Хто затверджує бюджетну класифікацію?

а) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

б) Міністерство фінансів України.

в) Міністерство економіки України.

20. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є (знайдіть помилкове твердження):

а) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які маю-
ть цільове спрямування;

б) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходж-
ень;

в) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільово-
го спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкрет-
но визначених надходжень;

г) фінансування загального фонду бюджету.

21. Розподіл Державного бюджету на спеціальний і загальний фонди, їх складові частини визначаються:

а) Конституцією України;

б) Бюджетним кодексом України та/або законом про Державний бюджет України;

в) Міністерством фінансів України.

22. Внутрішні джерела фінансування – це:

а) запозичення за рахунок емісії державних цінних паперів, надходження від органів
грошово-кредитного регулювання і банківських установ, від Держкоммайна та інші
внутрішні джерела;

б) довгострокові та короткострокові зобов’язання, зовнішні запозичення;

в) кредити населення, депозити населення на рахунках вітчизняних банків.

23. Оборотний залишок бюджетних коштів – це:

А) частина залишку коштів спеціального фонду відповідного бюджету, яка утвор-юється для фінансування дефіциту бюджету;

Б) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів;

В) частина залишку коштів спеціального фонду відповідного бюджету, яка утвор-юється для покриття тимчасових касових розривів.

24. Дефіцит спеціального фонду місцевого бюджету не дозволяється затверджувати, якщо він буде фінансуватись за рахунок:

1. місцевих запозичень;

2. коштів загального фонду такого місцевого бюджету;

3. надходжень від продажу/пред’явлення цінних паперів;

4. власних надходжень бюджетних установ, якщо за результатами річного звіту про виконання бюджету за попередній бюджетний період, що був оприлюднений після прий-няття бюджету поточного періоду, виявлено залишок бюджетних коштів за спеціаль-ним фондом.

25. Профіцит спеціального фонду місцевого бюджету може затверджується з метою:

1) придбання цінних паперів;

2)забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів;

3) спрямування коштів до бюджету розвитку.

26. Вільний залишок бюджетних коштів це:

1) Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду;

2) частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету,яка утворюєть-ся для покриття тимчасових касових розривів;

3) обсяг коштів місцевого бюджету, які обліковуються на рахунках загального
та/або спеціального фондів на дату їх розміщення на вкладних (депозитних) рахунках і
відволікання яких не призведе до втрати платоспроможності місцевого бюджету та ви-
никнення заборгованості за відповідним фондом місцевого бюджету протягом періоду, на
який передбачається здійснити розміщення таких коштів на вкладних (депозитних) ра-
хунках у банках.

27. Затвердження дефіциту місцевих бюджеті дозволяється:

1) при наявності обґрунтованої потреби;

2) при наявності визначених джерел фінансування;

3) на підставі рішення виконавчого органу місцевої влади;

4) на підставі рішення бюджетного комітету Верховної Ради України.

28. Не дозволяється затвердження профіциту бюджету для:

1) зменшення обсягу боргу;

2) забезпечення встановленого обсягу оборотного залишку бюджетних коштів для спеціального фонду Державного (місцевого) бюджету;

3) придбання цінних паперів та розміщення депозитів для спеціального фонду місцевого бюджету;

4) спрямування коштів до бюджету розвитку для загального фонду місцевого бюд-жету.

29. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, у межах, визначених Законом Про Державний бюджет України, належить державі в особі:

1) Голови Національного банку України або особі, яка виконує його обов’язки, за до-рученням Кабінету Міністрів України;

2) Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов’язки, за дорученням Кабінету Міністрів України;

3) Голови Державного казначейства України або особі, яка виконує його обов’язки, за дорученням Міністра фінансів України.

30. Місцеві зовнішні запозичення на ринках капіталу можуть здійснювати:

1) міські ради з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів;

2) обласні ради з чисельністю населення понад п’ятсот тисяч жителів;

3) правильна відповідь відсутня.

31. Бюджетні платежі здійснюються лише за наявності:

1) тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;

2) відповідного бюджетного призначення;

4) відсутності боргових бюджетних зобов’язань.

32. Місцеві гарантії можуть надаватися:

1) суб’єктам господарювання, що належать до комунального сектору економіки, і розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвес-тиційних програм, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровад-ження ресурсозберігаючих технологій;

2) суб’єктам господарювання, що належать до державної форми власності, і розта-шовані в межах спеціальних економічних зон та здійснюють на цій території реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів;

3) суб’єктам господарювання незалежно від підпорядкування та форми власності, основним видом діяльності яких є здійснення високотехнологічного виробництва;

4) правильна відповідь відсутня.

33. Загальний рівень державного та гарантованого державного боргу на кінець бюджетного періоду має становити:

1) не більше 60% річного національного доходу;

3) не більше 60% річного номінального обсягу ВВП;

4) не більше 60% планового обсягу доходів Державного бюджету.

34. Умови здійснення державних запозичень затверджує:

1) Міністерство фінансів України;

2) Державне казначейство України;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Верховна Рада України.

Поиск по сайту: