Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Способи розвитку комах



Розвиток організму комахи відбувається з неповним або повним перетворенням (метаморфозом). При повному перетворенні є 4 стадії: яйце, личинка, лялечка та імаго. Личинки дуже відрізняються від дорослої стадії. Після ряду линьок, вони перетворюються у лялечок, які здебільшого нерухомі, не живляться. До цього виду перетворення належать такі ряди комах :

1) Твердокрилі або Жуки – багато жуків є шкідниками лісового та сільського господарства, проте є корисні види, зокрема жужелиці – знищують гусениць і лялечок шкідливих метеликів.ю а також молюсків; жуки-гнойовики – виконують роль санітарів; сонечка – живляться попелицями, червецями, павутинними кліщами. До шкідників відносять короїдів – живляться корою, деревиною, чим пошкоджують деревні породи.

2) Лускокрилі або Метелики – гусінь багатьох метеликів є шкідниками лісових, городніх і польових культур, зокрема білан капустяний завдає шкоди плантаціям капусти, редиски, ріпи; гусениці ванеси рябої ушкоджують груші, яблуні, вишні; совки, або нічниці завдають шкоди зерновим культурам.

3) Перетинчастокрилі – бджоли – корисні комахи, запилюють рослини, від них одержують мед і віск; їздців і яйцеїдів використовують для боротьби із шкідливими комахами; мурашки – значна роль у знищенні шкідників та ґрунтоутворенні.

4) Двокрилі – шкідниками є комарі, зокрема малярійні, що переносять збудники малярії, москіти – лейшманіозів, ґедзі – туляремії, трипаносомозів; мухи кімнатні можуть передавати збудників черевного тифу, холери, переносити яйця аскарид тощо.

5) Блохи – ектопаразити, дорослі особини живляться кров’ю.

При неповному перетворенні є 3 стадії: яйце, личинка та імаго. Личинки подібні до дорослих особин. Після кількох линьок вони стають статевозрілими, не проходячи стадії лялечки. До цього виду перетворення належать такі ряди комах :

1) Прямокрилі – більшість є небезпечними шкідниками сільського господарства, зокрема сарана, капустянки.

2) Бабки – хижаки.

3)Воші – головна та платяна воші є переносниками сипного і поворотного тифу.

4) Рівнокрилі – шкоди рослинництву завдає злакова попелиця, яблунева та вишнева попелиці, філоксера – завдає шкоди виноградникам.

5)Напівтвердокрилі або Клопи – різні види завдають шкоди різним польовим, садовим і городнім культурам, клопи – черепашки ушкоджують посіви ячменю, пшениці; блошниця – живиться кров’ю ссавців та птахів.

 

ЗООЛОГІЯ

19. Паразичні комахи:

Ряд Таргани

В оселі людини зустрічаються три види тарганів, які є механічними переносниками збудників хвороб: чорний тарган, рудий тарган, або пруссак, і американський тарган.

Таргани механічно переносять збудників різних інфекційних та інвазійних захворювань (черевного тифу, паратифів, дизентерії, туляремії, дифтерії, туберкульозу, яєць гельмінтів і цист найпростіших та ін.) Таргани можуть нападати на сплячих немовлят, згризали епідерміс у носогубному трикутнику і заносити в ранку інфекцію

Ряд Клопи

Тимчасовими ектопаразитами людини є 2 представники: постільний клоп, поцілункового клоп. Вдень і при штучному освітленні клопи ховаються в щілинах підлоги, в пазах меблів, за гардинами і т.п. Вночі вони виходять із своєї схованки, нападають на людину і харчуються кров'ю. Сильно зголоднілі паразити можуть нападати на людину і в денний час. Поцілункового клоп - тимчасовий ектопаразіт і специфічний переносник збудників хвороби Шагаса.

Ряд Блохи

Найбільш важливе медичне значення мають блоха людська і щурячі блохи. Блохи - тимчасові ектопаразити. Імаго живляться кров'ю людини і тварин, личинки - органічними залишками. Блохи - специфічні переносники чуми; вони переносять також туляремію щурячий висипний тиф, є проміжними господарями щурячого і собачого ціп'яків.

Ряд Воші

Воші - дрібні постійні ектопаразити. Головна воша мешкає на волосистій частині голови і живиться тільки кров'ю людини. Платтяна воша мешкає на натільній і постільній білизні, харчується на людині. Воші p.Pediculus, паразитуючи на людині, викликають педикульоз («хвороба бродяг»). Найбільш важливе епідеміологічне значення мають воші як специфічні переносники збудників поворотного і висипного тифу.

Ряд Мухи

На покривах тіла, на лапках, на частинах ротового апарату мухи механічно переносять збудників кишкових інфекцій (холери, дизентерії, черевного тифу), а також туберкульозу, дифтерії, паратифів, сибірської виразки, яйця гельмінтів і цисти найпростіших. На тілі мухи знаходиться до 6 млн бактерій, а в кишках - до 28 млн.

Боротьбу з мухами ведуть на різних стадіях їх життєвого циклу. Для боротьби з окриленими мухами застосовують інсектициди, липучки, приманки з отрутами, знищують механічно.Представники: кімнатна, м'ясна, сирна, Жигалка, муха це-це, ґедзь

Корисні комахи:

Бджола медоносна - виробляє мед.

Сонечка -це дуже корисні комахи для садів і городів.

Жужелиці - Як дорослі жужелиці, так і їх личинки за своєю природою є хижаками, що живляться різними комахами, дощовими черв'яками, равликами і падлом.

Садові клопи - корисні комахи в саду і для городу. Клопи знищують хрущів, гусениць, тлю, павутинних кліщів.

Журчалка - харчуються пилком і нектаром квітів, а їх личинки воліють тлю, хрущів, медяниць, яйця колорадських жуків.

Златоглазки - харчуються нектаром і пилком, але не відмовляються і від комах-шкідників, особливо попелиці.

 

20. Особливості організації тіла:

1.Тіло молюсків складається з трьох функціонально різних відділів: голови, тулуба та ноги. На голові розташовані рот та органи почуттів. У тулубі зосереджені внутрішні органи. Нога - орган руху, представляє собою мускульне похідне черевної стінки тіла. У прикріплених форм нога, як правило, редукується.

2. Тіло молюсків вкрите мантією. Це шкірна складка, яка свисає зі спини. Зовні мантія виділяє раковину. Між мантією і тілом утворюється мантійна порожнина, в якій розміщується мантійний комплекс органів: зябра, органи хімічного чуття (осфрадії) і отвори задньої кишки, видільної та статевої систем органів.

3. Для більшості молюсків характерна вапняна раковина, яка виділяється мантією. Раковина захищає тіло молюска від ворогів та механічних пошкоджень і виконує роль скелета, до якого прикріплюються м'язи і деякі інші органи. Раковина представлена декількома рухливими щитками або має форму ковпачка, спіралі, або складається з двох стулок. У деяких випадках раковина редукується.

4.Травна система молюсків складається з трьох відділів. У молюсків з'являються слинні залози, пов'язані з горлом. У глотці у них є специфічний орган для перетирання їжі - терка, або радула, і нерідко розвинені хітинові щелепи. До середнього відділу кишки відносяться шлунок і пов'язана з ним травна залоза - «печінка».

5. Органи дихання представлені пір'ястими зябрами - ктенідіямі, або шкірними адаптивними зябрами.

6. Целом молюсків неметамерний і звичайно представлений навколосерцевою сумкою (перикардит) і порожниною гонад. Проміжки між органами частково заповнені паренхімою.

7. Кровоносна система молюсків незамкнена.

8. Органи виділення - нирки.

9. Нервова система у примітивних молюсків сходового типу.

10. Більшість молюсків роздільностатеві, але серед них є й гермафродити.

Життєві функції молюсків: У морі живе багато двостулкових молюсків. Деяких із них, наприклад мідій та устриць, споживають і навіть розводять на спеціальних „плантаціях” у морі.Се

ред двостулкових молюсків бувають і такі, що точать дерево, навіть камінь, псуючи берегові споруди в морських портах. Найбільшої шкоди завдає „корабельний черв’як”, що точить дерево. Цей двостулковий молюск має маленьку черепашку на передньому кінці червоподібного тіла. Проточуючи ходи, він руйнує палі та різні дерев’яні споруди. Найбільшої шкоди завдає „корабельний черв’як” дерев’яним корпусам кораблів.

