (виносяться одні речовини, а накопичу­ються інші).

Абсолютна акумуляція речовин при ґрунтоутворенні - це надходження речовин до ґрунтоутворюючої породи з атмосфери чи гідросфери і накопичення їх у ґрунті, що формується.

У ґрунтах накопичується вуглець (фотосинтез - утворення біомаси - відмирання біомаси - розклад - гуміфікація - гумусонакопичення), азот (азотфіксація - поглинання організмами - відмирання біо­маси - нітрифікація, амоніфікація), водорозчинні солі, гіпс, вапно, сполуки заліза, кремнезем (із ґрунтових вод, особливо при випітно­му водному режимі).

Відносна акумуляція речовин при ґрунтоутворенні — це залиш­кове накопичення в результаті виносу яких-небудь інших речо­вин.

Винос і акумуляція речовин при ґрунтоутворенні є наслідком взаємодії малого біологічного і великого геологічного кругообігу речовин на земній поверхні. Результатом біологічного кругообігу речовин є біологічна акумуляція в ґрунтах вуглецю, азоту й інших біофілів. Результат геологічного кругообігу — збіднення ґрунту тими чи іншими елементами (елювіальний процес) та збагачення деякими елементами (засолення, кіркоутворення). Ґрунтоутворення - це, по суті, сукупність явищ перетворення і переміщення речовин та енергії в границях педосфери Землі.

Взаємодія біологічного і геологічного кругообігу речовин про­являється через серію протилежно напрямлених процесів, супереч­ливих явищ, з яких складається ґрунтоутворення. До них належить:

Поиск по сайту: