Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

В) іригаційну ерозію при необережному зрошенні ґрунтів на схилах



Дефляція - процес механічного руйнування ґрунту під дією вітру, який особливо інтенсивно проявляється на легких ґрунтах, інко­ли на суглинках і глинах, особливо при їх пилуватому складі (пилові бурі).

Стягнення - антропогенний процес зняття ґрунту у верхніх частинах схилу з поступовим переміщенням його у нижні при ма­шинному обробітку ґрунту вподовж схилу.

Захоронення - засипка ґрунту якимось матеріалом, принесеним зі сторони, до такої міри, що в ньому зупиняється ґрунтоутворюючий процес, а нове ґрунтоутворення починається уже з поверхні на­носу. Захоронений ґрунт є при цьому реліктом.

 


Геохімія ландшафтів

Мета:вивчити геохімію ландшафтів, основні терміни.

 

План:

1.Геохімія ландшафтів.

2.Закономірності розповсюдження та поведінки різних хімічних елементів у ПТК.

3.Елементарні геохімічні ландшафти.

4.Спряжений геохімічний ряд.

 

Геохімія ландшафтів - це наука, що вивчає хімічні процеси функціонування ландшафтів, а саме поширення, міграцію, розсіювання та акумуляцію хімічних елементів всередині ПТК і між різ­ними ПТК.

Основи цієї науки започаткували В.І.Вернадський та О.Є.Ферсман, теоретичні положення сформулював у 20-30-ті роки Б.Б.Полинов, а в повоєнний час розвинули О.І.Перельман, М.А.Глазовськата їхні чис­ленні учні. Головною ідеєю геохімії ландшафтів є уява про наявність певних закономірностей розповсюдження та поведінки різних хімічних елементів у ПТК.

Перша закономірність заключається в тому, що кожний ПТК характеризується певним рівнем вмісту різних хімічних елементів. Це обу­мовлено властивостями ПТК і самих елементів. Найбільш поширені на Землі O, Sі, Аl, Fе, Са, Nа, К, Мg. Ці елементи утворюють основ­ну масу гірських порід, ґрунтів, вод і організмів (99,03 %) і називають­ся головними. Всі інші елементи складають менш 1 % земної кори і на­зиваються рідкісними. Якщо вони не здатні до концентрації, то назива­ються рідкісними розсіяними.Наприклад, у U і Вr кларки майже одна­кові, але U просто рідкісний елемент, оскільки відомі його родовища, а Вr - рідкісний розсіяний, оскільки він майже не концентрується в зем­ній корі. В геохімії використовується такожтермін "мікроелементи". Під ним розуміютьсяелементи, які зустрічаються в якомусь середовищі в мікрокількостях (менше 0,01 %).Ним може бути і головний елемент. Так, Аl - мікроелемент в організмах і макроелемент в гірських породах.

Вивчення вмісту хімічних елементів в земній корі започатковано наприкінці XIX століття американським вченим Ф.У.Кларком, який вперше встановив кількісну поширеність хімічних елементів в земній корі. Тому одиниця середнього вмісту хімічного елементу в земній ко­рі, за пропозицією О.Є.Ферсмана, отримала назву кларк.

Головні хімічні елементи мають кларк більше одиниці. Кларки рідкісних елементів не перевищують 0,01. Дослідження хімічного складу гірських порід, ґрунтів, підземних і поверхневих вод різних ПТК до­зволяє виявити геохімічні аномалії - ділянки території, які суттєво від­різняються концентраціями хімічних елементів або їх сполук порівняно з переважаючими значеннями суміжних ділянок і є індикаторами родо­вищ корисних копалин або місць антропогенного забруднення.

Друга закономірність розповсюдження хімічних елементів у ПТК полягає у їх властивості мігрувати. Міграційна здатність хімічних еле­ментів визначається як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. До внутрішніх факторів відноситься здатність хімічних елементів створю­вати хімічні сполуки різної розчинності.

Елементи, які активно вступають в реакції і створюють різні хіміч­ні сполуки мають високу міграційну здатність в гірських породах, ґрунтах, рослинах, поверхневих і підземних водах. Вони визначають хара­ктерні риси хімічного складу ПТК і називаються типоморфними. Го­ловні з них Sі, Аl, Н, Na, Са, Сl, Мg.

Типоморфність того чи іншого елементу визначається характером ПТК.Так, у степових ПТК типоморфним елементом є кальцій, який визначає нейтральну або слаболужну реакцію ґрунтових розчинів. В ПТК тайги типоморфним елементом є гідроген, який обумовлює кисле середовище і нестачу кальцію в ґрунтах. Типоморфними елементами пустельних ПТК є натрій і хлор. За переважаючою роллю певного типоморфного елемента виділяють відповідні типи ПТК: 1) кислі (Н) і кислі глейові (Н-Fе) - в хвойних лісах; 2) кальцієві (Са) і кальцій-натрієві (Са-Nа) - в степах; 3) натрієві (Nа) і хлоридно-натрієві (С1-Nа) - в степових або пустельних западинах із солончаками тощо.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.