 

21. Молюски - звичайна складова донних біоценозів України. Попри незначні розміри тіла вони відіграють чималу роль у колообігу речовин і енергії у біоценозах, оскільки часто утворюють чималі скупчення. Позитивна роль полягає ще у тому, що вони, будучи фільтраторами, відіграють важливу роль у очищенні природних вод від зависей мінерального і органічного походження, підвищуючи тим самим рівень прозорості води і проникненість у її товщу сонячної радіації, а також у зменшенні ступеня її сапробності. У тих водоймах, до яких приурочені густонаселені популяції затулкових, вони становлять собою суттєву частину кормової бази придонних бентосоїдних риб і водоплавних, болотяних і навколоводяних птахів. Водночас затулкові є облігатними проміжними і додатковими хазяями трематод, які викликають небезпечні трематодози хребетних тварин, а саме: сангвінікольоз коропових риб і ехіностоматидози тих видів свійських і диких птахів, життя яких тісно пов'язане з природними або штучними водоймами. Затулкові України являються проміжними та додатковими хазяїнами трематод.

22. Загальні риси будови типу хордові

Хордові — вищий тип тваринного світу, що об’єднує понад 40 000 видів, різноманітних за розмірами, зовнішнім виглядом і середовищем існування. Усім хордовим властиві такі риси будови:

• опорою всього тіла є внутрішній осьовий скелет — хорда. У деяких тварин вона зберігається протягом усього життя (ланцетник, осетроподібні, дводишні, кистепері риби), в інших хорда є тільки у личинок або зародків, а потім вона замінюється кістковим утвором — хребтом;

• під хордою міститься травна трубка. Вона починається ротом і закінчується задньопрохідним отвором. Передній відділ кишки (глотка) у зародків пронизана зябровими щілинами, які зберігаються протягом життя у нижчих хордових (ланцетник, риби) і зникають у процесі розвитку у вищих хордових;

• центральна нервова система трубчастого типу знаходиться над хордою. Розвивається з ектодерми й у хребетних диференціюються на головний і спинний мозок;

• центральний орган кровообігу (серце або кровоносна судина, що його замінює) міститься в черевній частині тіла, що забезпечує прискорення кровотоку;

• хордові — це двобічносиметричні тварини, що мають вторинну порожнину тіла.

Тип Хордові об’єднує 2 групи (підтипи) тварин: Безчерепні та Черепні, або Хребетні.

Підтип Безчерепні

У представників підтипу Безчерепні добре виражені всі ознаки хордових. У них є:

а) хорда, що проходить від кінчика голови до кінчика хвоста;

б) зябра глотки, що відкриваються в навколозяброву порожнину;

в) порожниста нервова трубка.

Безчерепні — невеликі за розмірами напівпрозорі рибоподібні тварини, що живуть у мілководних ділянках морів, вони або вільно плавають, або зариваються у пісок.

 

Типовим представником безчерепних головохордових є ланцетник. Це тварини з низьким рівнем обміну речовин, довжиною близько 5 см. Ланцетник мало плаває, звичайно лежить на дні моря, зарившись у пісок і рухаючи навколоротовими щупальцями, заганяє в рот воду. Вода потрапляє в зяброву порожнину, стінки якої складаються з тонких зябрових перегородок, у кожній з яких є кровоносний капіляр. Вода проходить у щілини між ними і віддає кисень. Але, пройшовши зябра, вода потрапляє в нову, навколозяброву порожнину. Назовні вода виходить через невеликий отвір. Так ланцетник дихає.

Добуває їжу пасивно. З водою у глотку потрапляють дрібні організми. Середня кишка має виріст — печінку. Серця немає, пульсує черевна судина. Кров ледве рухається тонкими судинами. Кровоносна система замкнена і складається з одного кола кровообігу. Органи виділення — нефридії, що нагадують органи виділення кільчастих червів, розташовані на міжзябрових проміжках і відкриваються в навколозяброву порожнину. Нервова трубка в головному відділі утворює невелике розширення. Від трубки відходять нерви. Ланцетники — роздільностатеві тварини, запліднення і розвиток їх зародка відбувається у воді.

Вважають, що ланцетник схожий на ту примітивну тварину, від якої походять хребетні.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.